
- •НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
- •1. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ В ХІМІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ
- •1.1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА РОБОТИ В ХІМІЧНІЙ ЛАБОТАТОРІЇ
- •1.2. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
- •2. УСТАТКУВАННЯ І ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
- •2.1. ХІМІЧНИЙ ЛАБОРАТОРНИЙ ПОСУД
- •2.2. НЕСКЛЯНИЙ ПОСУД
- •2.3. ХІМІЧНІ РЕАКТИВИ ТА ЇХ ЗБЕРІГАННЯ
- •2.3.1. Зберігання хімічних реактивів
- •2.3.2. Користування реактивами
- •2.3.3. Класифікація реактивів
- •2.4. МЕТОДИ ОЧИСТКИ ТА ВИДІЛЕННЯ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
- •2.4.1. Очищення методом кристалізації
- •ДОСЛІД 1. ПЕРЕКРИСТАЛІЗАЦІЯ БЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 2. ОЧИЩЕННЯ ЩАВЛЕВОЇ КИСЛОТИ
- •2.4.2. Очищення методом сублімації
- •ДОСЛІД 1. СУБЛІМАЦІЯ НАФТАЛІНУ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
- •2.4.3. Перегонка або дистиляція
- •ДОСЛІД 1. ПРОСТА ПЕРЕГОНКА ЕТАНОЛУ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
- •2.4.4. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ФІЗИЧНИХ КОНСТАНТ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
- •ДОСЛІД 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ПЛАВЛЕННЯ
- •ДОСЛІД 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ КИПІННЯ
- •ДОСЛІД 3. ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА ЗАЛОМЛЕННЯ РІДИНИ
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.4.5. ЗНЕВОДНЕННЯ ОРГАНІЧНИХ РЕАКТИВІВ
- •2.4.6. Фільтрування
- •Фільтрування через паперові фільтри
- •Правила фільтрування
- •Промивання осадів
- •Правила роботи з центрифугою.
- •ДОСЛІД 1. ЗРІВНОВАЖЕННЯ ЦЕНТРИФУЖНИХ ПРОБІРОК
- •ДОСЛІД 2. ЦЕНТРИФУГУВАННЯ РОЗЧИНІВ
- •3. РОЗЧИНИ ХІМІЧНИХ РЕАКТИВІВ ТА ЇХ ПРИГОТУВАННЯ
- •3.1. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ
- •3.2. РОЗРАХУНКИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ ПЕВНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ
- •3.3. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ ІЗ ЗАДАНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ РЕЧОВИНИ
- •ДОСЛІД 1. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ З НАПЕРЕД ЗАДАНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ (МАСОВОЮ ЧАСТКОЮ РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ)
- •ДОСЛІД 2. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ МЕНШОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ (МАСОВОЮ ЧАСТКОЮ РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ) ІЗ РОЗЧИНУ З БІЛЬШОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ
- •ДОСЛІД 5. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ З НАПЕРЕД ЗАДАНОЮ МОЛЯРНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ
