5. Організаційні форми, порядок створення, функціонування і ліквідації страхових компаній.

1. Господарські товариства:

 АТ – товариства, що мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій, рівної номінальної вартості, несе відповідальність по зобовязаннях тільки своїм майном і в межах вартості акцій;

• ВАТ: акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі–продажу на біржах;

• ЗАТ: акції розповсюджуються між засновниками;

 товариства з додатковою відповідальністю – товариство, статутний фонд якого поділений на частки; учасники відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника;

 повне тов-во – товариство, всі учасники якого несуть солідарну відповідальність за зобовязаннями товариства всім своїм майном;

 командитне тов-во – товариство, яке включає поряд з одним або більшістю власників, які несуть відповідальность за зобовязаннями всім своїм майном, також кілька учасників, відповідальность яких обмежується вкладом у майні товариства;

2. Товариство взаємного страхування – юр. особа, що створюється з метою страхування ризиків членів цього товариства (юр. і фіз. осіб, які є одночасно і страховиками, і страхувальниками); капітал створюється за рахунок внесків індивідуальних осіб.

3. Організація типу Lloyds – корпорація юр. незалежних страховиків (фіз. осіб), кожний з яких самостійно приймає на страхування ризики, виходячи зі своїх фінансових можливостей. Кожний член Lloyds на забезпечення своєї діяльності має внести вагому суму у вигляді депозиту. Члени Lloyds обєднані в синдикати, що їх очолюють андеррайтери. Останні приймають на страхування ризики від імені членів синдикату. Ця корпорація нині є великим страховиком і перестраховиком, особливо морських, авіаційних, автомобільних ризиків. Корпорація налічує нині понад 26 000 членів, обєднаних майже в 400 синдикатів. Діяльність Lloyds регулюється спеціальним законом.

Процес створення страхової компанії можна поділити на 2 етапи:

 формування юридичної особи (у формі АТ, товариства з додатковою відповідальністю, повного або командитноо товариства)

 надання юридичній особі статусу страховика

Юридичні особи мають бути зареєстровані в адміністраціях за місцем розташування. Страхова компанія, котра отримала реєстраційне посвідчення як підприємницька структура, може виконувати певні фінансові операції, повязані з формуванням статутного фонду, підготовки офісу. Але на цьому етапі компанія ще не є страховиком. Зареєстрована юридична особа набуває статусу страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків.

Міністерство фінансів України видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Міністерства фінансів України заяву, до якої додаються:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

• правила (умови) страхування;

• економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

Страховик може займатися такими видами діяльності:

 страховою діяльністю (всі надходження на користь страховика повязані зі страхуванням і перестрахуванням);

 інвестиційною діяльністю (інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів – як власних, так і страхових резервів);

 іншою діяльністю: здавання майна в оренду, фінансовою допомогою, передача основних фондів і нематеріальних активів тощо.

Припинення діяльності страхової компанії може здійснюватися шляхом її ліквідації, реорганізації, санації.

Міністерство фінансів України має право провести примусову санацію страховика у випадках:

• невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

• недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

Примусова санація передбачає:

• проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

• встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;

• встановлення обов'язкового для виконання графіку здійснення розрахунків із страхувальниками;

• прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика може проводитися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення страхової компанії.

При ліквідації страховика в разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Міністерство фінансів України приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).