13. Органи управління і фінансові інститути фінансової системи: склад, функції і зв”язок зі сферами і ланками фінансової системи.

Загальне керівництво фін. діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади і управління. До організаційного складу фін. системи Укр. входять: а)Мі­н­фін; б)Держ по­дат ад­мін; в)Ко­н­т­ро­ль­но-­ре­ві­зій­на слу­ж­ба; г)Ка­з­на­чей­с­т­во; д)Ра­ху­н­ко­ва па­ла­та; е)Ау­ди­тор­сь­ка па­ла­та; ж)Ко­мі­тет з на­гля­ду за стра­хо­вою ді­я­ль­ні­с­тю; з)Держ ко­мі­сія з цін­их па­пе­рів та фо­н­до­во­го ри­н­ку; і)Пе­н­сій­ний фонд; к)Фонд со­ці­а­ль­но­го стра­ху­ван­ня; л)Держ ін­но­ва­цій­ний фонд; 2.Фі­на­н­со­ві ін­сти­ту­ти: а)Нац­банк; б)Ко­ме­р­цій­ні ба­н­ки; в)Стра­хо­ві ком­па­нії; г)Не­ба­н­ків­сь­кі кре­ди­т­ні уста­но­ви (ломбард тощо); д)Між­ба­н­ків­сь­ка ва­лю­т­на бі­р­жа; е)Фо­н­до­ві бі­р­жі; ж)Фі­нан­со­ві по­се­ре­д­ни­ки на ри­н­ку цін­них па­пе­рів. Фін. органи та інститути можуть бути згруповані в 4 блоки. Перший становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це насамперед Мінфін Укр. та його уособлені підрозділи – державне казначейство і контрольно-ревізійна служба, та ДПА, яка з 1996 р. виділилась зі складу Мінфін. Другий блок – контрольно-регулюючі органи – Рахункова палата, ВРУ, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Комітет з нагляду за страховою діяльністю, Аудиторська палата і аудиторські фірми. Третій блок становлять фін. інститути, які працюють на фін. ринку: НБУ і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фін. посередники, страхові компанії. До четвертого – входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний Ф Укр., Ф соцстраху, Державний інноваційний Ф. Виходячи з розподілу повноважень фін. органів та інститутів, можна зробити висновок, що основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно оскільки в ньому концентруються фін. потоки і зв’язки.

14. Поняття і завдання фінансової політики, її зв’язок з економічною політикою. Фінансова стратегія і фінансова тактика.

Фін. політика є складовою частиною екон. політики. Вплив фінансів на екон. і соц. розв. суп-ва не можливо зрозуміти без вивчення фін. політики і фін. механізму. Фін. політика як особлива сфера екон. д-ті держави направлена на мобілізацію фін. ресурсів і їх раціональний розподіл і викор-ня для забезп. ф-цій держави. Основою фін. політики є фін. відносини, проте між ними є відмінності адже фінанси складають елемент базису, а фін. політика відноситься до надбудови; фін. відносини – об’єктивні і не залежать від людської свідомості, фін. політика – форма свідомої діяльності людини, тобто суб’єктивні відносини. Завдання фін. політики: 1. вихід економіки з кризи 2. збалансування товарно-грошових та фін. відносин. Напрямки вирішення цих завдань: 1. удосконалення податкової системи щодо збільшення стимулів до ви-ва, скорочення рівня централізації коштів в руках держави. Податки повинні виконувати не тільки фіскальну функцію, але й економічну, яка складається з регулюючої та стимулюючої. 2. удосконалення кредитної системи, щодо величини облікової ставки НБУ та % ставки комерційних банків. 3. розвитку фін. ринку 4. ефективність інвестицій щодо збільшення об’ємів ви-ва, прибутку та розвитку НТП 5. застосування ефективних норм господарювання та методів управління фін. ресурсами як держави так і суб’єктів господарювання 7. скорочення кредитної та грошової емісії, бюджетного дефіциту, державного боргу. 8. удосконалення законодавчої та правової бази тощо. В залежності від періоду і характеру поставлених завдань фін. політика поділ. на 1. фін. стратегію – це довгостроковий курс фінансової політики, який направлений на вирішення великомасштабних завдань держави. 2. фін. тактика – це вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасного перегрупування фін. ресурсів і зміни способів організації фін. відносин. Фін. стратегія і фін. тактика взаємозв’язані між собою і доповнюють одна одну.