69. Ек. Сутність бюджетних доходів і видатків, форми їх вияву і матеріального втілення.

Доходи Б.- це частина централізованих фівнансових рес-в держави, що неодхідні для виконання її функцій. Вони виражають ек.відносини, які виникають у процесі формування бюджетних фондів і надходять у розпорядження органів держ.влади. Формою виявлення цих ек. відносин є різноманітні види платежів підприємств, організацій, населення в державний Б., а їх матеріально-речовим втіленням - грошові засоби, що мобілізуються в держ.Б. З одного боку бюдж.доходи єрезультатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками виробничого процесу, а з іншого - є об'єктом подальшого розподілу вартості. Бюджетні видатки- затрати, які виникають у держави в зв'язку із виконанням її функцій. Вони виражають ек. відносини на основі яких відбувається процес використання централізованого фонду гр.коштів держави за різними напрямками. Категорія видатків Б.виявляється через конкретні види видатків, кожен з яких має 2 хар-ки: кількісну і якісну. Якісна хар-ка дає змогу визначити ек. природу і суспільне призначення кожного виду бюдж.видатків, а кількісна- їх величину.

70.Взаємозв'язок бюджетних доходів і видатків з державними доходами і видатками.Державні доходи представлені тією частиною ФВ, яка пов'язана із формуванням фін.рес-в держави і державних підприємств. Це сума коштів, що мобілізується державою для забезпечення своєї діяльності. Бюджетні доходи-відображають ек.відносини, які виникають в процесі формування бюджетних коштів і які знаходяться в розпорядженні органів влади.Централізовані доходи держави концентруються в бюджеті держави, тобто можна сказати, що доходи бюджету є одним з інструментів формування державних доходів. Державні видатки- частина ФВ, обумовлена викор-ням централізованих і децентралізованих доходів держави. Тобто та сума коштів, що витрачається державою в процесі здійснення її фінансової діяльності. Бюджетні видатки- це ек. категорія, яка виражає ФВ, які виникають в процесі розподілу і використання бюджетних коштів держави за різними напрямкаим. Це ті витрати, які виникають у держави в зв'язку з виконанням її функцій.

71.Роль доходів і видатків держ. бюджету в соц-ек розвитку країни. Доходи Б. є результатом розподілу вартості ВВП між різними учасниками виробничого процесу, а також виступають об'єктом подальшого розподілу вартості, що використовується для формування бюджетних фондів теріторіального, галузевого та цільового спрямування. Безумовно, що склад бюджетних доходів, форми мобілізації гр. коштів в бюджет залежать від сис-ми господарювання, а також від ек. задач, що вирішуються сусп-вом. Найголовнішим джерелом формування доходів Б. є податки, і в залежності від того яку політику проводить держава щодо суб'єктів господ-ня , встановлюються різні податкові ставки. Отже, з одного боку доходи держ.Б. зменшують доходи суб'єктів господ-ня на певну часту ВВП, а з другого- видатки Б. можуть сприяти розвитку окремих ланок госп-ва. За допомогою доходів і видатків держ. Б. держава впливає на розвиток суспільно-ек. процесів в тому напрямку, який вважає за необхідний. Відбувається перерозподіл частини вартості ВВП для збалансування розвитку окремих галузей н/г, для розвитку невиробничої сфери тощо.

72. Фактори, які визначають склад бюджетних доходів і вибір джерел їх формування.

