Учебник учет в банках
.pdf
501
Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 03.10.2005 р. № 358
МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» МСБО 18 «Дохід»
МСФЗ 3 «Об’єднання бізнесу» МСБО 27 «Консолідо-
вана та індивідуальна звітність» МСБО 28 «Облік ін-
вестицій в асоційовані компанії» МСФЗ 5 «Непоточні
активи, призначені для продажу, та припинена діяльність»
Інструкцією передбачено загальні положення, принципи оцінювання та відображення в бухгалтерському обліку таких операцій банків з цінними паперами:
— облік придбання, переоцінки, визнання доходу, визнання зменшення корисності, переведення цінних паперів до інших портфелів, продажу, погашення цінних паперів у розрізі портфелів банку:
а) «торгового» портфеля; б) портфеля банку на продаж;
в) портфеля банку до погашення; г) інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;
— облік комісійних операцій банків із цінними паперами; а) зберігання цінних паперів клієнтів; б) купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнта; в) інкасування векселів; г) доміциляція векселів; д) андеррайтинг;
— облік цінних паперів власної емісії та операцій з ними:
а) заакціями: випуск, викуп, наступнийпродаж, анулювання, виплата дивідендного доходу; б) за борговими цінними паперами: випуск, продаж, визнання витрат, викуп, погашення;
— облік операцій з цінними паперами за позабалансовими рахунками.
Придбані цінні папери (крім цінних паперів у торговому портфелі) первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання таких цінних паперів. Цінні папери у торговому портфелі первісно оцінюються за справедливою вартістю.
На кожну наступну після визнання дату балансу всі цінні папери в «торговому» портфелі, а також більшість цінних паперів у портфелі на продаж оцінюються за їх справедливою вартістю. Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності. Цінні папери, що утримуються банком до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка. Інвестиції в асоційовані компанії відображаються на дату балансу за методом участі в капіталі. Інвестиції в дочірні компанії в індивідуальній фінансовій звітності відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з обов’язковим складанням консолідованої фінансової звітності
502
Продовження дод. 3
Базовий МСФЗ |
Вимоги, визначені нормативно-правовими актами НБУ з питань бухгалтерського обліку |
Цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. Результати переоцінки відображаються у складі прибутків/збитків (для «торгового» портфеля) або в капіталі банку (для портфеля на продаж).
Нарахування процентів та амортизація дисконту (премії) за борговими цінними паперами здійснюєтьсяіззастосуванням методуефективної ставкивідсотка, крім «торгового» портфеля.
Усі цінні папери та фінансові інвестиції, крім цінних паперів, які обліковуються в торговому портфелі, переглядаються на зменшення корисності. Зменшення корисності цінних паперів у бухгалтерському обліку відображається через формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку. Зменшення корисності інвестицій в асоційовані та дочірні компанії відображається прямим списанням за рахунок витрат банку.
Цінні папериможуть переводитися зодногопортфелядоіншого, крім «торгового» портфеля. Цінні папери власної емісії первісно оцінюються за собівартістю їх реалізації. На кожну наступну після первісного визнання дату балансу цінні папери власної емісії обліковуються
за собівартістю (акції) або амортизованою собівартістю (боргові цінні папери)
Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 31.09.2007 р. № 309
МСБО 32 «Фінансові |
Похідні фінансові інструменти з метою відображення в бухгалтерському обліку класи- |
інструменти: подання» |
фікуються так: |
МСБО 39 «Фінансові |
1) похідні фінансові інструменти в торговому портфелі банку; |
інструменти: визнання |
2) похідні фінансові інструменти, призначені для обліку хеджування. |
та оцінка» |
Похідні фінансові інструменти в бухгалтерському обліку на дату операції відображають- |
|
ся за відповідними позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання одного активу |
|
та зобов’язання з поставки іншого. Вимоги щодо отримання одного активу та зобов’язання з |
|
поставки іншого за одним контрактом можуть за певних умов згортатися і відображатися на |
|
нетто-основі. |
|
Усі похідні фінансові інструменти первісно оцінюються та відображаються в бухгалтер- |
|
ському обліку за справедливою вартістю. Витрати на операції визнаються за рахунками ви- |
|
трат під час їх первісного визнання |
|
|
503
На кожну наступну після первісного визнання дату балансу похідні фінансові інструменти оцінюються за справедливою вартістю. Обов’язково на дату балансу результат переоцін-
ки похідних фінансових інструментів відображається в балансі як актив або зобов’язання. Облік хеджування застосовується в тому разі, коли відносини хеджування відповідають
певним вимогам та хеджування є високоефективним. Відносини хеджування можуть бути трьох типів:
а) хеджування справедливої вартості; б) хеджування грошових потоків; в) хеджування чистих інвестицій.
