1.Предмет науки про фінанси. Суб’єкти і об’єкти фінансових відносин. Фінанси як наука відноситься до числа екон. наук. Фінанси – це екон. наука, яка вивчає ту сферу екон. відносин, яка пов’яз. з розподілом і перерозподілом вартості сусп. продукту створеного в сфері в-ва. Виникнення і функціонування фінансів є стадія розподілу. На цій стадії створена вартість сусп. продукту розподіляється за цільовим призначенням грош. коштів між суб’єктами господарювання та д-вою.Фінанси як екон. категорія мають такі ознаки: це не гроші, але неодмінно мають грош. хар-р; фін. відносини мають розподільчий хар-р; рез-том фін. відносин є створ. фін. фондів; фін. відносини мають сусп. характер. Предметом науки про фінанси є фін. відносини, які виникають на всіх рівнях господарювання. А саме: 1. загальнодерж.-макрорівень – фін. відносини виникають в процесі формування та викор-ня д-вою загальнодерж. централізованих грош. фондів: бюджет і спец. фонди (пенсійний, соц. страх тощо). 2.регіональний –рівень амін.-терит. одиниць (місцеві органи) – виникають в процесі формування та викор-ня регіональних фондів: місцеві бюджети всіх рівнів та спец. позабюджетні фонди. 3.мікрорівень – рівень суб’єктів господарювання – виникають в процесі викор-ня та формування ДФР, тих що створені на рівні п-ва. (амортизаційний Ф, Ф розвитку п-ва, Ф матер. заохочення тощо). 4.міжнар. рівень – міжнар. суб’єкти госп-ня, фін. інститути – виникають в процесі формування та використання ЦФР на світовому рівні: перерозподільно-обмінні відносини. У фінансових відносинах виділяють такі об’єкти як: 1. національне багатство – це вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених у ви-во природних ресурсів. А саме це основні засоби, матеріальні ресурси, страхові запаси, золотий запас, валютний запас, природні ресурси. 2.ВВП – додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, послуг у поточному році. Суб’єктами фінансових відносин виступають підприємці, робітники і службовці, держава.

2.Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення. Фінанси походять від латинського фінансіа –обов”язкова сплата грошей, з”явився в 14 ст. В 14-15 ст. мав значення закінчення розрахунку платежу. Пізніше набув міжнародного розповсюдження і змінив значення “завершення розрахунків між населенням, суб’єктами господарювання і державою. Істор. характер фінансів полягає в тому, що виникнення фінансів пов’язане із 2 сусп.-екон. передумовами: 1.виникнення держави, розвиток державності. 2.розвиток товарно-грош. відносин. Виникнення держави призводить до об’єктивної необх-ті розподілу і перерозподілу створеного сусп. продукту. На ранніх стадіях створення держави задоволення загальнодерж. потреб здійснюється за допомогою податків – зборів в натуральній формі, що не є фін. відносинами. Це є натуральний розподіл сусп. продукту. Фін. відносини виникають з розв. товарно-грош. відносин, коли натуральні податки почали сплачуватись грошима. Виникнення і розв. грош. відносин дає можливість здійснювати вартісний розподіл суспільного продукту шляхом формування відповідних грошових фондів. Можна виділити період виникнення фінансів взагалі та виникнення держ. фінансів. Початком фінансових відносин є створення додаткового продукту в сфері виробництва і його послідуючий розподіл. Через первинний розподіл забезпечується відтворення використаних в процесі виробництва засобів виробництва та робочої сили. Державні фінанси виникають в період вторинного розподілу і перерозподілу суспільного продукту. При цьому частина додаткового продукту вилучається державою через податки, збори, відрахування для забезпечення загальнодержавних потреб суспільства. З цією метою на загальнодержавному рівні формується бюджет. Поступово крім бюджету створюються інші спеціальні фонди. Фінанси як історична категорія розвивалися як кількісно так і якісно. На початковому етапі свого розвитку державні фінанси включають лише бюджет, потім спец. фонди. Якісний розвиток фінансів – це виникнення нових форм фінансових відносин, з’являються нові податки і платежі, відносини з приводу купівлі-продажу цінних паперів, формування СП, статутного Ф, страхових компаній тощо. Т.ч. передумовою виникнення фінансів є наявність товарного виробництва, товарно-грошових відносин, суспільного поділу праці, дії економічних законів і категорій та держави.

