24. Страхування, його економічна сутність та ознаки. Страховий ринок.

Страхування є одним з важливих елементів фінансової системи. Воно обумовлено рухом грошової форми вартості при формуванні і використанні відповідних цільових грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових прибутків та нагромаджень.

Як елемент фінансових відносин, страхування пов'язане з виконанням специфічних функцій в економіці. Для розвитку суб'єктів ринкової економіки, які господарюють, потрібна наявність у системі економічних відносин спеціалізованої системи перерозподільних відносин, що дозволяє забезпечувати безперервність господарської діяльності таких суб'єктів шляхом надання їм страхового захисту при настанні несприятливих подій. Захисту можуть підлягати майнові інтереси, інтереси, пов'язані з різноманітними джерелами прибутку, та особисті інтереси, пов'язані зі зберіганням досягнутого рівня життєзабезпечення і життя.

Страхуванню притаманні усі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику, як вірогідності і можливості настання страхового випадку, здатного заподіяти матеріальний або інший збиток.

Страхуванню також притаманні замкнені перерозігодільні відносини між його учасниками, пов'язані з солідарною розкладкою суми збитку одного або кількох суб'єктів на всіх суб'єктів, 'залучених до страхування.

Страховій справі, як економічній категорії, властива специфічна термінологія, яка використовується для визначення ключових понять.

Страхувальник - у широкому значенні - фізична або юридична особа, що уклала договір страхування зі страховиком.

Страховик - юридична особа будь-якої органі зацІйно-правової форми, дозволеної чинним законодавством, яка створена з метою здійснення страхової діяльності.

Об'єкти і предмети страхування - матеріальні цінності, які підлягають страхуванню, а в особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність.

Страховий захист - сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат, які завдаються матеріальному виробництву і життєвому рівню.

Страхова відповідальність - обов'язок страховика виплачувати страхове відшкодування і страхову суму при обумовлених наслідках страхових випадків.

Страхове свідоцтво - документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування (у міжнародній практиці - страховий поліс).

Залежно від основ виникнення зобов'язань страхування традиційно підрозділяється на дві форми: добровільне і обов'язкове.

Добровільне страхування здійснюється на підставі волевиявлення страхувальника, який самостійно за його особовою (страховою) ініціативою звертається до страховика для задоволення свого законного страхового інтересу із урахуванням вимог загально-громадського та страхового законодавства.

Обоє 'язкове страхування грунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.

Обов'язкове страхування регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальник вносити визначені страхові платежі. 'Обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і внесення у повному обсязі страхових платежів.

Страховий ринок є однією з форм організації економічних відносин у сфері грошового обігу з приводу формування та ви користання страхового фонду та І нших фонді в і ресурсі в страховика за допомогою купівлі - продажу страхових продуктів.

Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, у якій здійснюється механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.. Об'єктом купівлі - продажу на страховому ринку виступає специфічна послуга- страховий захист.

Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є наявність:

- об'єктів страхування, що мають споживчу вартість -

потреби у страхових продуктах, послугах;

- суб'єктів страхових відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати ;

- можливість прийняття рішень про участь у страховій угоді.

За галузевою ознакою відокремлюють ринки: особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності та страхування економічних ризиків. Найбільш загальними ознаками є поділ страхового ринку на місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній).

У загальному вигляді страхування поділяють на дві галузі:

1. Майнове.

2. Соціал ьне та особисте .

Майнове страхування.Об'єктом такого страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його законним володінням, розпорядженням або з використанням певного майна. Майнове страхування є формою страхового захисту від ризиків та відшкодування збитків, що входять до обсягу страхової відповідальності.

Ринок майнового страхування включає:

- страхування майна підприємств;

- страхування врожаю сільськогосподарських культур;

- страхування домашнього майна громадян;

- страхування транспортних засобів та інші.

Соціальне страхування є особливою сферою страхування. Із фінансового погляду - це вкладення ресурсів, їхнє накопичення, перетворення в капітал, одержання доходу й повернення вкладених коштів у майбутньому в обумовлений страховим договором термін. Ринок особистого страхування включає в себе такі сегменти:

1. Страхування життя:

- змішане страхування життя;

- страхування дітей;

-страхування на їшпадок втрати працездатності та інші.

2. Страхування від нещасних випадків:

-індивідуальне страхування від нещасних випадків;

-страхування працівників за рахунок організацій;

-страхування пасажирів.

Страховий ринок як частина фінансово-кредитної сфери с об'єктом державного регулювання і контролю з метою забезпечення його стабільного функціонування з урахуванням значущості страхування в процесі суспільного відтворення. Державне регулювання страхового ринку здійснюється за допомогою спеціальної податкової політики, прийняття відповідних законів та відповідних нормативних правових актів. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства обов'язкові види страхування.

В основі страхового законодавства в Україні полягає Закон України "Про страхування", у якому знайшли розвиток положення декрету України про страхування, а також законодавчі і нормативні документи,якї регулюють страхову діяльність.