- •ДОСЛІД 6. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ З НАПЕРЕД ЗАДАНОЮ МОЛЯРНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ ЕКВІВАЛЕНТУ РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ
- •Приготувати 1 л 0,1 н розчину H2SO4.
- •Розчини з молярною концентрацією еквіваленту розчиненої речовини готують аналогічно молярним, тільки беруть наважку речовини, що відповідає не молярній масі речовини, а молярній масі еквіваленту речовини.
- •3.4. ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ
- •Контрольні запитання та завдання
- •4. ЯКІСНИЙ ЕЛЕМЕНТНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
- •ДОСЛІД 1. ВИДОЗМІНЕННЯ ОРГАНІЧНОЇ РЕЧОВИНИ ЗА ПРОЖАРЮВАННЯ
- •ДОСЛІД 2. ВІДКРИТТЯ КАРБОНУ ТА ГІДРОГЕНУ
- •ДОСЛІД 3. ВІДКРИТТЯ НІТРОГЕНУ
- •ДОСЛІД 4. ВІДКРИТТЯ СУЛЬФУРУ
- •ДОСЛІД 5. ВІДКРИТТЯ ГАЛОГЕНІВ
- •Контрольні запитання та завдання
- •5. ВУГЛЕВОДНІ
- •5.1. НАСИЧЕНІ ВУГЛЕВОДНІ (АЛКАНИ)
- •ДОСЛІД 1. ОДЕРЖАННЯ МЕТАНУ З НАТРІЙ АЦЕТАТУ
- •ДОСЛІД 2. ОДЕРЖАННЯ МЕТАНУ СУХОЮ ПЕРЕГОНКОЮ ДЕРЕВИНИ
- •ДОСЛІД 3. ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МЕТАНУ
- •ДОСЛІД 4. БРОМУВАННЯ ОКТАНУ
- •Контрольні запитання та завдання
- •5.2. НЕНАСИЧЕНІ ЕТИЛЕНОВІ ВУГЛЕВОДНІ (АЛКЕНИ)
- •ДОСЛІД 1. ОДЕРЖАННЯ ЕТЕНУ
- •ДОСЛІД 2. ПРИЄДНАННЯ БРОМУ ДО ЕТЕНУ
- •ДОСЛІД 3. М’ЯКЕ ОКИСНЕННЯ ЕТИЛЕНУ (РЕАКЦІЯ ВАГНЕРА)
- •ДОСЛІД 4. ГОРІННЯ ЕТЕНУ
- •ДОСЛІД 5. ВЗАЄМОДІЯ КОНЦЕНТРОВАНОЇ СУЛЬФАТНОЇ КИСЛОТИ З ВУГЛЕВОДНЯМИ
- •5.3. НЕНАСИЧЕНІ АЦЕТИЛЕНОВІ ВУГЛЕВОДНІ (АЛКІНИ)
- •ДОСЛІД 2. ПРИЄДНАННЯ БРОМУ ДО АЦЕТИЛЕНУ
- •ДОСЛІД 3. ОКИСНЕННЯ АЦЕТИЛЕНУ
- •ДОСЛІД 4. УТВОРЕННЯ АЦЕТИЛЕНІДІВ
- •Утворення аргентум(І) ацетиленіду
- •Утворення купрум(І) ацетиленіду
- •6. АРОМАТИЧНІ ВУГЛЕВОДНІ (АРЕНИ)
- •ДОСЛІД 1. БРОМУВАННЯ БЕНЗЕНУ ТА ТОЛУЕНУ
- •ДОСЛІД 2. НІТРУВАННЯ БЕНЗЕНУ
- •ДОСЛІД 3. СУЛЬФУВАННЯ ТОЛУЕНУ
- •ДОСЛІД 4. ОКИСНЕННЯ АРОМАТИЧНИХ ВУГЛЕВОДНІВ
- •ДОСЛІД 5. НІТРУВАННЯ НАФТАЛІНУ
- •Контрольні запитання та завдання
- •7. ГАЛОГЕНПОХІДНІ ВУГЛЕВОДНІВ
- •ДОСЛІД 1. ГІДРОЛІЗ ХЛОРОФОРМУ
- •ДОСЛІД 2. ОДЕРЖАННЯ ЙОДОФОРМУ З ЕТАНОЛУ
- •ДОСЛІД 3. ОДЕРЖАННЯ ХЛОРЕТАНУ
- •ДОСЛІД 4. КОЛЬОРОВА РЕАКЦІЯ НА ГАЛАГЕНОПОХІДНІ ВУГЛЕВОДНІВ
- •ДОСЛІД 5. ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСТОТИ ХЛОРОФОРМУ
- •ДОСЛІД 6. ОДЕРЖАННЯ БРОМЕТАНУ
- •8. СПИРТИ
- •8. СПИРТИ
- •ДОСЛІД 1. РОЗЧИННІСТЬ СПИРТІВ У ВОДІ
- •ДОСЛІД 2. ВИЯВЛЕННЯ НАЯВНОСТІ ВОДИ У ЕТАНОЛІ ТА ЙОГО ЗНЕВОДНЕННЯ
- •ДОСЛІД 3. РЕАКЦІЯ СПИРТІВ НА ЛАКМУС
- •ДОСЛІД 4. РЕАКЦІЯ З СІРКОВУГЛЕЦЕМ ТА ЛУГОМ НА ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ СПИРТИ (КСАНТОГЕНОВА ПРОБА)
- •ДОСЛІД 5. РЕАКЦІЇ НА ФУНКЦІОНАЛЬНУ (ГІДРОКСИЛЬНУ) ГРУПУ СПИРТІВ. ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА ПЕРВИННІ, ВТОРИННІ ТА ТРЕТИННІ СПИРТИ. РЕАКЦІЯ З РОЗЧИНОМ ЦИНК ХЛОРИДУ
