121.Інструменти власності і позики. Похідні цінні папери.

Похідні цінні папери (деривативи) - це група фінансо­вих активів, які опосередковують обіг інших цінних паперів з метою отримання доходу з коливання цін на біржові активи.

Вони засвідчують право на купівлю та продаж основних цінних паперів. До цієї групи належать варранти, опціони, фінансові ф'ючерси, свопи тощо.

Варранти - є специфічним видом цінних паперів, котрі випускаються разом з привілейованими акціями та облігація­ми і дають власникові право на придбання простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого терміну. Це дозво­ляє акціонерному товариству знизити процент регулярних вип­лат по облігаціях чи привілейованих акціях, бо інвестори одер­жують прибуток з різниці курсів простих акцій при її зрос­танні порівняно з обумовленою ціною у варранті.

Опціони – 1) можливість вибору (звичайно боржником) способу виконання альтернативного зобов'язання;..2) попередня згода про висновок договору в майбутньому (у терміни, обумовлені сторонами).

122. Характеристика і призначення державних цінних паперів.

Державні облігації випускають державні органи управління. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів. Казначейський вексель є формою боргового зобов’язання держави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

123. Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин, його складові.

Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин являє собою сукупність форм і методів управління фінансово-кредитними і валютними відносинами, які виникають між окремими державами і регламентуються ними в правовому порядку. Основою фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин являються законодавчі акти нашої країни і міжнародні правові акти, що відносяться до зовнішньої торгівлі, ціноутворення, валютні платежі і валютне регулювання, ринок цінних паперів,

кредитно-розрахункові операції, форми і методи регулювання платіжного балансу. Одним з елементів фін. механізму регулювання ринкових відносин за участі іноземних фірм являються товарні біржі.

124.Суб’єкти та види зовнішньоекономічної діяльності, правові норми її регулювання в Україні.

Субєкти зовн. екон. діяльності Укр – є резиденти, а в деяк. випадках нерезиденти, які мають пост. місце знаходження на території України. Учасниками валютних відносин є резиденти та нерезиденти.

Резиденти: 1.Фіз. особи(гром. Укр, іноз. гром, особи без гром.), які мають пост. місце прож-ня на тер. Укр, у тому числі ті, що тимчас. переб. за кордоном; 2.Юр. особи, суб. підпр. діял-ті, що не мають статусу юр. особи з місцезнах. на тер. Укр, які здійсн. свою діял-ть на підставі з-нів Укр.; 3.Дипломатичні, консульські, торгівельні та інші офіційні представництва Укр. за кордоном, які мають дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій Укр за кордоном, що не здійсн. підпр. діяльності.

Нерезиденти:

1.Фіз. особи(гром. Укр, іноз. гром, особи без гром.),. які мають пост. місце прож-ня за межами Укр, у тому числі ті, що тимчас. переб. на тер. Укр; 2.Юр. особи, суб. підпр. діял-ті, що не мають статусу юр. особи з місцезнах. за межами Укр, які здійсн. свою діял-ть на підставі з-нів іноз. держави,у тому числі юр особи та ін субєкти підпр. діял-ті з участю юр осіб та ін субєктів підпр. діял-ті Укр. 3.Розташ на тер Укр дипломат., консул., торгів. та інші офіц. представн-ва міжн. орг-ії та їх філії, які мають імунітет та дипломат. привілеї, а також філії та представн-ва підпр-ств ін. орг-ій і фірм, які не здійсн. підпр. діял-ті на підст. з-в Укр.

Види зовн екон діял-ті:

1.Експорт та імпорт товарів і роб сили; 3.Наук, наук-техн. та ін кооперації з іноземн. субєктами госп. діял-ті, навчання та підготовка спец-тів на комерц. основі.; 4.Міжн. фін операції та операції з ЦП у випадках, передбач. з-ми Укр.; 5.Кредит. та розрахунк. операції між суб. зовнішекон. діял-ті Укр та іноземн. суб. госп. діял-ті, 6.Спіл. підпр. діял-ть між суб-ми зовнекон. д-ті Укр та іноз суб-ми госп. д-ті; 7.Підпр. діял-ть на тер. Укр повяз з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгів. марок та ін немат. обєктів, власності з боку іноз. субєктів госп. д-ті; 9.Орендні в т. ч. лізінгові опер. між субєктами зовнекон. д-ті Укр та іноз. суб госп. д-ті як на тер Укр та та іноз. суб-ми госп. д-ті; 10.Операції по придбан., продажу та обміну валют на валют аукціонах, валют біржах та МВБР; 12.Ін види зовнекон. д-ті незаборонені прямо і у виключн. формі з-ми Укр.