3.Фінанси як економічна категорія: визначення, ознаки, зв’язок з грошима. Видима і прихована сторона фінансових відносин. Фінанси як об’єктивно-економічна категорія – це грошові відносини, які виникають в процесі розподілу і перерозподілу вартості ВВП та частини національного багатства у зв’язку з формуванням грошових доходів та накопичень (спец. Ф) у суб’єктів господарювання і держави з метою їх використання на розширене відтворення виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Основні ознаки фінансів: 1. фінанси – це грошово-вартісні відносини. Обов’язковою умовою існування фінансів є наявність грошей, але гроші не є фінанси. Самі по собі гроші не визначають суті фінансів, їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансові відносини – це частина грошових відносин, але їх сфера вужча за грошові відносини. Грошові відносини існують у 4 сферах виробництва. Об’єктивною основою фінансових відносин є такі функції грошей: 1.гроші як засіб платежу (з/п, пенсії тощо) 2.гроші як засіб нагромадження, створення Фондів. 2.фінанси – це розподільчі відносини, а отже категорія розподілу. В процесу розподілу формуються цільові грошові фонди (централізовані та децентралізовані). 3. матеріальною основою фінансів – є фінансові ресурси, які формуються у суб’єктів господарювання та держави. Потенційно фінансові ресурси створюються на стадії виробництва, коли створюється нова вартість і стара вартість переноситься на новостворений продукт (ОФ та обігові кошти). Реальне формування фінансових ресурсів починається тільки на стадії розподілу, коли вартість реалізована і у складі виручки від реалізації виділяють конкретні форми реалізованої вартості (собівартість, податки, прибуток, податок з прибутку, чистий прибуток та спец. фонди). Т.ч. фінанси це не гроші; гроші – це еквівалент за допомогою якого вимірюються затрати праці виробників, а фінанси – це економічний інструмент розподілу та перерозподілу ВВП та НД, а також знаряддя контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів. Фінанси мають як видиму так і приховану форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Ці потоки, їх характер і форми, спрямованість і обсяги виступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона фінансів – це рух вартості ВВП, тобто обмінні і розподільчі відносини. Від налагодження цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства.

4.Фінансові категорії.

Фінансова наука має відповідний понятійний апарат, який використовується для характеристики фінансових відносин. Таким понятійним апаратом є фінансові категорії. Розрізняють категорії: 1.прості фінансові категорії – податки і державні кредити. 2.складні фінансові категорії – доходи бюджету, видатки бюджету, бюджет, фінансовий ринок, міжнародні фінанси. Сукупність цих категорій складають фінанси. Блок фінансових дисциплін можна поділити на 3 рівні: 1. загальна теорія фінансів; 2.характеристика сфер і ланок фінансових відносин: фінанси підприємств, державні фінанси, зокрема бюджетна та податкова система, міжнародні фінанси, фінансовий ринок, страхова справа, гроші та кредит. 3.характеристика форм фінансових відносин та методів фінансової діяльності – фінансовий менеджмент, бюджет, податковий менеджмент, міжнародні кредитно-розрахункові операції, банківські операції, ринок фінансових послуг тощо.

5. Зв’язок фінансів з іншими вартісними економічними категоріями (ціною, з/п, кредитом)

Кожна наука апелює конкретним колом понять, має специфічні категорії, які є вираженням спільних найбільш суттєвих ознак, закономірностей. Фінансова наука включає в себе економічні та фінансові категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують важливі сторони фінансово-економічної діяльності. Фінанси як економічна категорія пов’язана з іншими категоріями, а саме 1. ціна та фінанси – зв’язок в тому, що ціна – це грошовий вираз створеної у виробництві вартості суспільного продукту і вона визначає пропорції майбутнього вартісного розподілу у відповідності з потребами виробництва. 2.з/п і фінанси – функціонування з/п можна розглядати як двосторонній рух вартості. За допомогою фінансів формуються фонди загального призначення. В той час з/п виплачується окремому суб’єктові і використовується для задоволення власних потреб. Це з/п, що залишається після утримання податків. Та з/п, що надходить до держави, використовується для задоволення суспільних потреб. 3. фінанси і кредит. Відмінності. 1.кредит функціонує на поворотній основі, він завжди платний і виділяється тільки від матеріального або фінансового забезпечення. 2.фінансове забезпечення – забезпечення цінними паперами. Кредитні відносини виникають лише на стадії перерозподілу вартості з переміщенням грошових коштів між суб’єктами розподільчого процесу.

6.Функції фінансів, їх зв’язок.

Сутність кожної економічної категорії детально розкривається в її функціях, які характеризують суспільне призначення цієї категорії. Фінанси виконують функції: 1. розподільча та перерозподільна. Суть в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу та перерозподілу ВВП і тому об’єктом розподілу виступає частина ВВП та НД. Суб’єктами розподілу є держава, юридичні та фізичні особи. Механізм дії цієї функції включає з стадії: 1.первинний розподіл – розподіл за новоствореною вартістю і формування первинних доходів суб’єктів зайнятих у створені ВВП. Формування первинних доходів: 1із.. осіб – з/п; юр. осіб – прибуток; держави – доходи від державних послуг. 2.перерозподіл – полягає у створенні і використанні централізованих фондів. Етапи: 1.вилучення частини ВВП і формування централізованих фондів: держави – бюджет і спеціальні фонди; відомчі – Міністерства і відомства корпоративні фонди. 2.використання цих фондів. Формуються як первинні так і вторинні доходи. 3.Вторинний розподіл – це другий етап перерозподілу в частині формування первинних доходів 1із... осіб, які зайняті в бюджетній сфері, він властивий тим, хто не бере в первинному розподілі. 2.Регулююча функція фінансів полягає в томі, що за допомогою цієї функції держава регулює всі економічні процеси в суспільстві: 1.регулює співвідношення між централізованими та децентралізованими фінансовими ресурсами 2. регулює співвідношення виробничої та не виробничої сфери 3. регулює співвідношення Ф споживання та накопичення 4. регулює рівень перерозподілу фінансових ресурсів між державою і регіонами. 3.Контрольна функція. Її суть в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів усіх рівнів. В процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних і фізичних осіб, а також держави. Будучи тісно пов’язаною з розподільчою та перерозподільною функціями, контрольна функція через кількісні параметри відповідних фінансових показників дозволяє оцінити результати господарської діяльності суб’єктів господарювання і прийняти відповідні рішення направлені на усунення недоліків. У практичній діяльності контрольна функція фінансів знаходить свій прояв у фінансовому контролі. Контрольна функція висвітлює фінансові відносини базису, а фінансовий контроль висвітлює відносини надбудови.

+-

7. Види фінансових відносин.

