17. Журналістика в контексті з іншими видами творчої діяльності

Журналістика поєднує або ігнорує культурні, політичні, економічні, національні, геополітичні, стратегічні, глобалізаційні та інші, з одного боку, параметри, з іншого — координати. Журналістика самореалізується через професійну діяльність, тобто з допомогою, по-перше, особистісноіндивідуального підходу, по-друге, організаційно-колективного моделювання. Іншими словами: журналістика — це поєднання творчих і продуктивних модуляторів, з допомогою яких твориться кінцевий продукт (інформаційний, аналітичний, масовоінформаційний, елітарний, друкований, періодичний, телевізійний, радіо тощо). За характером журналістська професійна діяльність може бути: а) інтегративно-об'єднувальною, б) стимуляційно-продуктивною, в) кризовою, г) провокативною, д) викривальною тощо.

Теорія журналістики, тобто принципи систематизації знань, термінологія, взаємодії законів функціонування журналістики як виду діяльності та журналістської науки, що вивчає цей вид діяльності, як і будь-яка інша теорія (наука), — не може бути вичерпною чи непроблемною. Багато що залежить від конкретних об'єкта і предмета дослідження, від кінцевої мети і проміжних завдань, навіть очікуваних результатів, підтвердження припущень та гіпотез. Успішний варіант пошуку й реалізації нових підходів і концепцій передбачає для дослідника не просто творче осмислення «літератури питання» й активне «просування» власної позиції в теорію (це називають також «теорією середнього рівня» або «робочою теорією»). Формулювання позиції цінне насамперед із погляду здатності конструювання власної теоретико-журналістської платформи, тобто того базису, який необхідний для переходу на вищий рівень осмислення науки, в т.ч й Генерування нових ідей (по-перше) і доведення їхньої функціональності та Генетичності, наприклад, у вигляді «оживлених» макетів та схем, тобто моделей (по-друге).

Журналістика як складна соціальна система — не просто суспільний, політичний, культурний, національний, державотворчий та державозміцнюючий, плюралістичний та демократично-ціннісний феномен, а насамперед соціокультурний адекват дійсності (з усіма вадами та досягненнями), який функціонує за правилами соціокультурної моделі.

Як і мова (система духовного життя людини і нації[134]), журналістика є теж/може бути ідеальною дійсністю, впорядкованою за певними законами, канонами і правилами, відповідати функціональній природі (духовної екзистенції, біеволюції, фазового самоототожнення, духовної апеляції, передавання та збереження Духу/інформації, мислення, спілкування/комунікування, моралі/етики, національної ідентифікації, пізнання та осягнення світу, волютативності, сенсорності/почуття). Журналістика, подібно до мови, є (у більшості історичних держав) і утверджується (у новосформованих країнах) як національний зображально-Гносеологічний адекват, включаючи, по-перше, онтологічне, по-друге, просторове, по-третє, часове членування дійсності, по-четверте, кількісне членування реальності, по-п'яте, ототожнення та диференціацію реалій у мові автора, по-шосте, статику та динаміку в мові автора/ЗМІ, по-сьоме, відображення причинно-наслідкових зв'язків і, по-восьме, категорії об'єктивності/суб'єктивності.

Наприклад, Радіожурналістика – це вид журналістської діяльності, що базується на використанні технічних засобів радіомовлення, а також сукупність радіопередач, які належать до галузі журналістики (не радіомистецтва), результат творчої діяльності радіожурналістів. Радіожурналістика має низку специфічних властивостей, які відрізняють її від інших видів журналістики. Саме в радіоефірі дуже важлива особистість радіоведучого та якості, якими він володіє. Ведучий на радіо – це уособлення і творчої групи програми, і певних ідей, і певного способу життя, мислення, світогляду. Для слухача ведучий радіопрограми – це узагальнений образ представників певного прошарку населення, вікової чи соціальної групи. Тому дуже важлива майстерність радіоведучого, його особистісні якості, професійні навички та життєвий досвід. Журналіст, не залежно в якій сфері він працює, має бути творчою креативною особистістю.