- •ДОСЛІД 6. РЕАКЦІЯ З МЕТАЛІЧНИМ НАТРІЄМ. ГІДРОЛІЗ АЛКОГОЛЯТУ НАТРІЮ
- •ДОСЛІД 7. ОТРИМАННЯ ДІЕТИЛОВОГО ЕТЕРУ (ЕФІРУ)
- •ДОСЛІД 8. ОКИСНЕННЯ ЕТАНОЛУ
- •ДОСЛІД 9. ОКИСНЕННЯ СПИРТІВ КАЛІЙ ДИХРОМАТОМ
- •ДОСЛІД 10. ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА ГЛІКОЛІ ТА БАГАТОАТОМНІ СПИРТИ З КУПРУМ(II) ГІДРОКСИДОМ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
- •9. ФЕНОЛИ
- •Практичне значення фенолів
- •ДОСЛІД 1. КОЛЬОРОВІ (ЯКІСНІ) РЕКЦІЇ ФЕНОЛІВ І НАФТОЛІВ З ФЕРУМ(ІІІ) ХЛОРИДОМ
- •ДОСЛІД 2. РОЗЧИННІСТЬ ФЕНОЛУ У ВОДІ
- •ДОСЛІД 3. КИСЛОТНІ ВЛАСТИВОСТІ ФЕНОЛУ. ОДЕРЖАННЯ НАТРІЙ ФЕНОЛЯТУ
- •ДОСЛІД 4. ДІЯ БРОМНОЇ ВОДИ НА ФЕНОЛ
- •ДОСЛІД 5. НІТРУВАННЯ ФЕНОЛУ
- •ДОСЛІД 6. КОНДЕНСАЦІЯ ФЕНОЛУ З ФОРМАЛЬДЕГІДОМ (УТВОРЕННЯ ФЕНОЛОФОРМАЛЬДЕГІДНОЇ СМОЛИ)
- •10. АЛЬДЕГІДИ ТА КЕТОНИ
- •Практичне значення альдегідів та кетонів
- •ДОСЛІД 1. РЕАКЦІЯ З ФУКСИНСУЛЬФІТНОЮ КИСЛОТОЮ (РЕАКЦІЯ ШИФФА, ЯКІСНА РЕАКЦІЯ)
- •ДОСЛІД 2. РЕАКЦІЯ “СРІБНОГО ДЗЕРКАЛА” (ЯКІСНА РЕАКЦІЯ)
- •ДОСЛІД 4. РЕАКЦІЯ З РЕАКТИВОМ ФЕЛІНГА (ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА АЛЬДЕГІДИ)
- •ДОСЛІД 5. ОКИСНЕННЯ БЕНЗОЙНОГО АЛЬДЕГІДУ АМОНІАЧНИМ РОЗЧИНОМ АРГЕНТУМ(І) ГІДРОКСИДУ
- •ДОСЛІД 6. ОКИСНЕННЯ БЕНЗОЙНОГО АЛЬДЕГІДУ РОЗЧИНОМ КАЛІЙ МАНГАНАТУ(VІІ)
- •ДОСЛІД 7. ОКИСНЕННЯ БЕНЗОЙНОГО АЛЬДЕГІДУ КИСНЕМ ПОВІТРЯ
- •ДОСЛІД 8. ПОЛІМЕРИЗАЦІЯ ФОРМАЛЬДЕГІДУ
- •ДОСЛІД 9. ОДЕРЖАННЯ ТА ГІДРОЛІЗ ГЕКСАМЕТИЛЕНТЕТРАМІНУ (УРОТРОПІНУ)
- •ДОСЛІД 10. ОДЕРЖАННЯ МУРАШИНОГО ТА ОЦТОВОГО АЛЬДЕГІДІВ ОКИСНЕННЯМ СПИРТІВ
- •ДОСЛІД 11. РЕАКЦІЯ ДИСМУТАЦІЇ (РЕАКЦІЯ КАННІЦЦАРО)
- •ДОСЛІД 12. ОДЕРЖАННЯ АЦЕТОНУ ІЗ КАЛЬЦІЙ АЦЕТАТУ
- •ДОСЛІД 13. УТВОРЕННЯ ЙОДОФОРМУ ІЗ АЦЕТОНУ. ЯКІСНІ РЕАКЦІЇ НА АЦЕТОН
- •Контрольні запитання та завдання
- •11. КАРБОНОВІ КИСЛОТИ
- •11.1. ОДНООСНОВНІ (МОНОКАРБОНОВІ) КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 1. ДИСОЦІАЦІЯ ОЦТОВОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 2. ДОБУВАННЯ ФЕРУМ(ІІІ) АЦЕТАТУ ТА ЙОГО ГІДРОЛІЗ
- •ДОСЛІД 3. ВИТІСНЕННЯ СЛАБКИХ КИСЛОТ БІЛЬШ СИЛЬНИМИ З ЇХ СОЛЕЙ (РЕАКЦІЯ З НАТРІЙ КАРБОНАТОМ)
- •ДОСЛІД 4. ОДЕРЖАННЯ МУРАШИНОЇ (МЕТАНОВОЇ) КИСЛОТИ ІЗ ХЛОРОФОРМУ
- •ДОСЛІД 5. ОКИСНЕННЯ НАСИЧЕНИХ КАРБОНОВИХ КИСЛОТ
- •ДОСЛІД 6. ОКИСНЕННЯ НЕНАСИЧЕНОЇ (ОЛЕЇНОВОЇ) КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 7. БРОМУВАННЯ ОЛЕЇНОВОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 9. ІЗОМЕРИЗАЦІЯ ОЛЕЇНОВОЇ КИСЛОТИ В ЕЛАЇДИНОВУ
- •ДОСЛІД 9. ОДЕРЖАННЯ ЖИРНИХ КИСЛОТ ІЗ МИЛА
- •Контрольні запитання та завдання
- •11.2. ДВОХОСНОВНІ (ДИКАРБОНОВІ) КИСЛОТИ
- •Фізичні властивості дикарбонових кислот
- •Практичне значення дикарбонових кислот
- •ДОСЛІД 1. ОДЕРЖАННЯ НАТРІЙ ОКСАЛАТУ
- •ДОСЛІД 2. РОЗКЛАДАННЯ ОКСАЛАТНОЇ (ЕТАНДІОВОЇ) КИСЛОТИ ПРИ НАГРІВАННІ (РЕАКЦІЯ ДЕКАРБОКСИЛУВАННЯ)