Доходи бюджету – екон. відносини, що виникають у держави з підприємствами (об'єднаннями), заснуваннями, організаціями і громадянами в процесі формування фондів коштів. Вони необхідні для виконання цілей і задач держави. Форма прояву цих економічних відносин - різні види платежів підприємств, організацій і населення в державний бюджет, а їхнє матеріально-речовинне втілення - кошти, мобилизуемые в бюджетний фонд, державний устрій країни, економічні і соціальні задачі, розв'язувані суспільством, а також методи господарювання впливають на склад бюджетних доходів, форму мобілізації коштів у бюджет. Основним матеріальним джерелом формування доходів бюджету є національний доход. Коли національного доходу не вистачає для покриття фінансових нестатків, держава залучає національне багатство . Основними методами, використовуваними державою для перерозподілу національного доходу й утворення бюджетних доходів є податки, позики й емісія грошей. Співвідношення між ними по-різному, визначається економічною ситуацією в країні, ступенем протиріч (політичних, соціальних), станом фінансів. Податки – головний метод перерозподілу національного доходу. Їхня частка складає до 90 відсотків загальної дохідної частини державного бюджету. Податки, що надходять у відповідні бюджети, називаються закріпленими доходами. Крім того, нижчестоящому бюджету для покриття його витрат з вищестоящого можуть перелічуватися понад закріплені за ним доходів додаткові засоби в різних формах. Вони одержали назву регулюючих доходів. До доходів бюджету відносять державні позики, до яких держава прибігає у випадку бюджетного дефіциту. Погашення позик, виплата по них відсотків здійснюється значною мірою за рахунок додаткових податкових платежів або позик, що випускаються. Третій метод самий непопулярний: до нього прибігають при надзвичайних обставинах, застосовуючи емісію паперових грошей. Починається інфляція, що може привести до важкого соціально-економічних наслідкам. Крім національного доходу, до джерел формування доходів бюджету відносять надходження: від зовнішньоекономічної діяльності, від експлуатації державної власності (в умовах переходу до ринку і від її продажу), від реалізації облігацій державних позик, і інших цінних паперів, від інвестування державних засобів в акції високоприбуткових фірм і інші цінні папери (відсотки і дивіденди).

73. Фактори, які визначають склад і структуру видатків бюджету.

Тому що все суспільне виробництво можна розділити на двох частин, те і витрати державного бюджету підрозділяються також на двох частин: одна зв'язана з розвитком матеріального виробництва, удосконалюванням його матеріальної структури, інша використовується на зміст і розвиток невиробничої сфери. Тому виділяються поточні і капітальні витрати. Поточні витрати зв'язані з наданням бюджетних засобів для покриття витрат на державне споживання (зміст економічної і соціальної інфраструктури, державних галузей народного господарства, закупівлі товарів цивільного і військового характеру). Капітальні витрати – це кошти, вкладені в основний капітал і приріст запасів. До них відносять капіталовкладення за рахунок бюджету в різні галузі народного господарства, інвестиційні субсидії і довгострокові бюджетні кредити. Відповідно до суспільного призначення витрати бюджету підрозділяються на несколько зовнішніх груп. Как правило, виділяються наступні групи витрат: спрямовані на фінансування: народного господарства, соціально-культурних заходів, науки, оборони, правоохоронних органів, органів державної влади і керування, зовнішньоекономічної діяльності, створення резервних фондів, витрати по обслуговуванню державного боргу, інші витрати і виплати. Кожна з перерахованих вище груп витрат поділяється у свою чергу по відомчій і цільовій ознаках. Здійснення витрат бюджету досягається за допомогою бюджетного фінансування. Під ним розуміється система надання коштів підприємствам, організаціям і заснуванням на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на визначених принципах, характеризується специфічними формами і методами надання засобів. Важливу роль в організації раціональної системи бюджетного фінансування грають принципи фінансування, а саме: 1. Одержання максимального ефекту при мінімізації витрат. 2. Цільовий характер використання бюджетних асигнувань. Строге дотримання цього принципу перешкоджає неефективному використанню бюджетних асигнувань. 3. Надання бюджетних засобів у міру виконання виробничих і інших показників і з урахуванням використання раніше відпущених засобів. 4. Безповоротність і безкоштовність бюджетних асигнувань. Бюджетне фінансування може виконуватися в двох формах. Перша форма – це фінансування по системі «нетто-бюджет». У цьому випадку бюджетні засоби виділяються на обмежене коло витрат, передбачених затвердженим бюджетом. Друга форма – фінансування по системі «брутто-бюджет» застосовується для підприємств, заснувань і організацій, що цілком складаються на бюджетному фінансуванні. У цьому випадку бюджетні асигнування виділяються як на поточні, так і на капітальні витрати. Важливим елементом бюджетного фінансування є методи надання бюджетних засобів. З їхньою допомогою фінансові органи забезпечують коштами передбачені бюджетом заходу, здійснюють перекидання засобів з метою досягнення найбільш кращих результатів їхнього використання, регулюють пропорції, що складаються, у розподілі фінансових ресурсів.

