Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фх / Орг синт / Органічний синтез / Практикум,Мельничук.pdf
Скачиваний:
1811
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
2.78 Mб
Скачать

22.3. ДЕСТРУКЦІЯ ПОЛІМЕРІВ

Найхарактернішими для макромолекулярних перетворень є реакції деструкції полімерів, які супроводжуються зменшенням молекулярної маси. Реакції деструкції характеризуються розривом хімічних зв’язків головного ланцюга. Деструкція полімерів відбувається під впливом тепла, світла, кисню повітря, вологи, при довгому зберіганні, механічній обробці полімерів та експлуатації виробів з них.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: круглодонна колба ємністю 100 мл, обернений холодильник, термометр, пробірки з газовідвідною трубкою, червоний лакмусовий папір.

РЕАКТИВИ: поліетилен, полівінілхлорид, каучук (або гума), органічне скло, параформ, фуксинсульфітна кислота, розбавлений розчин бромної води(світло-жовтого кольору), розбавлений розчин калій манганату(VІІ) (світло-рожевого кольору).

ДОСЛІД 1.

ТЕРМІЧНА

ДЕСТРУКЦІЯ

 

ПОЛІЕТИЛЕНУ

ТА

ПОЛІВІНІЛХЛОРИДУ

 

 

 

 

 

 

 

 

а) У

пробірку

 

помістити1-2

г поліетилену.

Закрити

корком

з

газовідвідною трубкою. Пробірку обережно нагрівати у полум’ї пальни-

 

ка. Записати тривалість нагрівання до плавлення полімеру; початку

 

розкладу з виділенням газів. Не припиняючи нагрівання, занурити кінець

 

газовідвідної трубки у пробірку з бромною водою, потім у пробірку з роз-

 

чином

калій

 

манганату(VІІ).

Внаслідок

деструкції

поліетилену

утворюється етилен, який знебарвлює бромну воду та розчин калій ман-

 

ганату(VІІ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH2

CH2

 

 

 

n

H2C

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

б). У пробірку помістити1-2 г полівінілхлориду. Закрити корком з газовідвідною трубкою. Пробірку обережно нагрівати у полум’ї пальника. Записати тривалість нагрівання до плавлення полімеру; початку розкладу з виділенням газів. Піднести до газовідвідної трубки вологий червоний лакмусовий папірець. Папірець забарвлюється у червоний

колір,

що свідчить

про виділення хлороводню. Не

припиняючи

нагрівання, занурити кінець газовідвідної трубки у пробірку з бромною

водою,

потім

у

пробірку

з

розчином

калій (VІІ)манганат.

Спостерігається знебарвлення бромної води та розчину калій мангана-

238

ту(VІІ). Внаслідок деструкції полівінілхлориду утворюється етилен і хлороводень:

CH2

CHCl

 

 

 

 

n H2C

 

CH2 + n HCl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

ДОСЛІД 2. ДЕПОЛІМЕРИЗАЦІЯ КАУЧУКУ (АБО ГУМИ)

У круглодонну колбу для перегонки вмістом100 мл, постачену холодильником і термометром, помістити 3-4 г каучуку (або гуми). Включити подачу води до холодильника і нагрівати колбу на полум’ї пальника. Після початку розкладу каучуку і виділення газів занурити кінець алонжу почергово у пробірку з бромною водою та розведеним водним розчином калій манганату(VІІ). Спостерігається знебарвлення бромної води та розчину калій манганату(VІІ) внаслідок деструкції каучуку до вихідного мономеру:

CH2

CH

 

CH

 

CH2

 

 

 

 

n H2C

 

CH

 

CH

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

ДОСЛІД 3. ДЕПОЛІМЕРИЗАЦІЯ ОРГАНІЧНОГО СКЛА

У круглодонну колбу для перегонки вмістом100 мл, постачену холодильником і термометром, помістити 3-4 г шматочків органічного скла. Включити подачу води до холодильника і нагрівати колбу на полум’ї пальника. Після деструкції полімеру утворюється метилметакрилат:

 

 

CH3

 

 

 

 

 

CH

CH2

C

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n H2C

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

COOCH3

 

 

 

 

COOCH

 

 

 

 

 

 

n

3

Встановити температуру кипіння мономеру.

ДОСЛІД 4. ДЕПОЛІМЕРИЗАЦІЯ ПАРАФОРМУ (ПОЛІФОРМАЛЬДЕГІДУ)

Беруть дві пробірки. В кожну з них наливають2-4 мл води і додають 0,3-0,5 г параформу. В першу пробірку додають кілька крапель фуксинсульфітної кислоти – забарвлення, характерне для альдегідів, не

239