- •ДОСЛІД 3. ОКИСНЕННЯ ОКСАЛАТНОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 4. ВЗАЄМОДІЯ ОКСАЛАТНОЇ КИСЛОТИ З ЛУГОМ
- •ДОСЛІД 5. ОДЕРЖАННЯ АНГІДРИДУ БУРШТИНОВОЇ КИСЛОТИ
- •Контрольні запитання та завдання
- •11.3. ГІДРОКСИКИСЛОТИ ТА ОКСОКИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 1. ВЗАЄМОДІЯ ГІДРОКСИКИСЛОТ З ФЕРУМ(ІІІ) ХЛОРИДОМ (ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА ГІДРОКСИКИСЛОТИ)
- •ДОСЛІД 2. ОКИСНЕННЯ МОЛОЧНОЇ ТА ВИННОЇ КИСЛОТ
- •ДОСЛІД 3. ОДЕРЖАННЯ КИСЛОЇ ТА СЕРЕДНЬОЇ КАЛІЄВИХ СОЛЕЙ ВИННОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 4. ОДЕРЖАННЯ СЕГНЕТОВОЇ СОЛІ
- •ДОСЛІД 5. ВЗАЄМОДІЯ СЕГНЕТОВОЇ СОЛІ З КУПРУМ(ІІ) ГІДРОКСИДОМ (ОДЕРЖАННЯ РЕАКТИВУ ФЕЛІНГА)
- •ДОСЛІД 6. РОЗКЛАДАННЯ ЛИМОННОЇ (ЦИТРАТНОЇ КИСЛОТИ) СУЛЬФАТНОЮ КИСЛОТОЮ
- •Контрольні запитання та завдання
- •11.4. АРОМАТИЧНІ КИСЛОТИ. ФЕНОЛОКИСЛОТИ
- •Практичне значення ароматичних карбонових кислот
- •ДОСЛІД 1. ОДЕРЖАННЯ БЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ З ТОЛУЕНУ
- •ДОСЛІД 2. ОЧИЩЕННЯ БЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ СУБЛІМАЦІЄЮ
- •ДОСЛІД 3. РОЗКЛАДАННЯ САЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 4. ВЗАЄМОДІЯ БЕНЗОЙНОЇ ТА САЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТ ІЗ ФЕРУМ(ІІІ) ХЛОРИДОМ
- •ДОСЛІД 5. КОЛЬОРОВА РЕАКЦІЯ ФЕНІЛСАЛІЦИЛАТУ (САЛОЛУ) З ФЕРУМ(ІІІ) ХЛОРИДОМ
- •ДОСЛІД 6. ДІЯ БРОМНОЇ ВОДИ НА САЛІЦИЛОВУ ТА БЕНЗОЙНУ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 7. ОКИСНЕННЯ КОРИЧНОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 8. КОЛЬОРОВІ РЕАКЦІЇ ГАЛОВОЇ КИСЛОТИ І ТАНІНУ З ФЕРУМ(ІІІ) ХЛОРИДОМ
- •ДОСЛІД 9. ОДЕРЖАННЯ ФЕНОЛФТАЛЕЇНУ
- •Контрольні запитання та завдання
- •12. ЕСТЕРИ
- •Практичне значення естерів
- •ДОСЛІД 1. ДОБУВАННЯ ЕТИЛЕТАНОАТУ (ЕТИЛАЦЕТАТУ)
- •ДОСЛІД 3. ДОБУВАННЯ ІЗОАМІЛМЕТИЛБУТАНОАТУ («ЯБЛУЧНОЇ ЕСЕНЦІЇ»)
- •ДОСЛІД 4. ДОБУВАННЯ ЕТИЛБЕНЗОАТУ
- •ДОСЛІД 6. ГІДРОЛІЗ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ (АСПІРИНУ)
- •Контрольні запитання та завдання
- •13.1. Прості ліпіди
- •Практичне значення жирів
- •ДОСЛІД 1. ОМИЛЕННЯ ЖИРІВ ЛУГОМ
- •ДОСЛІД 2. ВИЗНАЧЕННЯ ГЛІЦЕРОЛУ
- •ДОСЛІД 3. ОДЕРЖАННЯ ЖИРНИХ КИСЛОТ З МИЛА
- •ДОСЛІД 4. УТВОРЕННЯ НЕРОЗЧИННОГО У ВОДІ МИЛА
- •ДОСЛІД 5. ВИЯВЛЕННЯ В ЖИРАХ ЗАЛИШКІВ НЕНАСИЧЕНИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ
- •ДОСЛІД 6. ОКИСНЕННЯ РОСЛИННИХ ОЛІЙ
- •ДОСЛІД 7. ЕМУЛЬГУВАННЯ ЖИРІВ
- •ДОСЛІД 8. ВИЗНАЧЕННЯ ЙОДНОГО ЧИСЛА
- •ДОСЛІД 9. ВИЗНАЧЕННЯ КИСЛОТНОГО ЧИСЛА
- •Контрольні запитання та завдання
- •13.2. Складні ліпіди
- •13.3. Ізопреноїди
- •ДОСЛІД 1. ПЕРЕГОНКА ЖИВИЦІ
- •ДОСЛІД 2. ФРАКЦІОНУВАННЯ СКИПИДАРУ
- •ДОСЛІД 3. ДІЯ БРОМНОЇ ВОДИ НА СКИПИДАР
- •ДОСЛІД 4. ОКИСНЕННЯ СКИПИДАРУ КАЛІЙ МАНГАНАТОМ(VII)
- •ДОСЛІД 5. ОДЕРЖАННЯ ТЕРПІНЕОЛУ З ТЕРПІНГІДРАТУ
- •14. ВУГЛЕВОДИ
- •14.1. Моносахариди
- •Практичне значення моносахаридів
- •ДОСЛІД 1. ДОКАЗ НАЯВНОСТІ ГІДРОКСИЛЬНИХ ГРУП В ГЛЮКОЗІ
- •ДОСЛІД 3. ОКИСНЕННЯ АЛЬДОЗ АМОНІАЧНИМ РОЗЧИНОМ АРҐЕНТУМ(І) ГІДРОКСИДУ (РЕАКЦІЯ “СРІБНОГО ДЗЕРКАЛА”)
- •ДОСЛІД 4. ВЗАЄМОДІЯ ГЛЮКОЗИ З РЕАКТИВОМ ФЕЛІНГА
- •ДОСЛІД 5. РЕАКЦІЯ СЕЛІВАНОВА НА ФРУКТОЗУ
- •ДОСЛІД 6. ВИЗНАЧЕННЯ АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ (ВІТАМІНУ С). ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА ВІТАМІН С
- •Контрольні запитання та завдання
- •14.2. Дисахариди
- •ДОСЛІД1. ДОКАЗ НАЯВНОСТІ ГІДРОКСИЛЬНИХ ГРУП В ДИСАХАРИДАХ
- •ДОСЛІД 2. ДІЯ РЕАКТИВУ ФЕЛІНГА НА ДИСАХАРИДИ
- •ДОСЛІД 3. ГІДРОЛІЗ (ІНВЕРСІЯ) САХАРОЗИ
- •ДОСЛІД 4. ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА САХАРОЗУ
- •Контрольні запитання та завдання
- •14.3. Полісахариди
- •Практичне значення полісахаридів
- •ДОСЛІД 1. КОЛЬОРОВА РЕАКЦІЯ НА КРОХМАЛЬ
- •ДОСЛІД 2. РЕАГУВАННЯ КРОХМАЛЮ НА РЕАКТИВ ФЕЛІНГА
- •ДОСЛІД 3. КИСЛОТНИЙ ГІДРОЛІЗ КРОХМАЛЮ
- •ДОСЛІД 4. КИСЛОТНИЙ ГІДРОЛІЗ КЛІТКОВИНИ (ЦЕЛЮЛОЗИ)
- •ДОСЛІД 5. ОДЕРЖАННЯ ШТУЧНОГО ПЕРГАМЕНТУ
- •ДОСЛІД 6. ХАРАКТЕРНІ РЕАКЦІЇ НА ЛІГНІН
- •Контрольні запитання та завдання
- •Практичне значення амінів
- •ДОСЛІД 1. ОТРИМАННЯ МЕТИЛАМІНУ З АЦЕТАМІДУ
- •ДОСЛІД 2. РЕАКЦІЯ ВОДНОГО РОЗЧИНУ МЕТИЛАМІНУ НА ІНДИКАТОРИ
- •ДОСЛІД 3. РЕАКЦІЯ ГАЗУВАТОГО МЕТИЛАМІНУ З КОНЦЕНТРОВАНОЮ СОЛЯНОЮ КИСЛОТОЮ
- •ДОСЛІД 4. РЕАКЦІЯ МЕТИЛАМІНУ З НІТРАТНОЮ(ІІІ) КИСЛОТОЮ
- •ДОСЛІД 6. УТВОРЕННЯ СОЛЕЙ АНІЛІНУ
- •ДОСЛІД 7. ОКИСНЕННЯ АНІЛІНУ РОЗЧИНОМ ХЛОРНОГО ВАПНА
- •ДОСЛІД 8. ОКИСНЕННЯ АНІЛІНУ РОЗЧИНОМ КАЛІЙ ДИХРОМАТУ
- •ДОСЛІД 9. ДІЯ БРОМНОЇ ВОДИ НА АНІЛІН
- •ДОСЛІД 10. КОНДЕНСАЦІЯ АНІЛІНУ З ФОРМАЛЬДЕГІДОМ
- •Контрольні запитання та завдання
- •16. ДІАЗОСПОЛУКИ ТА АЗОБАРВНИКИ
- •ДОСЛІД 1. ДІАЗОТУВАННЯ АНІЛІНУ
- •ДОСЛІД 2. ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ НА СОЛІ ФЕНІЛДІАЗОНІЮ
- •ДОСЛІД 3. УТВОРЕННЯ КИСЛИХ АЗОБАРВНИКІВ
- •ДОСЛІД 4. УТВОРЕННЯ ОСНОВНОГО АЗОБАРВНИКА
- •ДОСЛІД 5. ВПЛИВ РЕАКЦІЇ СЕРЕДОВИЩА НА ЗМІНИ КОЛЬОРУ ОСНОВНОГО АЗОБАРВНИКА
- •17. АМІДИ КИСЛОТ
- •ДОСЛІД 1. УТВОРЕННЯ СОЛЕЙ СЕЧОВИНИ З КИСЛОТАМИ
- •ДОСЛІД 2. ВЗАЄМОДІЯ СЕЧОВИНИ З НАТРІЙ ГІПОБРОМІТОМ (РЕАКЦІЯ А.П. БОРОДІНА)
- •ДОСЛІД 3. ГІДРОЛІЗ АМІДІВ КИСЛОТ
- •ДОСЛІД 4. УТВОРЕННЯ БІУРЕТУ
- •ДОСЛІД 5. РЕАКЦІЯ СЕЧОВИНИ З МЕРКУРІЙ(ІІ) НІТРАТОМ
- •ДОСЛІД 6. РЕАКЦІЯ СЕЧОВИНИ З НАТРІЙ НІТРАТОМ(ІІІ)
- •18. АМІНОКИСЛОТИ
- •18. АМІНОКИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 2. РЕАКЦІЯ ГЛІЦИНУ З КУПРУМ(ІІ) ОКСИДОМ
- •ДОСЛІД 3. РЕАКЦІЯ ГЛІЦИНУ З FеCl3
- •ДОСЛІД 4. ДЕЗАМІНУВАННЯ АМІНОКИСЛОТ
- •ДОСЛІД 5. РЕАКЦІЯ АМІНОКИСЛОТ З НІНГІДРИНОМ
- •Контрольні запитання та завдання
- •19. БІЛКИ ТА ПЕПТИДИ
- •Функції білків