1.Держава – юр. особи. Ці відносини виражаються в тому, що держава через податки, платежі, відрахування вилучає частину ВВП до бюджету та спец. Ф. Держава виділяє з бюджету бюджетні асигнування, субсидії, субвенції, дотації, бюджетний кредит. Основна частина виділяється бюджетним установам (освіта, культура, медицина тощо), а також державним підприємствам. Субсидії, субвенції, дотації видаються на відповідні цільові витрати. Бюджетний кредит виділяється також на відповідні цілі в основному державним підприємствам і надаються під % на умовах строковості, платності та поверненні в основному під інвестиційні проекти. 2.Держава – фіз. особи – населення сплачує податки встановлені законодавством та здійснює відрахування в позабюджетні фонди. Громадяни можуть купувати державні цінні папери. Держава надає фінансові допомоги малозабезпеченим громадянам та окремим категоріям населення тощо. 3. між суб’єктами державної і не державної форми власності - коли фінансуються за рахунок об’єднання коштів фінансових суб’єктів (АО,ТОВ); при сплаті штрафних санкцій; при орендних відносинах; при лізингових операціях; коли підприємство є власником цінних паперів іншого суб’єкта господарювання; в процесі реалізації продукції, закупівлі ТМЦ тощо. 4.суб’єкти господарювання – працівники – коли формується ФОП, виплачуються одноразові допомоги, премії, дивіденди 5.підприємство – вищестоящі органи – з приводу формування та використання централізованих Ф. Відрахування частини прибутку з метою формування цих Ф і отримання коштів з них під незначні %. 6. суб’єкти господарювання – банківські установи – відносини при отриманні та поверненні кредитних ресурсів, сплати % по них. Також формування депозитних рахунків, коли підприємства отримують %. Здійснюють операції з цінними паперами, відкривають валютні рахунки, видають валютні кредити, здійснюють лізингові операції тощо. 7. суб’єкти господарювання – страхові компанії – підприємство бере зобов’язання вносити страхові платежі з метою формування страхового Ф, а страхова компанія – виплатити страхові відшкодування. 8. суб’єкти господарювання – іноземні суб’єкти – з приводу реалізації продукції, робіт, послуг, закупівлі ТМЦ, технологій тощо. 9.суб’єкти господарювання – населення, інвестиційний Ф, компанії – спонсорство, купівля цінних паперів, благодійні відрахування.

8.Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність в умовах розширеного в-ва.

Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання ВВП у державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина. Роль фінансів найвідчутніше проявляється при розв’язанні соціальних проблем. Тут створюються фонди фінансових ресурсів для покриття витрат як на соціальні цілі, так і для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних потреб, започаткування позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фін. ресурсів на соц. цілі в складі бюджетів. Проте вирішальна роль у задоволенні соц. потреб належить фондам, які створюються державою. За нинішніх умов у більшості країн світу державою виділяється все більше коштів на вирішення соціальних питань, які одержали назву суспільних благ і послуг. Ці блага й послуги є не речовими, нетоварними, але вони істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. загалом, можна дійти до висновку, що в сучасних умовах, використовуючи фінанси, держава виконує соціальну функцію суспільного добробуту. Фонди фін. ресурсів, що створюються державою й використовуються для задоволення соц. потреб, відіграють вирішальну роль для досягнення зазначеної мети.

9.Вплив фінансів на суспільне виробництво (якісний і кількісний вплив, напрями впливу) та їх роль у ринковій економіці.

З переходом на ринкові відносини відбувається перегляд і переосмислення традиційних форм і методів впливу фінансів на суспільне виробництво. Форми впливу є: 1.забезпечення джерел економічного розвитку на основі розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів всіх рівнів (матеріальне виробництво, невиробничі сфери, за соціальними цілями) 2.регулювання шляхом застосування різних фінансових методів формування та використання фінансових ресурсів. Перерозподіл коштів на макрорівні через бюджет і спеціальні Ф, забезпечуючи формування ресурсів необхідних для фінансування невиробничої сфери, соціального забезпечення, розвитку наукових програм, здійснення фінансування інфраструктури та нових територіальних комплексів, реалізацію структурних змін в економіці, розвиток пріоритетних галузей. На мікрорівні застосування різних методів розподілу прибутку, доходів, удосконалення механізму оподаткування, кредитування, розвиток господарського розрахунку націлене на підвищення ефективності виробництва у пошуку внутрішніх резервів збільшення фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Роль фінансів: фінанси забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юр. і фіз. осіб та держави, кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення ви-ва, здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соц. верствами населення, впливають на інтереси суб’єктів розподільчих відносин і регулюють різні напрямки соц-економічного розвитку держави (суспільства), відіграють провідну роль в системі економічних методів керування економікою країни, утворюють системи фін. показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічних та соціальних сфер суспільства, забезпечують контроль за формуванням і використанням фін. ресурсів всіх рівнів. Кількісний вплив фінансів проявляється в сумі фін. ресурсів, що виділяються на ті чи інші цілі. Але надзвичайно важливо яким чином здійснюється формування фін. ресурсів, якими каналами і в яких формах вони рухаються, на яких умовах вони виділяються і використовуються. Ця сторона характеризує якісний вплив фінансів.

10. Сутність і характеристика фінансової системи за її внутрішньою будовою.

За внутр. будовою фін. система – це сук-ть взаємозв’язаних фін. відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу ВВП. Існує інше визначення фін. системи – це сук-ть сфер і ланок фін. відносин. Виділяють такі сфери: 1.мікроекономіка – сфера фінансів суб’єктів господарювання відображає рух грош. коштів п-в. Ця сфера виділяє ланки фін. відносин: 1. фінанси п-в, що займаються комерц. д-тю 2. фінанси організацій та установ, які функціонують на не комерц. основі, тобто невиробнича сфера 3. фінанси громадських організацій та творчих спілок 4. фінанси населення. В свою чергу ланки можуть поділятися на підланки. Так фінанси п-в, що займаються комерц. д-тю можуть поділитися в залежності від галузевої направленості на: фінанси пром-ті, с/г тощо. В залежності від форм власності: АТ, приватні, ТОВ тощо. Фінанси суб’єктів господарювання виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП який виступає об’єктом фін. відносин. Фін. відносини п-в поділяються на внутр. (хар-ть грош. потоки на п-ві і відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів) та зовн. (хар-ть зв’язки з іншими сферами і ланками фін. системи). 2.рівень макроекономіки – сфера держ. фінансів, що хар-зує фін. д-ть д-ви, поділяється на такі ланки: бюджет держави, держ. кредит, фонди цільового призначення, фінанси держ. сектора. 3. рівень світового госп-ва - сфера міжнар. відносин відображає перерозподільно-обмінні відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона складається з 2 частин – між нар. фін. відносин та безпосередньо міжнар. фінансів. 4. забезпечуючи сфера – сфера фін. ринку охоплює кругообіг фін. ресурсів як специфічного товару. Фін. ринок поділяється на ринок грошей і капіталів. Деякі економісти виділяють ще й 5. страхування – це особлива ланка фін системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання страхових фондів. У фін. системі воно займає проміжне місце між фінансами суб’єктів господарювання і держ фінансами. Здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, їх діяльність належить до рівня мікроекономіки. З іншого боку страхові фонди характеризують перерозподіл фін. ресурсів між окремими суб’єктами страхування і т. ч. Мають ознаки належності до макрорівня. Страхування поділяється на ланки: соц. страхування, страхування майна, особисте страхування, ризики, відповідальності, перестрахування. Розглядаючи внутр. структуру фін. с-ми, необхідно враховувати регіональний аспект її побудови. З цих позицій слід виділити нац. фін. системи (відображають стр-ру фінансів окремих країн. До їх складу входять: фінанси суб’єктів господарювання, страхування, держ. фінанси, міжнар. фінансові відносини, внутр. фін. ринок), регіональні та світові, які складаються з 2 рівнів: 1. нац. фін. системи країн світу чи окремого регіону 2.міжнародні фінанси, які відображаються у централізованих на світовому чи регіональному рівнях фін. ресурсах. До їх складу належать: фінанси міжнародних організацій, міжнародні фін. інститути, міжнародний фін. ринок (провідні банки та фондові біржі, що здійснюють операції в усьому світі чи певному регіоні).