74. Бюджетна класифікація: визначення, призначення і роль.

Бюджетна класифікація – групування доходів і видатків за відповідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабміном України і затверджується Верховною Радою України. Так, видатки згруповані з застосуванням відомчо-галузевих ознак. Це розділи: народне господарство, соціально-культурні заходи, управління, оборона та інше. Потім йдуть глави: міністерства, відомства. За ними – параграфи: галузі, заходи. А потім статті – заробітна плата, стипендії, канцелярські витрати. Доходи згруповані за принципом предметної класифікації. За основу взято вид платежу. Платіж – це розділ (ПДВ, платежі з прибутку, платежі з населення). Потім йдуть глави: міністерства, відомства. Параграфи – це галузі народного господарства. Статті в доходах майже не використовуються. Юридичне значення бюджетної класифікації полягає в тому, що в її межах здійснюється компетенція представничих та виконавчих органів всіх рівнів в межах бюджетного фінансування та виконання. Можна зробити висновок, що бюджетну класифікацію, яка б відповідала вимогам бюджету України, потрібно ще створити. Бюджетна класифікація має бути цільовою, ґрунтуватися на галузях народного господарства, територіях, на яких здійснюються витрати, або з яких надходять доходи, а також конкретний вид видатків або доходів.

75. Класифікація бюджетних доходів. Характеристика структури доходів Державного бюджету Укр. згідно кожної з виділених класифікаційних ознак. Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають в процесі формування бюджетних коштів і які знаходяться в розпорядженні у органів державної влади. Класифікація доходів відбувається за такими ознаками: 1) В залежності від джерел формування: податки юридичних і фізичних осіб, позики, надходження від реалізації державної власності. 2) По методам стягнення: а) податковим методом (різні податкові надходження); б)неподатковим методом (це надходження пов’язані з реалізацією державної власності, дивідендам по акціям держави, доходи від реалізації матеріальних резервів, дозоди пов’яязані з погашенням бюджетних позик). 3) В залежності від видів податків, які надходять до бюджету: надходження з прямих податків (податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за землю); надходження з непрямих податків (ПДВ, акцизний збір, мито). Новые виды классификации доходов: юридическая; финансовая; экономическая. В основе юридической классификации лежит признак образования дохода (используется при этом государственная власть или нет). Государственная власть - налоги и штрафы. Финансовая: в основе лежит признак безвозвратности, временности и условности. Экономическая: в основе лежит источник дохода или характер экономических последствий в результате получения дохода.

76. Аналіз тенденцій, який просліджується у доходній частині Державного бюджету.

На формування показників бюджету завжди впливає стан виконання його дохідної частини. Так у 1998 році до зведеного бюджету надійшло 28млрд 441млн грн. (у 1997 році надходження становили 15,7млрд грн.), тобто 95,6% до розрахованих сум на рік (у 1997 – 89,2%). За окремими дохідними статтями до бюджету не надійшло до запланованих сум 6,2млрд грн. Водночас слід зазначити значне перевиконання дохідної частини місцевих бюджетів. У 1998 році надходження до місцевих бюджетів становили 13,054млн грн. (перевищення суми на 41,1%). Порівняно з фактичним виконанням 1998р. у 1999 році є зміни в структурі доходів за рахунок зменшення питомої ваги податкових надходжень –з 75,5 до 74%, зростання неподаткових надходжень – з 8,85 до 16,3%. Як і в 1998році, найбільшу вагу у структурі дохідної частини зведеного бюджету становлять: ПДВ –24,2% (25,4% -1998); податок на прибуток підприємств – 13,7% (19,8%- 1998); прибутковий податок з громадян –11,5% (12,5%-1998); акцизний збір –8,2% (4,4% -1998). Якщо частка прямих податків у доходах 1999 року зменшилась з 32,3 до 25,2%, то частка непрямих податків збільшилась з 31,6 до 36,2%. Порівняно з бюджетом 1998 року у 1999 році відбулися суттєві зміни – у складі його дохідної частини передбачено нові дохідні джерела (гербовий збір, лотереї, дивіденди від акцій тощо) на суму понад 2,3млрд грн. Існують теоретичні обґрунтування того, що основу податкової системи держави мають формувати прямі податки, а непрямі податки повинні не перевищувати 30% дохідної частини зведеного бюджету. Отже, оволодіння цією ситуацією є важливим напрямом удосконалення бюджету в наступні роки.