- •КОЛЬОРОВІ РЕАКЦІЇ БІЛКІВ
- •ДОСЛІД 1. БІУРЕТОВА РЕАКЦІЯ НА БІЛКИ
- •ДОСЛІД 2. КСАНТОПРОТЕЇНОВА РЕАКЦІЯ НА БІЛКИ
- •ДОСЛІД 3. ВИЗНАЧЕННЯ СУЛЬФУРУ У БІЛКАХ. РЕАКЦІЯ БІЛКУ З ПЛЮМБУМ(ІІ) АЦЕТАТОМ
- •ДОСЛІД 4. ВИЗНАЧЕННЯ ТИРОЗИНУ У БІЛКАХ
- •ДОСЛІД 5. ДЕНАТУРАЦІЯ (КОАГУЛЯЦІЯ) БІЛКІВ ЗА НАГРІВАННЯ
- •ДОСЛІД 6. ДЕНАТУРАЦІЯ ТА ВИСОЛЮВАННЯ БІЛКІВ ПРИ ДІЇ РІЗНИХ РЕЧОВИН
- •ДОСЛІД 7. ВИЗНАЧЕННЯ ІЗОЕЛЕКТРИЧНОЇ ТОЧКИ БІЛКІВ
- •ДОСЛІД 8. ГОРІННЯ ЯК СПОСІБ РОЗПІЗНАВАННЯ БІЛКОВИХ МАТЕРІАЛІВ
- •Контрольні запитання та завдання
- •20. ГЕТЕРОЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ
- •Практичне значення гетероциклічних сполук
- •ДОСЛІД 1. ВІДНОВЛЕННЯ ІНДИГОКАРМІНУ ГЛЮКОЗОЮ
- •ДОСЛІД 2.ОДЕРЖАННЯ СЕРЕДНЬОЇ ТА КИСЛОЇ СОЛЕЙ СЕЧОВОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 4. ВИЯВЛЕННЯ СЕЧОВОЇ КИСЛОТИ
- •ДОСЛІД 5. ОДЕРЖАННЯ ФУРФУРОЛУ
- •ДОСЛІД 6. ОДЕРЖАННЯ КОФЕЇНУ З ЧАЮ
- •Контрольні запитання та завдання
- •Практичне значення алкалоїдів
- •ДОСЛІД 1. УТВОРЕННЯ НЕРОЗЧИННИХ СОЛЕЙ АЛКАЛОЇДІВ
- •ДОСЛІД 2. КОЛЬОРОВА РЕАКЦІЯ НА АЛКАЛОЇДИ З СУЛЬФАТНОЮ КИСЛОТОЮ
- •ДОСЛІД 3. РЕАКЦІЯ ХІНІНУ З БРОМНОЮ ВОДОЮ ТА АМОНІАКОМ. ТАЛЕЙОХІННА ПРОБА
- •Талейохін
- •Контрольні запитання та завдання
- •22. ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНІ СПОЛУКИ
- •22.1. ОДЕРЖАННЯ ТА ВЛАСТИВОСТІ ФЕНОЛОПЛАСТІВ
- •ДОСЛІД 1. ПОЛІКОНДЕНСАЦІЯ ФЕНОЛУ З ФОРМАЛЬДЕГІДОМ У КИСЛОМУ СЕРЕДОВИЩІ
- •ДОСЛІД 2. ПОЛІКОНДЕНСАЦІЯ ФЕНОЛУ З ФОРМАЛЬДЕГІДОМ У ЛУЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
- •ДОСЛІД 3. ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСУ ТВЕРДНЕННЯ СМОЛИ
- •22.2. ОДЕРЖАННЯ ТА ВЛАСТИВОСТІ ПОЛІАМІДІВ
- •ДОСЛІД 1. ПОЛІКОНДЕНСАЦІЯ КАРБАМІДУ З ФОРМАЛЬДЕГІДОМ
- •ДОСЛІД 2. ВИЗНАЧЕННЯ “ЖИТТЄЗДАТНОСТІ” СМОЛИ
- •ДОСЛІД 3. ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСУ ТВЕРДНЕННЯ СМОЛИ
- •Контрольні запитання та завдання
- •22.3. ДЕСТРУКЦІЯ ПОЛІМЕРІВ
- •ДОСЛІД 2. ДЕПОЛІМЕРИЗАЦІЯ КАУЧУКУ (АБО ГУМИ)
- •ДОСЛІД 3. ДЕПОЛІМЕРИЗАЦІЯ ОРГАНІЧНОГО СКЛА
- •Контрольні запитання та завдання
- •22.4. ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ РОЗЧИНІВ ПОЛІМЕРІВ
- •Розчинення та набрякання полімерів
- •Висолювання високомолекулярних сполук
- •ДОСЛІД 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ШВИДКОСТІ НАБРЯКАННЯ
- •ДОСЛІД 2. ВИСОЛЮВАННЯ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ СПОЛУК
- •Контрольні запитання та завдання
- •23. ОСНОВНІ ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ І БІОХІМІЧНИХ СПОЛУК
- •23.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОПТИЧНОЇ СПЕКТРОСКОПІЇ
- •23.2. ІНФРАЧЕРВОНА СПЕКТРОСКОПІЯ
- •ДОСЛІД 1. ВИВЧЕННЯ СПЕКТРІВ ПОГЛИНАННЯ РОЗЧИНІВ ФЕНОЛУ, АНІЛІНУ, ТИРОЗИНУ, РИБОФЛАВІНУ
- •ДОСЛІД 2. ВИЗНАЧЕННЯ СПЕКТРУ ЗА ОКРЕМИМИ ДОВЖИНАМИ ХВИЛЬ.
