У пробірку вносять шматочок вати і наливають2 мл концентрованої сульфатної кислоти. Вміст пробірки перемішують паличкою до повного розчинення вати, а потім виливають у стакан об’ємом100 мл, в якому знаходиться 30 мл води. Суміш нагрівають на плитці і кип’ятять протягом 20 хв, а потім охолоджують. Відливають пробу (2…5 мл) гідролізованого розчину клітковини у пробірку, нейтралізують розчином лугу і нагрівають із реактивом Фелінга. Поява червоного осаду купрум(І) оксиду свідчить про повний гідроліз клітковини до глюкози.

ДОСЛІД 5. ОДЕРЖАННЯ ШТУЧНОГО ПЕРГАМЕНТУ

Смужку фільтрувального паперу занурюють у холодний розчин -су льфатної кислоти (4 об’єми концентрованої кислоти на 1 об’єм води) на 1…2 хв. Після цього її прополіскують у воді, нейтралізують розчином амоніаку і висушують. Утворюється пергамент. Клітковина на поверхні паперу гідролізується до амілоїду, який і склеює паперові волоконця. Амілоїд забарвлюється йодом.

Схема гідролізу клітковини на поверхні паперу:

ДОСЛІД 6. ХАРАКТЕРНІ РЕАКЦІЇ НА ЛІГНІН

На шматочок деревини, газетного та фільтрувального паперу наносять 1…2 краплі 1 %-го феніламоній гідрогенсульфату. На деревині та газетному папері з’являється жовте забарвлення, яке вказує на наявність лігніну, на фільтрувальному папері воно не з’являється, оскільки в ньому немає лігніну.

Контрольні запитання та завдання

1.Якими якісними реакціями можна розрізнити гліцерол, глюкозу та крохмаль?

2.Напишіть схему синтезу триацетату та тринітрату целюлози (використовуючи формулу Хеуорса для зображення залишку глюкози).

3.Якими якісними реакціями можна відрізнити целюлозу від крохмалю?

4.Напишіть схему реакції гідролізу целюлози.

5.Чому клітковина взаємодіє з HNO3 і з оцтовим ангідридом?

6.Яке практичне значення мають естери целюлози?

7.Що таке глікоген? Яка його будова? Яке значення глікогену?

183