3. Культура України в хvi — першій половині хvіі ст.

Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.

Складною була проблема здобуття вищої освіти для української молоді. На початковому етапі навчалися у західноєвропейських університетах. Частина студентів присвятила себе науковій діяльності, вони стали визначними вченими свого часу. Показовим є приклад Юрія Дрогобича, який у 1481 р. став ректором Болонського університету. В 1483 р. в Римі було надруковано працю «Прогностична оцінка поточного» за його авторством, що стала першою книгою, виданою українцем. Нині відомо лише про два її примірники. Один зберігається у Кракові, другий — у Тюбінгені. Відомо також, що освіту за кордоном здобули І. Курцевич, С. Морозовицький, П. Могила, М. Шмиглецький, Ф. Прокопович, С. Оріховський та інші політичні й культурні діячі.

Рубіжною датою в освітянській сфері став 1576 р., коли за ініціативи князя Костянтина Острозького було засновано Острозьку академію — перший вищий навчальний заклад України. Повний курс навчання було сформовано з традиційних для Західної Європи «семи вільних наук»: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії. До складу викладачів належали Іван Княгиницький, Герасим Смотрицький (перший ректор), Діонісій Палеолог та інші.

Не поступалися своїм учителям і вихованці академії: Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Захарія Копистенський, та інші. Проте розквіт Острозької академії тривав недовго. Після смерті К. Острозького його онука Анна Ходкевич у 1624 р. на її місці заснувала єзуїтський колегіум.

Іншим українським освітянським центром став Київ. Саме тут у 1632 р. на основі школи київського Богоявленського братства та школи Києво-Печерської лаври було засновано Київський колегіум. Першим його ректором став архімандрит Києво-Печерської лаври, згодом митрополит, Петро Могила. Весь курс навчання становив 12 років. Окрім «семи вільних наук», активно вивчалися латинська, старослов’янська, грецька та інші мови. Однак, попри визнання сучасників, Київський колегіум отримав офіційну назву «академія» лише в 1701 р.

Суттєвого розвитку в означений період досягло й книгодрукування. 1572 рр. Іван Федоров заснував першу в Україні друкарню в м. Львові, а 1574 р. видав першу українську друковану книгу — »Апостол». Того ж року друком вийшов «Буквар», що став першим шкільним підручником. В 1591 р. в Україні друкується ще один підручник — »Адельфотес» (граматика грецької мови), в 1596 р. — »Граматика словенська» Лаврентія Зизанія, а в 1619 р. — »Граматика слов’яноруська» Мелетія Смотрицького.

Далі І. Федоров працював в Острозі, де в 1581 р. надрукував свою знамениту «Острозьку Біблію». Це було перше видання Біблії слов’янською мовою. Обсяг Біблії — 1252 сторінки.

У першій половині ХVІІ ст. друкарень в Україні стало значно більше. Було засновано друкарні в Галичі, Дермані, Києві, Стрятині, Крем’янці, Луцьку, Рахманові. Активно діяла друкарня Києво-Печерської лаври.

Розвиток друкарства стимулював відповідні процеси й у літературі. Окрім полемічної літератури в цей час з’являються драматичні твори, що складалися на основі сюжетів з народного життя.

Суттєвого розвитку набули фольклорні надбання. Українці вклали у думи та пісні всі страждання своєї Батьківщини, оспівували ватажків, які вели їх на боротьбу проти татар, турків, польської шляхти.

В окреслений період у музичному мистецтві значного поширення набув хоровий спів. Найвідомішими на той час були хорові колективи в Острозькій академії та Київському колегіумі, при братських школах.

Значного оновлення та розвитку набула архітектура. Перебуваючи під постійною загрозою бойових дій, територія України прикрасилася величними фортифікаційними спорудами. Найбільш відомими були замки в Кам’янці-Подільському, Луцьку, Львові, Острозі. Неперевершеною пам’яткою архітектури стали споруди Дерманського монастиря на Волині, церква Богоявлення в Острозі.