125. Зміст валютного регулювання і валютного контролю. Політика валютного регулювання кожної країни визначається її економічними інтересами в міжнародній торгівлі. Валютне регулювання характеризує встановлений порядок визначення валютного курсу та його регламентування, здійснення валютних операцій, порядок ввезення і вивезення іноземної і національної валют, проведення міжнародних розрахунків. Основою валютного регулювання є вплив на валютний курс. Валютний ринок, як правило, є регульованим. Він контролюється центральним банком.

126. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, його характеристика. Зовнішньоекономічну діяльність в Україні здійснюють суб’єкти підприємницької діяльності, які ввозять на митну територію України або вивозять за межі товари та інші предмети, що відповідно до чинного законодавства підлягають обкладання митом. Мито – це податок на товари та інші предмети, які перетинають митний кордон України. В Україні зовнішньоекономічна діяльність регулюється Законом “ Про єдиний митний тариф “. Єдиний митний тариф заснований на міжнародно визнаних нормах і розвивається у відповідності до загальноприйнятих міжнародних принципів і правил митної справи. Ставки митного тарифу Україно є єдиними для всіх суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності. В Україні застосовуються такі види мита: 1.ввізне; 2.вивізне; 3.сезонне; 4.спеціальне; 5.антидемпінгове; 6.компенсаційне. Установлює мито, пільги ВРУ за поданням КабМінУ. Мито нараховується митними органами відповідно до Закону, і сплачується як у національній так і у іноземній валюті, яку купує НБУ. Мито вноситься до державного бюджету. Своєчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгрваності бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

127 Фінансовий механізм залучення іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції – довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в різні галузі економіки; реалізація вивозу підприємницьокого капіталу в країни-реципієнти. Іноземні інвестиції поділяються на прямі та портфельні. До прямих належать вкладення капіталу, що забезпечують контроль інвестора над закордонними підприємствами або компаніями. Портфельні – це вкладання капіталу в акції закордонних підприємств ( без придбання контрольного пакету ), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій.

128. Фінанси міжнародних організацій. Фін. діяльність міжнародних організацій пов’язана з формуванням і використанням ї бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Використання коштів проводиться на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій – ООН і ЄС. ООН заснована в 1943 р. Головним завданням є підтримання миру. До сфер діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища. Діяльність здійснюється через керівні органи та спеціалізовані організації. Бюджет формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни. Нині ООН переживає фін. кризу, пов’язану з тим, що багато країн мають заборгованість по внескам до її бюджету. Це істотно звужує фін. можливості ООН, ускладнюю фінансування передбачених заходів. За видатками бюджет поділяється на 1. адміністративні та накладні витрати, які становлять 38 % 2. програмні – 62 %. Поставлено завдання скоротити адміністративні витрати до 25 %, що дасть змогу вивільнені кошти спрямувати на соціально-економічні програми. ЄС – бере свій початок від створеного у 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співтовариства. Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать: 1. мита і с/г податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн які не є членами Союзу. 2. важливе місце займає ПДВ, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4 %). Установлено ліміт бюджету ЄС – він не може перевищувати 1,2 % загального обсягу ВВП Союзу (з 1999 планується підвищити ліміт до рівня 1,27 %). Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (приблизно 5 %) та операційні (до 95 %). Операційні видатки складаються з фінансування с/г (до 50 %), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовки їх до вступу до ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги і т. ін). Бюджет ЄС розробляється Європейською комісією і затверджується Європейським парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем – з боку Палати аудиторів і Європарламенту. До складу Палати аудиторів входить 15 членів, які перевіряють надходження доходів і фінансування видатків.

129. Міжнародні фінансові інститути, їх склад і роль.Міжнародні фінансові інститути характеризують міжнародну концентрацію фінансових ресурсів для забезпечення потреб розвитку світової і регіональної економіки. Поділяються на всесвітні і регіональні. МВФ, Група Світового банку. На регіональному рівні створені відповідні континентальні структури: ЄБРР, Азіатський банк розвитку, Африканський, Міжамериканський. МВФ створений з метою сприяння розвитку міжнародної торгівлі. Звідси його діяльність спрямована на забезпечення стабільності валют. Фінансова допомога МВФ надається насамперед для вирівнювання сальдо платіжного балансу. Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Кредитування здійснюється з різними цілями, у різних формах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Виділення кредитів залежить від: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду.