27. Сутність прямого методу аналізу руху грошових коштів, способи його здійснення, переваги та недоліки.

Прямий метод розрахунку заснований на відбитті підсумків операцій (оборотів) по рахунках коштів за період. При цьому операції групуються по трьох видах діяльності:

· поточна (основна) діяльність - одержання виторгу від реалізації, аванси, сплата по рахунках постачальників, одержання короткострокових кредитів і позик, виплата заробітної плати, розрахунки з бюджетом, виплачені/отримані відсотки по кредитах і позикам;

· інвестиційна діяльність - рух коштів, пов'язаних із придбанням або реалізацією основних коштів і нематеріальних активів;

· фінансова діяльність - одержання довгострокових кредитів і позик, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення, погашення заборгованості по отриманим раніше кредитах, виплата дивідендів.

Необхідні дані береться з форм бухгалтерської звітності: «Бухгалтерського балансу» і «Звіту про рух грошових коштів.

Розрахунок грошового потоку прямим методом дає можливість оцінювати платоспроможність підприємства, а також здійснювати оперативний контроль за надходженням і витратою коштів. При цьому перевищення надходжень над виплатами як по підприємству в цілому, так і по видах діяльності означає приплив коштів, а перевищення виплат над надходженнями - їхній відтік.

У довгостроковій перспективі прямий метод розрахунку величини грошових потоків дає можливість оцінити рівень ліквідності активів. В оперативному керуванні фінансами, прямий метод може використовуватися для контролю за процесом формування виторгу від продажу продукції (товарів, послуг) і висновків щодо достатності коштів для платежів по фінансових зобов'язаннях.

Недоліком цього методу є неможливість урахувати взаємозв'язки отриманого фінансового результату (прибутку) і зміни абсолютного розміру коштів підприємства

28. Сутність непрямого методу аналізу руху грошових коштів, послідовність та правила його здійснення.

Непрямий метод кращий з аналітичної точки зору, тому що дозволяє визначити взаємозв'язок отриманого прибутку зі зміною величини коштів. Розрахунок грошових потоків даним методом ведеться від показника чистого прибутку з необхідними його коректуваннями в статтях, що не відображають рух реальних грошей по відповідних рахунках.

Для усунення розбіжностей у формуванні чистого фінансового результату й чистого грошового потоку провадяться коректування чистого прибутку або збитку з обліком:

· змін у запасах, дебіторській заборгованості, короткострокових фінансових вкладеннях, короткострокових зобов'язаннях, крім позик і кредитів, протягом періоду;

· негрошових статей: амортизація необоротних активів; курсові різниці; прибуток (збиток) минулих років, виявлена у звітному періоді й інше;

· інших статей, які повинні знайти відбиття в інвестиційній і фінансовій діяльності.

На першому етапі усувається вплив на чистий фінансовий результат операцій не грошового характеру. Наприклад, вибуття об'єктів основних коштів і нематеріальних активів викликає обліковий збиток у розмірі їхньої залишкової вартості. Цілком зрозуміло, що ніякого впливу на величину коштів операції списання з балансу залишкової вартості майна не роблять, оскільки пов'язаний з ними відтік коштів відбулися значно раніше - у момент його придбання. Отже, сума збитку в розмірі недоамортизованої вартості повинна бути додана до величини чистого прибутку.

На другому етапі коректувальні процедури виконуються з урахуванням змін у статтях оборотних активів і короткострокових зобов'язань. Ціль проведення коректувань полягає в тому, щоб показати, за рахунок яких статей оборотних активів і короткострокових зобов'язань відбулася зміна суми коштів наприкінці звітного періоду в порівнянні з його початком. Збільшення статей оборотних активів характеризується використанням коштів і, отже, розцінюється як відтік коштів. Зменшення статей оборотних активів характеризується вивільненням коштів і розцінюється як приплив коштів.