- •ДОСЛІД 3. ВИЗНАЧЕННЯ НЕВІДОМОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВІДОМОЇ РЕЧОВИНИ ЗА ДОПОМОГОЮ КАЛІБРУВАЛЬНОГО ГРАФІКУ
- •23.4. Люмінесцентний аналіз
- •23.5. Флуоресцентний аналіз
- •23.6. Ядерний магнітний резонанс (ЯМР)
- •23.7. Протонний магнітний резонанс (ПМР)
- •23.8. Інші оптичні методи в кількісному аналізі
- •23.9. Емісійний спектральний аналіз
- •23.10. Атомно-абсорбційна спектроскопія
- •23.11. ЗАСТОСУВАННЯ ДЕЯКИХ МЕТОДІВ ХРОМАТОГРАФІЇ В АНАЛІЗІ ОРГАНІЧНИХ І БІОХІМІЧНИХ РЕЧОВИН
- •23.11.1. Адсорбційна хроматографія
- •23.11.2. Колонкова хроматографія
- •23.11.3. Сорбенти і розчинники
- •23.11.4.5. Тонкошарова і паперова хроматографія
- •ДОСЛІД 1. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВУГЛЕВОДІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ТОНКОШАРОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ
- •23.11.5. Газова хроматографія
- •23.11.6. Газо-рідинна хроматографія (ГРХ)
- •23.2.8. Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ)
- •23.11.6. Афінна хроматографія
- •23.11.7. Іонообмінна хроматографія
- •23.11.8. Гель-хроматографія
- •23.11.9. Надкритична флюїдна хроматографія (НФХ)
- •23.12. Електрофорез
- •23.12. Комбіновані методи аналізу
- •ПРИГОТУВАННЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ РЕАГЕНТІВ
- •СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
3. РОЗЧИНИ ХІМІЧНИХ РЕАКТИВІВ ТА ЇХ ПРИГОТУВАННЯ
У природі і техніці розчини мають надзвичайно важливе значення. Всі природні води є розчинами, в яких можна знайти переважну більшість елементів таблиці Д.І.Менделєєва. Рослини засвоюють поживні речовини з розчинів. Засвоєння харчових продуктів живими організмами пов'язано з переведенням поживних речовин у розчин. Багато хімічних, фізико-хімічних, біологічних процесів перебігають у розчинах.
Розчинами називаються однорідні (гомогенні) системи змінного складу, що складаються із двох і більшого числа компонентів(молекул, йонів) і продуктів їх взаємодії. Між компонентами в розчинах існують фізичні і хімічні сили взаємодії. Так, наприклад, водний розчин сульфатної кислоти складається із розчинника – води, розчиненої речо-
вини – кислоти і продуктів їх взаємодії– гідратованих йонів: H+, HSO4-, SO42- .
За агрегатним станом розчини бувають тверді, рідкі, газоподібні (газові суміші). Прикладом рідких розчинів можуть бути розчини кислот, основ, солей, багатьох органічних речовин тощо, прикладом твердих – деякі сплави (сплав нікелю і міді, срібла і золота і ін.) і мінерали, прикладом газоподібних – суміші газів, повітря. Слід відмітити, що в сумішах газів майже ніколи не спостерігається хімічна взаємодія. Найбільше значення мають рідкі, особливо, водні розчини.
Поняття «розчинник» і «розчинена речовина» в багатьох випадках носить умовний характер. Прийнято вважати розчинником речовину, агрегатний стан якої в процесі утворення розчину не змінюється. При
однаковому |
агрегатному |
стані |
обох |
компонентів |
розчинник |
вважається та речовина, якої більше. |
Так, в системі спирт-вода обидві |
складові частини необмежено розчинні одна в одній і розчинником вважається речовина, якої більше.
3.1. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ
Важливою характеристикою любого розчину є його . склад Існують різні способи кількісного виразу складу розчинів: масова частка речовини, молярна та моляльна концентрація речовини, молярна концентрації еквіваленту речовини тощо.
Масова частка розчиненої речовини– безрозмірна фізична величина, що дорівнює відношенню маси розчиненої речовини до загальної маси розчину:
44

m
w = |
|
m + m s |
(3.1) |
де w – масова частка розчиненої речовини, % або частки від одиниці; m – маса розчиненої речовини, г;
ms – маса розчинника, г.
Масову частку розчиненої речовиниw виражають в частках від одиниці або у відсотках. Наприклад, масова частка оцтової кислоти у воді дорівнює 0,07 або 7 %. Це означає, що в розчині оцтової кислоти масою 100 г міститься кислота масою 7 г (m) і вода масою 93 г (ms).
Молярна концентрація розчиненої речовини– це величина,
що дорівнює відношенню кількості розчиненої речовини(n) до обۥєму розчину (V):
c = |
n |
|
||
V |
|
(3.2) |
||
де c – молярна концентрація речовини, моль/м3 або моль/л; |
||||
|
||||
n – кількість речовини, що міститься в розчині, моль; |
|
|||
V – обۥєм розчину, м3 або л. |
|
|||
3 |
|
|||
Основною одиницею молярної концентрації є моль/м або моль/л |
(скорочена форма запису одиниці молярної концентрації «М»). Молярна
концентрація записується таким чином: c(СН3СООН) = 0,1 моль/л (0,1
М); c(С2Н5ОН) = 0,5 моль/л (0,5 М); c(NН4+ ) = 10 моль/л (10 М); c(Н+) = 1 х 10-5 моль/л (1 х 10-5 М).
Розчин, в 1 л якого міститься1 моль розчиненої речовини, називається молярним. Якщо в 1 л розчину міститься 0,1 моль речовини, то такий розчин називається децимолярним; якщо 0,01 моль – сантимолярним; якщо 0,001 моль – мілімолярним.