77. Класиф-я бюджетиних видатків. Хар-ка структури видатків згідно кожної з виділених ознак.

Б.видатки -ек. категорія, яка виражає фінансові відносини, що виникають в процесі розподілу і використання бюджетних коштів держави за різними напрямами. Класифікація видатків відбувається за такими ознаками: 1)в залежності від впливу податків на процес роширеного відтворення : поточні (пов'язані з поточним утриманням юридичних та фіз.осіб за рахунок бюджетних коштів. До них відносяться:1)витрати на утримання ек. і соц. інфраструктури, 2) на утримання держ.установ, 3)виплати % по держ.боргу, 4)поточні субсидії нижчестоящим органам влади) Капітальні- витрати Б. пов'язані із забезпеченням розширеного відтворення. Включають в себе: 1) капіталовкладення, які здійснюються за рахунок Б.коштів у різні сфери н/г 2)інвестиції, які надаються у формі Б.кредитів підп-м і галузям н/г. 3) інвестиційні субсидії та інші витрати, що забезпечують розширене відтворення. 2)в залежності від суспільного призначення видатків: 1) на формування н/г,соц-культуринх заходів, оборони, управління, утримання правоохоронних органів і органів влади. 2)з обслуговуванням держ.боргу по зовнішньоек. Діяльності тощо. 3)за галузевою ознакою -розподіл Б. коштів по галузям н/г: промисловість, с/г,транспорт, зв'язок тощо. 4)за цільовим призначенням- витрати пов'язані з капітальними вкладеннями, операційні витрати, витрати зароб.плати працівникам бюджетинх установ тощо. Видатки – це економічна категорія, яка виражає фінансові відносини, які виникають в процесі розподілу і використання бюджетних коштів держави за різними напрямками. Класифікація видатків: 1) в залежності від впливу видатків на процес розширеного відтворення: а) поточні – пов’язані з поточним утриманням юридичних і фізичних осіб за рахунок бюджетних коштів (витрати на утримання екон. і соц. інфраструктури; витрати на утримання держ. установ; поточні субсидії вищестоящим органам влади; виплати відсотків по держ. боргу); б) капітальні –витрати бюджету, пов’язані з забезпеченням розширеного відтворення (капіталовкладення за рахунок бюдж. коштів в різні галузі; інвестиції у формі бюдж. кредитів підприємствам і галузям; інвестиції субсидії і інші витрати на розширене відтворення). 2) суспільне призначення видатків – на фінансування народного господарства, соціально-культурних установ і закладів, оборони, правоохоронних органів і органів влади, видатки пов’язані з обслуговуванням держ. боргу, по зовнішньоекономічній діяльності тощо. 3) галузева ознака – це розподіл бюджетних коштів по галузям народного господарства: промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок. 4) за цільовим призначенням: витрати пов’язані з капітальними вкладеннями; операційні витрати; виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ тощо. Вновь появившиеся классификации расходов: Целевая основывается на разбивке расходов в соответствии с имеющимися общенациональными, политическими, экономическими и социальными целями или программами. Классификация по функциональным признакам основывается на концепции государственных финансов. В этом случае группировка расходов производится в соответствии с основными функциями государства. Классификация по финансовым признакам: здесь расходы подразделяются на: безвозвратные; временные; условные.