44.Порядок розробки системи внутрішніх рейтингів.

Ключова вимога положень Директиви 2006/48/ЄС та МСФЗ щодооцінки кредитних ризиків полягає у запровадженні диференційованих підходів до оцінки кредитних ризиків.

 Вирішення цього завдання вбачається у переході банків на

рейтингову систему оцінювання позичальників.

 Банки можуть використовувати зовнішнє та внутрішнє

рейтингування. Рейтинги мають покривати весь спектр коефіцієнтів ризику.

 Новий підхід до розрахунку ризику кредитної заборгованості –важливий етап у реалізації положень Базель 2 та Директиви

2006/48/ЄС, однак, не означає повний перехід на вимоги зазначених документів.

Кредитний рейтинг - це умовний вираз кредитоспроможності

об'єкта рейтингування в цілому та/або його окремого боргового

зобов'язання за шкалою кредитних рейтингів

 Рейтингова оцінка емітента - характеризує рівень спроможності емітента цінних паперів своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов'язаннями відносно борг. зобов'язань інших позичальників.

 Рейтингова оцінка цінних паперів емітента - характеризує

рівень спроможності позичальника (емітента) своєчасно та у повному обсязі обслуг. зобов'язання за цінними паперами.

"Рейтингова система" включає усі методи, процеси, заходи контролю, збір даних та інформаційні системи, які забезпечують оцінювання кредитного ризику, віднесення вимог до класів за ступенем кредитного ризику чи до пулів (рейтинг), а також кількісний аналіз дефолту та показників збитку для певних типів вимог (ризикової уражуваності)

Системи внутрішнього рейтингування для оцінки кредитних ризиків мають відповід. таким осн. вимогам (ст. 84 Директиви):

(a) рейтингові системи забезпечують обґрунтоване оцінювання дебітора, обґрунтовану диференціацію ризику, точні та послідовні кількісні оцінки ризику;

(b) внутрішні рейтинги відіграють важливу роль в управлінні ризиками та процесі прийняття кредитних рішень, у процесі виконання корпорат. функцій управління кредитної установи;

(c) кредитна установа повинна мати відділ контролю кредитних ризиків, який відповідає за її рейтингові системи, є незалежним та вільним від небажаного впливу;

(d) банк збирає та зберігає всю необхідну інформацію для забезпечення ефективної підтримки процесів вимірювання кредитного ризику та управління ним;

(e) банк документально обґрунтовує свої рейтингові системи та їх розробку, а також оцінює свої рейтингові системи.

45.Постановка системи управл. Фін. Компанії на базі eva

Концепція EVA ґрунтується на зіставленні прибутку підприємства за певний період з витратами на капітал, інвестований у відповідному періоді. Метод EVA полягає в оцінці вартості, яка створена понад очікування капіталодавців. З цією метою використовують такий алгоритм:

EVAt = NOPATt – (WACCs ∙ IKt) або

EVAt = (ROICt – WACCs) ∙ IKt, де

IКt – сума інвестованого капіталу підприємства в періоді t (за вирахуванням елементів позичкового капіталу на які не нараховуються відсотки).

ROICt – рентабельність інвестованого капіталу (NOPAT/ IKt).

Свідченням практичної значимості та переваг показника EVA є те, що управління фінансами на базі EVA запроваджено на багатьох крупних, всесвітньо відомих підприємствах (Simens, Volswagen). Переваги над іншими методами можна сформулювати таким чином:

-економічність, комплексність та гнучкість у використанні;

-можливість використання для оцінки ефективності діяльності як за певний період, так і за дек. періодів і у довгостр. періоді;

-менший обсяг прогнозних розрахунків, а отже, менша ймовірність помилкової оцінки;

-спрощується план-факт порівняння;

-можливість інтеграції в систему трансфертного ціноутворення та оцінку ефективності центрів відповідальності.

До основних напрямків практичного використання концепції управління вартістю за EVA можна віднести такі:

-оцінка ефективності інвестиційного проекту;

-оцінка ефективності діяльності підприємства, центрів прибутковості, виробництва окремих видів продукції;

-інструмент мотивації та критерій винагороди менеджерів (заробітна плата, премії, бонуси) за результати діяльності;

-управління портфелем продукції (робіт, послуг);

-оцінка вартості підприємства, Due Diligence;

-оцінка кредитоспроможності.