Наприклад, 1 М розчин NaOH (читаємо молярний розчин натрій гідроксиду), означає, що 1 л такого розчину містить1 моль речовини або 1 моль х 40 г/моль = 40 г NaOH (молярна маса NaOH дорівнює 40 г/моль); 0,01 М розчин NaOH (читаємо сантимолярний розчин натрій гідроксиду) означає, що в 1 л розчину міститься 0,01 моль NaOH, тобто
0,01 моль х 40 г/моль = 0,4 г.
Моляльна концентрація розчиненої речовини – це величина,
що дорівнює відношенню кількості розчиненої речовини до маси -роз чинника:
c m = |
n |
|
|
c m = |
m .1000 |
|
|
m s |
|
|
|
||||
або |
M . m s |
(3.3) |
|||||
|
|
45
де cm – моляльна концентрація речовини; M – молярна маса, г/моль або кг/моль;
n – кількість речовини (моль), що міститься в розчині; m - маса розчиненої речовини, кг;
ms – маса розчинника, кг.
Основною одиницею моляльної концентрації є моль/кг(скорочене позначення одиниці моляльності «Мн») і записується так: cm (СН3СООН) = 0,1 моль/кг (0,1 Мн).
Розчин, що містить 1 моль розчиненої речовини в 1 кг розчинника, називається моляльним. Наприклад, 1 Мн розчин H2SO4 (читаємо моляльний розчин сульфатної кислоти) означає, що 1000 г розчинника містить 1 моль кислоти або 1 моль х 98 г/моль = 98 г кислоти.
Молярна концентрація еквівалентів розчиненої речовини–
це величина, що дорівнює відношенню кількості еквівалентів речовини до обۥєму розчину:
|
ce |
= |
n e |
|
||
|
V |
|
(3.4) |
|||
|
|
|
|
|||
де се – молярна |
концентрація |
|
еквівалентів |
речовини, моль/м3 або |
||
моль/л; |
|
|
|
|
|
|
ne – кількість еквівалентів речовини, що міститься в розчині; |
||||||
V – обۥєм розчину, м3 або л. |
|
|
|
|
|
|
Одиницею |
молярної |
концентрації |
еквівалентів речовини є |
моль/м3 або моль/л, (скорочене позначення «н»). Позначення се = 1 н відповідає концентрації розчину, в 1 л якого міститься один еквівалент молярної маси розчиненої речовини.
Еквіваленти – це умовні часточки речовини, які в z разів менші, ніж відповідні їм формульні одиниці. Число z називають еквівалентним числом або числом еквівалентності. Значення z визначають за хімічною реакцією, в якій приймає участь дана речовина. Еквівалентне число (а отже, і молярна маса еквіваленту) не є постійною величиною для даної речовини, а залежить від типу реакції, в яку вступає речовина. Наприклад, у реакції нейтралізації:
Н2SО4 + NаОН = NаНSO4 + Н2О
один моль натрій гідроксиду еквівалентний одномумоль сульфатної кислоти, тому в даній реакціїz = 1, молярна маса еквіваленту(Ме) сульфатної кислоти дорівнює її молярній масі, тобто 98 г. У реакції:
Н2SО4 + 2NаОН = Nа2SO4 + 2Н2О
46

два моль натрій гідроксиду еквівалентні одному моль сульфатної кислоти. Тому в даній реакції еквівалент кислоти дорівнює½ формульної одиниці (еквівалентне число дорівнює2), а звідси молярна маса еквіваленту (Ме) сульфатної кислоти дорівнює її молярній масі поділеній на два, тобто 49 г.
Титром розчину розчиненої речовини (Т) називають масу ре-
човини в грамах в 1 мл розчину. Наприклад, якщо 1 л розчину містить 5,843 г сульфатної кислоти, то титр розчину дорівнює 0,005843 г/мл.
3.2. РОЗРАХУНКИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ ПЕВНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ
Проілюструємо способи вираження концентрацій на наступному прикладі. Нехай маємо розчин, що містить 121,2 г оцтової кислоти в 1 л розчину, густина (ρ) якого 1,0187 г/см3. Проведемо розрахунки масової частки, молярної концентрації та молярної концентрації еквівалентів оцтової кислоти у даному розчині.
Масова частка розчиненої речовини
Маса 1 л розчину дорівнює ρ х V = 1,0187 х 1000 = 1018,7 (г). Розрахуємо масову частку оцтової кислоти у відсотках згідно рівнянню
(3.1):
121,2
w = 1018,7 . 100% = 11,9 %
Молярна концентрація розчиненої речовини
М(СН3СООН) = 60 г/моль, відповідно, 121,2 г оцтової кислоти складає 121,2:60 = 2,0 (моль). Згідно рівняння (3.2) молярна концентрація оцтової кислоти у даному розчині дорівнює2,0 моль/л (позначається 2,0 М).
Молярна концентрація еквіваленту розчиненої речовини
Оскільки оцтова кислота одноосновна, то молярна маса її еквіваленту у реакції нейтралізації дорівнює молярній масі. Відповідно до рівняння (3.4), молярна концентрація еквіваленту оцтової кислоти дорівнює 2,0 моль/л (або 2,0 н).
Моляльна концентрація розчиненої речовини
Маса 1 л даного розчину дорівнює1018,7 г і містить1018,7 – 121,2 = 887,5 (г) води, тому моляльну концентрацію оцтової кислоти у даному розчині знаходимо із пропорції :
887,5 г – 2,0 моль
1000 г – х моль
47