7. Страховий ринок України: суб'єкти та їх характеристика.

Поняття «страховий ринок» у пострадянській економіці склалося на початку 90-х років.

Можна виокремити чотири основні чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.

1. створення відносно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що згодом перетворилися на самостійних юридич¬них осіб. Так виникли теперішні компанії АСКА, «Славія» та інші страховики. Нині зв'язки з московськими холдингами лишаються зде¬більшого у сфері перестрахування, хоча з кожним роком таких зв'язків стає дедалі менше.

2. створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху.

Оскільки до кінця І 993 р. Держстрах залишався повністю держав¬ною організацією, то в умовах слабкого розвитку на той час ринкового законодавства він був Істотно обмежений у можливостях підписання вигідних страхових угод, отримання доходів від інвестиційної діяль¬ності. На державного страховика було покладено здійснення обов'язкового страхування, яке з більшості видів було збитковим. Це зумовило тенденцію переходу кваліфікованих працівників до інших компаній, створення держстрах! вськими працівниками стра-ховикІв-супутникІв, які певною мірою залучалися до страхування «вигідних» ризиків, запровадження тих видів страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху.

3. створення страхових компаній комерційними, тор¬говельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами.

Перші роки самостійності української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній. то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх стра¬ховиків з метою власного обслуговування. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсальніше, і не тільки в межах по¬треб своїх засновників.

4. створення «кептивних» страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва.

Окрім цих головних чинників на процес масового виникнення страхових компаній у 1990 — 1993 рр. впливали (щоправда, набагато менше) такі чинники:

• ініціатива науковців, фахівців, які запозичували досвід роботи страхового ринку в розвинених країнах;

• засновницька робота профспілок, громадських організацій;

• участь зарубіжних інвесторів.

8. Державне регулювання страхового ринку.

Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об’єктом державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування. Реалізація страхових відносин між страховиком і страхувальником потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій тощо. Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у процес реформування. Отже, обєктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання та підтримки страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам страховиків.

Державне регулювання здійснюється такими методами:

• створення відповідних наглядових органів (Укрстрахнагляд),

• впровадження нових законодавчих актів, що регулюватимуть страхову діяльність,

• ліцензування страхової діяльності,

• контроль за діяльністю страховиків (шляхом подання страховими компаніями звітності),

• оподаткування страхових компаній.

Законом України «Про страхування» визначено єдиний орган дер¬жавної виконавчої влади, що здійснює нагляд за страховою діяльністю – Комітет у спра¬вах нагляду за страховою діяльністю – Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року Постановою Кабінету міністрів України.

Законом України «Про страхування» визначені такі основні функ¬ції Комітету:

 ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

 видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

 контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

 встановлення правил формування, розміщення та обліку страхо¬вих резервів;

 розробка нормативних і методичних документів з питань стра¬хової діяльності;

 узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

 участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення квалі¬фікації кадрів для страхової діяльності.

У рамках цих основних функцій Укрстрахнагляд виконує такі кон¬кретні завдання:

• видачу ліцензій страховикам на право здійснювати страхову ді¬яльність та перевірку щодо додержання ними видів страхування і пе¬рестраховування, передбачених ліцензіями;

• перевірку щодо правильності застосування страховиками законо¬давства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

• методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків;

• розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяль¬ності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників;

• прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

• аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законо¬давства;

• контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими зобов'язаннями;

• забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань стра¬хової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду;

• встановлення правил формування й розміщення страхових резер¬вів, а також (за погодженням з Мінфіном та Мінстатом) правил їх об¬ліку та показників звітності;

• розробку та подання до Мінфіну і Мінстату пропозицій про впро¬вадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звіт¬ності, а також форм статистичної чвп пості для страховиків;

• аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні, узагальнення практичного досвіду страховиків;

• організацію заходів щодо професійної підготовки та перепід¬готовки фахівців зі страхової діяльності, а також роботи круглих сто¬лів, нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

• налагодження міжнародного співробітництва в галузі страхової ді¬яльності, виконання міжнародних договорів України з питань страхування;

• інформаційно-роз'яснювальну роботу через пресу, телебачення та інші засоби масової інформаціїз питань страхової діяльності;

• та інші функції.

Укрстрахнагляд у межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організує і контролює їх ви¬конання.

Рішення Укрстрахнагляду з питань страхової діяльності, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральни¬ми і місцевими органами державної виконавчої влади, органами міс¬цевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, ус¬тановами, організаціями та громадянами.