29. Конвертовані облігації та варанти.

Конвертовані О. — це іменні О., умовами випуску яких передбач. можливість їх обміну на зви¬чайні акції п-ва. У разі конверсії відбув. трансфо¬рмація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кр-рів переходять у статус власників.

Ріш. про випуск О. цього типу прийм. в тако¬му ж порядку, як і ріш. щодо випуску акцій. На відміну від інших видів О., курс емісії конвертованих О. не м. бути меншим 100%.

Коеф-т конверсії— це співвіднош., з яким плануєть¬ся конверсія. Оск. конверсія може проводитися через кілька років після емісії О., за цей період прибутковість емітента і ринк. курс акцій мож. значно змінитися, а тому мож. передбачатися доплати, які здійсн. при обміні. При цьому можуть встановлюватися такі варіанти доплат:

1. Фіксований розмір доплат: курс емісії акцій визначається розміром доплат і коефіцієнтом конверсії.

2. Зростаючі доплати: курс емісії акцій зростає з плином ча¬су, що стимулює до провед. більш ранньої конверсії.

3. Спадаючий розмір доплат: курс емісії акцій з плином часу зменшується, що стимулює до провед. пізнішої конверсії.

4. Доплати, прив'язані до див-дів: розмір доплат збільш. або зменш. пропорційно до ставки нарахування див-дів за акціями п-ва.

5. Компенсації: у разі конверсії, окрім акцій, держатель О. отримує певну суму грош. компенсацій.

Варант — різновид опціона на купівлю, який ви¬пуск. емітентом разом із власними привілейованими акці¬ями чи О. та надає його власникові право на придб. простих акцій чи О. даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. В., як правило, емітуються в пакеті з О.

Згідно з вітч. нормат. актами, В. мо¬жуть випуск. лише ВАТ і тільки в документ. формі. Термін дії В. не пов. перевищувати 1 рік, а обсяг баз. активу емітента варантів — 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Не дозвол. випуск В. для покрит¬тя збитків від госп. д-сті емітента із зарахув. надходжень від продажу В. як результату поточної госп. д-сті

Умовами випуску В. не передбач. обмін ЦП, з якими вони випускаються на баз. актив. Тобто піс¬ля реалізації опціон-ного права О. залишаються в обігу і за¬свідчують зобов'я-зання емітента щодо їх погаш.

Найвідом. є дві форми варантів:

1) з правом придбання О.;

2) які випускаються разом з О. і дають право їх вла¬сникам придбати прості акції емітента.

Отже, баз. активом м. бути О. або акції.

В. з правом придбання О. - засвідчує право на придб. в майбут¬ньому однієї або кількох О. емітента на умовах, передба¬чених їх випуском.

В. з правом придбання простих акцій засвідчує право придб. прості акції на умовах, передбач. випуском О., у пакеті з якими емітувались В.

30. Реорганізація як специфічний напрямок фінансової діяльності підприємств.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поши-рених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, право¬вих, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підпри¬ємства, зміну форм власності, управління, організаційно-пра¬вової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню під¬приємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспромож¬ної продукції, підви-щенню ефективності виробництва та за¬доволенню вимог кредиторів.реорганізація підприємст¬ва — один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частко-вій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а та¬кож у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна рес¬труктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують: •часткову або повну прива-тизацію; •поділ великих підприємств на частини; • виок-ремлення з великих підприємств тих чи інших підрозді¬лів; •приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими під¬приємствами. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виокремлення, пере¬творення) підприємства має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а іно¬ді — за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рі¬шенням суду (арбітражного суду). Перш ніж вдаватися до санаційної реорганізації, слід поглиб¬лено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємст¬ва, яке перебуває у кризі, з огляду на основні характеристики йо¬го діяльності. На основі результатів аналізу робиться висновок про санацій-ну спроможність підприємства. Якщо прийнято рі¬шення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорга-нізаційних заходів, який має містити: а) ек. обґрунтування необхідності проведення рестру¬ктуризації; б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації; в) витрати на здійс-нення реструктуризації та джерела їх фі¬нансування; г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану; д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, І які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на ї, вдосконалення організації та управління виробничо-господарською І діяльністю, поліпшення фінансового становища підприємства.

Реструктуризація під-ва – це здійснення організаційно господ, фін – економ., правових, техн-х заходів, спрямова-них на реорганізацію під-ва, зміну форми власності, управління, організаційно-правов форми, що сприятиме фін оздоровленню під-ва, збільшення випуску конкурент-но-спроможної продукції, підвищення ефект-ті в-ва та задоволення вимог кредиторів. Зміст реорг-ції полягає в повній або частковій зміні власника СК, юрид особи та в зміні орг-правової форми організації фірми.