78. Страхування електронного обладнання.

Страхувальники: власники або наймачі ЕП.

Об`єкт страхування: всі електронні системи, до яких належать: - ЕОМ для обробки даних;

- електронні та ядерні медичні апарати;

- пристрої передавання інформації;

- інші пристрої.

Страхові випадки: за природою страхування ЕП є страхуванням “від аварій” на базі страхування від усіх ризиків, а тому страховими випадками є:

- скупчення диму, сажі, газів, дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опадами або умовами вир-ва);

- аварійні ситуації, пов`язані з дією електроенергії (коротке замикання тощо);

- помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, при виготовленні та монтажу, лиття й матеріалу;

- помилки в обслуговуванні, недбайливість, необережність;

- злий намір третіх осіб;

- природні умови.

Винятки: - воєнні, страйкові та ядерні ризики;

- намір чи брутальна необережність страхувальника або його представників;

- спрацювання в процесі експлуатації, а також через корозію;

- зовнішні недоліки; - помилки та несправності, за які на підставі договору або за законом несе відповідальність третя особа;

- несправності через переривання постачання води, газу чи електроенергії;

- витрати на виконання робіт з тех. обслуговування.

Страхова сума: вартість ЕП. Страхове відшкодування: вартість відновлення ЕП в межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним застрахованим об`єктом.

Страхові тарифи: при визначенні користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені ризики), а також з урахування специфічних особливостей ризику.

В Україні страхування ЕП не виділено як окремий вид страхування та проводиться на умовах страхування майна.

79. Необхідність та сутність страхування фінансово-кредитних ризиків.

Будь-яка кредитна угода будується на взаємовідносинах між двома сторонами, одна з яких виступає позичальником, а інша кредитором. Характер кредитної угоди завжди пов’язаний із небезпекою для кредитора втратити гроші, надані у кредит. З цієї причини існує об’єктивна потреба в захисті майнових прав кредитора. Одним із засобів такого захисту є страхування. Взаємини між двома сторонами у рамках кредитної угоди можуть будуватися по-різному, можна виділити 4 варіанти:

1) кредитор дає грошову позичку, щоб отримати через деякий час від нього ці гроші з % - це фінансовий кредит;

2) продавець продає свій товар у кредит, щоб пізніше отримати від покупця гроші – це товарний кредит;

3) кредитор дає гроші дебітору, щоб потім отримати від нього товари чи послуги – авансовий кредит;

4) пов’язаний з тим, що в деяких випадках при видачі будь-якого кредиту на боці позичальника постає третя особа, яка відіграє роль гаранта і тим самим сприяє підвищенню довіри до страхувальника – це гарантований кредит.

З точки зору цих варіантів взаємовідносин між боржником і кредитором можна віділити відповідні види страхування, які здатні адекватно обслужити потреби сторін кредитної угоди:

- страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту;

- страхування кредитів (страхувальником виступає кредитор);

- страхування експортних комерційних кредитів;

- страхування на випадок невиконання зобов’язань контрагентом;

- страхування виданих і прийнятих гарантій (поручительств);

- страхування заставленого майна.

При укладанні кредитної угоди її сторони потрапляють у протилежне правове становище: у кредитора виникає право повернення виданої позики у визначеній сумі і у визначений термін, а у позичальника виникає зобов’язання повернути позику в обумовленому розмірі і в обумовлений термін. Це в свою чергу впливає і на характер страхових угод, які обслуговують кредитні угоди. Якщо страхувальником виступає кредитор, то угода страхування відноситься до майнового страхування, а якщо страхувальником виступає позичальник, то договір страхування відноситься до галузі страхування відповідальності.