101.Поняття страхування, його функції і ознаки.

Страхування - вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). ("Про  страхування",  Стаття 1)

Страхування — складова частина фі­нансової системи держави, воно опо­середковує рух ВВП в формі фо­ндів фінансових ресурсів.

Функції страхування: ризикова, попереджувальна, зберігаюча і кон­трольна.

Ознаки, що характеризують специфічність категорії страхування, а саме:

• страхування пов'язане тільки з перерозподільчими відносина­ми, які зумовлені настанням страхових випадків;

• при страхуванні має місце солідарне розподілення нанесеного збитку між учасниками страхування, що зумовлює повернення кош-тів, мобілізованих до страхового фонду;

• страхування передбачає перерозподіл збитку як між територі­альними одиницями, так і в часі.

102.Форми і методи страхування. Характеристика системи страхових фондів.

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страху­вання.Обов'язкова форма страхування грунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечуєть­ся його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язково­го страхування покладається на державні страхові органи.Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

У зв'язку з відмінностями між об'єктами страхування всю сукуп­ність страхових відносин поділяють на галузі: страхування майнове, соціальне, особисте, страхування відповідальності і страхування під­приємницьких ризиків. У складі кожної галузі виділяють окремі підгалузі й види страху­вання. Так, залежно від форм власності майнове страхування поді­ляється на страхування майна державних і колективних підпри­ємств, кооперативних І громадських організацій, майна громадян. Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерська, банків­ська, біржова тощо. Конкретними видами майнового страхування є, наприклад, страхування домашнього майна, засобів транспорту, врожаю сільськогосподарських культур. Перерозподільний характер страхових відносин пов'язаний Із фор­мува­н­ням і використанням спеціального фонду страхових кош­тів. На практиці іс­нує три основних форми створення страхових фондів: фонд са­мо­стра­ху­ва­н­ня (або його модифікація — фонди ри­зику), центра­лізо­­вані зага­льно­де­ржа­вні резерви і фонди страховика.

Самострахування засновується на індивідуальній відповідаль­ності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це до­рога і нераціональна форма. Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за раху­нок загальнодержавних коштів. Водночас страхова відповідальність держави обмежена над­звичайними подіями. Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, засновується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Порівняно з са­мострахуванням воно значно дешевше, оскільки засноване на солі­дарній відповідальності. З одного боку, наявність централізованих коштів дає високі гарантії відшкодування збитків, з іншого — дозволяє ефектив­но використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

103, 104.Класифікація страхування. Сутність, види, форми і роль кожної з галузей страхування.

Класифікація страхування здійснюється за об'єктами страху­вання. Об'єктом майнового страхування виступає рухоме та нерухоме майно. Найпоширенішим є страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів. Основною формою є добровільне страхування

Об'єктами особового страхування виступають життя та здоров'я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об'єктами виступають одночасно життя і здоров'я), страху­вання дітей, весільне страхування і т. ін. Особове страхування вико­нує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова передба­чає відшкодування втрат при настанні страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

У системі соціального страхування об'єктом страхування висту­пає працездатність і працевлаштування. Соціальне страхування має обов'язковий і добровільний характер. В обов'язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди. Страховиком виступає держава, страхувальниками — праценаймачі й працюючі за наймом громадяни, застрахованими — працівники підприємств. Страхове відшкодування здійснюється у фор­мі пенсій; допомог. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному страхуванні об'єктом страхування виступає здо­ров'я громадян. Може здій­снюватись як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі як через державні, так і недержавні структури. Страхове відшко­дування надається у формі оплати лікування.

При страхуванні відповідальності об'єктом виступає зобов'я­зання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам (най пошир. страхування гро­мадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів). Крім того, об'єктом страхування може виступати професійна відпо­відальність для осіб окремих професій, які своїми діями можуть спричинити збитки своїм клієнтам.

Об'єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних госп і фін операцій, яким притаманний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і застав­них операцій, з біржових угод, з депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів.

У складі кожної галузі виділяють окремі пІдгалузі й види страху­вання. Так, залежно від форм власності майнове страхування поді­ляється на страхування майна державних і колективних підпри­ємств, кооперативних І громадських організацій, майна громадян.

Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерська, банків­ська, біржова тощо. Конкретними видами майнового страхування є, наприклад, страхування домашнього майна, засобів транспорту, врожаю сільськогосподарських культур.

105. Роль страхування (С) при переході до ринкових відносин.

С найінтенсивнішого розвитку набуває в умовах ринкової економіки. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрат авансованих ресурсів. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва. Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової технології чи техніки, наукових розробок. Нині страховий захист державних і колективних с/г підприємств, а також фермерських господарств перебуває на дуже низькому рівні. Здійснення аграрної реформи зумовлює потребу серйозного посилення страхування на селі. С прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. С вантажів, туристських груп, автотранспортних ризиків, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних стосунків. С дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки. С, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Можливості С зростають із розширенням кола страхувальників, а це, у свою чергу, підвищує фін. потенціал страховиків. С забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Перевага страхового методу формування й використання коштів соціального спрямування полягає в тому, що він усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнялівку в їх розподілі. У С створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резерви, здійснювати відрахування до бюджету. Акумульовані у страхових компаній ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Отже, С має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.

106. Поняття страхового ринку, його організаційна структура.

Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга – конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на неї, а ціна – врівноваженістю попиту і пропозиції. Крім безпосередніх суб’єктів страхування, на страховому ринку діють страхові посередники – агенти і брокери. Страхові агенти укладають угоди страхування із страхувальниками від імені страхової компанії. Страхові брокери, також виконують функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії. Функціонування страхового ринку пов’язане з таким поняттям як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле – це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета – сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.

107. Державний наглядовий орган у сфері С в Укр., його організація і зміст. Законом Укр. “Про С” визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює цей нагляд, - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю – Укрстрахнагляд, утворений 17.09.93 Постановою Кабмін Укр. згідно з вимогами Декрету “Про С”. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковано Кабмін Укр. За своїм статусом Комітет має ранг Державного комітету Укр. Законом Укр. “Про С” визначенні такі основні функції: 1.ведення єдиного державного реєстру страховиків (пере страховиків) 2.видача ліцензій на здійснення страхової діяльності. 3. контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання страхових зобов’язань перед страхувальниками 4.установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів 5.розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю 6.узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства Укр. про страхову діяльність 7.участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності. У рамках цих функцій Укрстрахнагляд виконує такі завдання: 1.видачу ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та перевірку щодо додержання ними видів С і перестрахування, передбачених ліцензіями; 2.перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства Укр. про страхову діяльність та достовірності їх звітності 3.методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків 4. розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників 5.прийом нормативних актів з питань страхової діяльності 6. аналіз додержання об’єднаннями страховиків чинного законодавства 7. контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими зобов’язаннями 8.забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду 9.установлення правил формування й розміщення страхових резервів, а також (за погодженням з Мінфіном та Мінстатом) правил їх обліку та показників звітності; 10.розробку та подання до Мінфіну та Мінстату пропозицій про впровадження єдиних методологічних засад б/о і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків 11.організацію заходів щодо професійної підготовки та перепідготовки фахівців зі страхової діяльності, а також роботи круглих столів, нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності 12. аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Укр., узагальнення практичного досвіду страховиків 13.налагодження міжнародного співробітництва в галузі страхової діяльності, вивчення, узагальнення й поширення світового досвіду в цій справі, виконання міжнародних договорів Укр. з питань С 14.інформаційно-розяснювальну роботу через пресу, телебачення та інші засоби масової інформації з питань страхової діяльності 15.розгляд пропозицій і запитів громадян з питань, що належать до його компетенції 16. управління майном, яке перебуває в загальнодержавній власності і належить підприємствам, установ і організаціям, входять до сфери його управління 17.контроль за ефективністю використання і зберігання закріпленого за підприємствами, установами та організаціями державного майна 18.видачу дозволу фондові державного майна на створення спільних підприємств будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю 19. підготовку разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновків та пропозицій для Кабмін Укр. щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Автономна Республіка Крим) і комунальною власністю 20.інші функції з управління майном, передбачені чинним законодавством.