Хеджування справедливої вартості — це хеджування доступності змінам справедливої вартості визнаного активу чи зобов’язання або невизнаної твердої угоди (або його ідентифікованої частини), що відносяться до конкретного ризику і можуть впливати на прибуток або збиток. Хеджування справедливої вартості обліковується так:
а) результат переоцінки інструменту хеджування до його справедливої вартості визнається в прибутку або збитку;
б) результат переоцінки об’єкта хеджування, що оцінюється банком за собівартістю, коригує балансову вартість цього об’єкта щодо хеджованого ризику і визнається в прибутку або збитку. Результат переоцінки об’єкта хеджування, що обліковується банком у портфелі на продаж, також визнається в прибутку або збитку.
Хеджування грошових потоків — це хеджування доступності змінам грошових потоків за визнаним активом чи зобов’язанням або за високоймовірною прогнозованою операцією, що відносяться до конкретного ризику і можуть впливати на прибуток або збиток. Хеджування грошових потоків обліковується так:
а) частина результату переоцінки інструменту хеджування, яка визначена як ефективне хеджування, визнається безпосередньо у власному капіталі банку;
б) неефективна частина результату переоцінки інструменту хеджування визнається в прибутках/збитках банку.
Якщо хеджування прогнозованої операції надалі спричиняє визнання фінансового активу чи фінансового зобов’язання, то сума, накопичена в капіталі, вилучається з капіталу і визнається в прибутках/збитках того періоду чи періодів, протягом якого (яких) придбаний актив або прийняте зобов’язання впливає на прибутки/збитки.
Хеджування чистих інвестицій — це хеджування валютних ризиків чистих інвестицій у господарську одиницю за межами України, уключаючи монетарну статтю, яка є його довгостроковою дебіторською або кредиторською заборгованістю щодо цієї господарської одиниці. Хеджуваннячистихінвестицій обліковується аналогічно до хеджування грошових потоків
504
|
Продовження дод. 3 |
|
|
Базовий МСФЗ |
Вимоги, визначені нормативно-правовими актами НБУ з питань бухгалтерського обліку |
|
|
Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 17.11.2004 р. № 555 (зі змінами)
МСБО 21 «Вплив змін |
Інструкція визначає методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інфор- |
валютних курсів» |
мації про операції в іноземній валюті та банківських металах, що здійснюють банки України, та |
|
регламентує відображення в бухгалтерському обліку: |
|
―операцій в іноземній валюті та банківських металах на дату операції; |
|
―операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів для власних по- |
|
треб банку на дату розрахунку; |
|
―операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за дорученням |
|
клієнтів на дату розрахунку; |
|
―операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів на міжнародному |
|
ринку та на валютному ринку України; |
|
―переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металлах; |
|
―операцій з інкасо банкнот іноземних держав; |
|
―особливості відображення в бухгалтерському обліку ф’ючерсних контрактів; |
|
―особливості відображення в бухгалтерському обліку окремих операцій з банківськими |
|
металлами. |
|
Операції в іноземній валюті та банківських металах під час первісного визнання відобра- |
|
жаються у валюті звітності через перерахунок суми в іноземній валюті із застосуванням |
|
офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання ак- |
|
тивів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). |
|
На кожну наступну після визнання дату балансу: |
|
а) усі монетарні статті в іноземній валюті та банківських металах відображаються в бух- |
|
галтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів |
|
на дату балансу; |
|
б) немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за со- |
|
бівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до інозе- |
|
мних валют і банківських металів на дату визнання (дату здійснення операції) |
|
|
505
в) немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні доіноземнихвалют ібанківськихметалівнадатувизначенняїхсправедливоївартості.
Переоцінка (перерахунок залишків за рахунками в іноземній валюті в еквівалентні суми в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют) усіх монетарних статей балансу в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Курсова різниця від переоцінки монетарних статей балансу в іноземній валюті в бухгалтерському обліку відображається у прибутках/збитках
Правила бухгалтерського обліку операцій з документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України, затверджені постановою Правління НБУ
від 17.11.2004 р. № 549 (зі змінами)
МСБО 1 «Подання фі- |
Правила визначають порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з: |
нансових звітів» |
―відкриття імпортних та експортних акредитивів , |
МСБО 18 «Дохід» |
―виконання імпортних та експортних акредитивів, |
МСБО 21 «Вплив змін |
―дострокового закриття (анулювання) імпортних та експортних акредитивів, |
валютних курсів» |
―оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за імпортними та експортними |
|
аккредитивами, |
|
―здійснення операцій із резервними акредитивами. |
|
Операції з документарними акредитивами відображаються відповідно до їх економічної |
|
суті за балансовими та позабалансовими рахунками Плану рахунків |
|
|
Правила |
бухгалтерського обліку операцій з довірчого управління в банках України, |
|
затверджені постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 498 |
|
|
МСБО 30 «Розкриття |
Правила ґрунтуються на принципі автономності, за яким активи і зобов’язання банку |
інформації у фінансо- |
мають бути відокремлені від активів і зобов’язань, пов’язаних з довірчим управлінням. Об- |
вих звітах банків та |
лік результатів діяльності за операціями довірчого управління здійснюється окремо від ре- |
подібних установ» |
зультатів діяльності банку за іншими операціями. |
(відмінений) |
Операції довірчого управління не включаються до балансу банку, що здійснює функції |
|
управителя; вони відображаються за позабалансовими рахунками Плану рахунків. |
|
Інформацію про операції довірчого управління банки надають у примітках до фінансової |
|
звітності |
|
|
506
Продовження дод. 3
Базовий МСФЗ |
Вимоги, визначені нормативно-правовими актами НБУ з питань бухгалтерського обліку |
|
|
Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.12.2005 № 480 (зі змінами)
МСБО 16 «Основні засоби» МСБО 38 «Нематеріальні активи»
МСБО 17 «Оренда» МСБО 36 «Зменшення корисності активів» МСФЗ 5 «Непоточні активи, призначені для продажу, та припинена діяльність» МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість»
Інструкція передбачає порядок відображення в обліку таких операцій:
1)з основними засобами, що використовуються в операційній діяльності банку:
—придбання,
—поліпшення та удосконалення,
—переоцінки,
—обміну,
—вибуття,
—нарахування амортизації (зносу) основних засобів та нематеріальних активів,
2)з необоротними активами, утримуваними банком для продажу;
3)з інвестиційною нерухомістю;
5)лізингу (оренди) необоротних активів;
6)застави необоротних активів;
7)інвентаризації.
Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю, яка складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбаннямтадоведеннямдо стану, придатногодлявикористаннязапризначенням.
Подальший облік для всіх об’єктів певної групи основних засобів має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів: а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності; б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.
Усі необоротні (матеріальні і нематеріальні) активи підлягають амортизації (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягомстрокукорисної експлуатаціїіззастосуваннямрізнихметодів
507
На кожну дату балансу визнається зменшення корисності необоротних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди. Корисність необоротних активів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування. Сума очікуваного відшкодування — це найбільша з двох оцінок: чистої вартості реалізації або теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.
Об’єкти основних засобів і нематеріальних активів припиняють визнавати в балансі в разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання, втрати або невідповідності критеріям їх визнання як активів. Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів і нематеріальних активів визначається як різниця між надходженням коштів за основні засоби і нематеріальні активи (з вирахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів і нематеріальних активів) та їх залишковою вартістю.
Банк має класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься через операції з продажу, а не поточного використання. Необоротні активи, що утримуються банком для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж. Амортизація на необоротні активи, утримувані для продажу, не нараховується. Банк має визнавати втрати від зменшення корисності в разі зниженнясправедливої вартості необоротнихактивівзавирахуваннямвитрат напродаж.
Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов’язані з її придбанням. Подальшу оцінку об’єкта інвестиційної нерухомості банк здійснює за одним із таких методів: а) за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнається; б) за первісною вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.
Залежно від умов лізингу (оренди) щодо передавання всіх ризиків і вигід, пов’язаних із користуванням та володінням активом, лізинг (оренда) розглядається як фінансовий або оперативний. За оперативним лізингом (орендою) активи відображаються на балансі лізингодавця, а за фінансовим — на балансі лізингоодержувача.
Активи, що передані у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються лізингодавцем як наданий кредит. Основні засоби та нематеріальні активи, що отримані лізингоодержувачем у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються за найменшою на початок строку лізингу (оренди) оцінкою: справедливою вартістю необоротного активу або теперішньою вартістю суми мінімальних лізингових (орендних) платежів. Витрати лізингоодержувача, що пов’язані з оформленням договору про фінансовий лізинг (оренду), включаються до вартості активу під час його первісного визнання
508
Продовження дод. 3
Базовий МСФЗ |
Вимоги, визначені нормативно-правовими актами НБУ з питань бухгалтерського обліку |
Якщо банк набуває права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу, то такі активи оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов’язаних з продажем. На дату визнання активів, призначених для подальшого продажу, мають виконуватися певні умови. Амортизація на такі активи не нараховується. Банки мають визнавати втрати від зменшення корисності за такими активами
Інструкція з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 10.12.2004 р. № 625
МСБО 2 «Запаси» |
Інструкція визначає порядок відображення в обліку інформації про рух запасів матеріаль- |
|
них цінностей, ювілейних і пам’ятних монет карбованцевого номіналу. |
|
Інструкція передбачає порядок відображення в бухгалтерському обліку таких операцій із |
|
запасами товарно-матеріальних цінностей: |
|
— придбання; |
|
— вибуття; |
|
— надання в підзвіт; |
|
— застави. |
|
Інструкцією передбачаються такі методи визначення вартості запасів матеріальних цін- |
|
ностей: |
|
а) вартість перших за часом надходжень товарів (ФІФО); |
|
б) ідентифікована вартість; |
|
в) середньозважена вартість. |
|
Запаси матеріальних цінностей в обліку відображаються за первісною вартістю, уключа- |
|
ючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов’язкові платежі. |
|
Якщо вартість запасів матеріальних цінностей, набутих банком із метою подальшого про- |
|
дажу, зменшилася, то в бухгалтерському обліку вони відображаються за чистою вартістю |
|
реалізації. |
|
Запаси матеріальних цінностей можуть списуватися з балансу внаслідок передавання в |
|
експлуатацію, списання за непридатністю, недостачі, безоплатного передавання, реалізації |
|
|
509
Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255 (зі змінами)
МСБО 1 «Подання фіПравила визначають методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інфорнансових звітів» мації про доходи і витрати та порядок застосування банками основних принципів бухгал- МСБО 18 «Дохід» терського обліку під час визнання та обліку доходів і витрат, зокрема:
—нарахування та відповідність доходів і витрат;
—обачність.
Доходи і витрати визнаються за таких умов:
а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями банку; б) фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути
точно визначений.
Доходи і витрати визнаються:
—за кожним видом діяльності банку (операційної, інвестиційної, фінансової);
—критерії застосовуються окремо до кожної операції банку.
Кожний вид доходів і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо. Доходи ( витрати) банку від операційної діяльності класифікуються так:
—процентні доходи і витрати (визнаються із застосуванням ефективної ставки відсотка);
—комісійні доходи і витрати;
—прибутки (збитки) від торговельних операцій;
—дохід у вигляді дивідендів;
—витрати на формування спеціальних резервів банку;
—доходи від повернення раніше списаних активів;
—інші операційні доходи і витрати;
—загальні адміністративні витрати;
—податок на прибуток.
За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:
—доходи(витрати) заопераціямизізбільшення(зменшення) інвестиційвасоційованікомпанії;
—доходи(витрати) заопераціямизі збільшення(зменшення) інвестицій удочірні установи;
—доходи(витрати) відреалізації(придбання) основнихзасобівтанематеріальнихактивівтощо. За результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:
—доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;
—доходи (витрати) за субординованим боргом;
—доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо
510
Продовження дод. 3
Базовий МСФЗ |
Вимоги, визначені нормативно-правовими актами НБУ з питань бухгалтерського обліку |
Процентні доходи і витрати визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Ефективна ставка відсотка — ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту. За фінансовим активом, вартість якого зменшилася внаслідок зменшення його корисності, процентний дохід визнається із використанням ефективної ставки відсотка, що застосовувалася під час дисконтування майбутніх грошових потоків для оцінки збитку від зменшення корисності цього фінансового активу
Інструкція пропорядок відображення вбухгалтерськомуобліку банківУкраїнипоточнихівідстрочених податкових зобов’язань та податкових активів, затверджена постановою Правління НБУ від 17.03.2009 р. № 140
МСБО 12 «Податок |
Інструкцією встановлений порядок відображення в бухгалтерському обліку: |
на прибуток» |
— визнаних відстрочених податкових зобов’язань та відстрочених податкових активів, |
що виникають:
а) за наслідками переоцінки (дооцінки) основних засобів із відображенням на відповідних балансових рахунках капіталу банку;
б) під час визнання податкових збитків та невикористаних податкових пільг; в) від операцій коригування раніше визнаної тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню
узв’язку зі зміною ставки оподаткування тощо;
—поточного та відстроченого податку на прибуток у фінансовій звітності та консолідованому балансі банківської установи
Положення про формування коригуючих проводок, що здійснюються банками України, затверджене постановою Правління НБУ від 09.10.2001 р. № 427 (зі змінами)
МСБО 10 «Події після дати балансу», МСБО 8 «Облікові політики, зміни в обліковихоцінкахтапомилки»
Положення визначає порядок здійснення коригувальних проведень, що здійснюються банками України за результатами подій, які відбулися після дати балансу та вимагають коригування статей фінансової звітності з метою забезпечення складання та подання користувачам реальної фінансової звітності.
Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов’язань