54. Новітні жанрові форми журналістської практики.

    В результаті продуктивно-творчої інтерграції публ. і худ. літератури, особливо поезії, розвилися і утвердилися у журн. практиці такі жанри: газетне оповідання, газетний вірш, віршована текстівка, віршований коментар.

    Репортаж, нарис, щоденник, лист мають свої поетичні еквіваленти. Сатиричну групу жанрів урізноманітнюють віршований фейлетон, віршований памфлет, а також пародія, епіграма, мініатюра, байка.

    Аудівізуальні ЗМІ виробили цілу низку жанрових модифікацій, окремі види груп. Так, радіомовленню притаманні й так жанри як радіовиступ, радіооповідання, радіокомпозиція, радіоп’єса, радіофільм, радіопостановка. Аналогічні жанри властиві й телебаченню, однак жанрова палітра його дещо багатша – ток-шоу, ігри, телемости тощо.

    Суч. журн. практика виробила певні форми подачі фотожурналістики. В системі жанрів фотожурн. слід виділити тількі ті форми, які цілком склалися: фотозамітка, фотоінформація з її позитивно-критичними різновидами, фоторепортаж і фотонарис

55. Політична кар’єра журналіста   На парламентських виборах 2006 року за списками різних партій та блоків до парламенту балотувалось на диво дуже багато відомих журналістів. Серед них генеральний продюсер "Студії "1+1" Ольга Герасим'юк (НСНУ), генеральний продюсер телеканалу ICTV Олександр Богуцький ("Пора-ПРП"), випусковий редактор телеканалу "К1" Вахтанг Кіпіані ("Пора-ПРП"), ведуча-сурдоперекладач "Студії "1+1" Наталія Дмитрук ("Пора-ПРП"), колишній віце-президент НТКУ Андрій Шевченко (БЮТ).

Та перебування журналістів у списках партій викликає підозри щодо того, чи зможуть вони займатися своєю професійною діяльністю без спокуси суб'єктивізму, або, щогірше, перетворення у партійних агітаторів. Чи може журналіст бути водночас політиком? - Що змусило Вас піти у політику?

Сергій ТАРАН:Але і одночасно ще дуже мало для того, щоб свобода слова стала справжньою: влада мляво реагує на критику у ЗМІ, не створено суспільного телебачення, не створено умов, що дуже важливо, щоб ті позитивні зміни, які зараз відбуваються, були скріплені законодавчими актами. І тому, коли тобі не подобається, як щось роблять інші, то треба це зробити самому. Я вважаю, що має бути прошарок політиків, який захищатиме свободу слова. Тому дуже природно, що журналісти йдуть у політику.

Олег ЛЯШКО:Обридло дивитись на те, що відбувається в країні, - спробую навести лад.

Андрій ШЕВЧЕНКО:У мене є абсолютно конкретна ціль - це створення суспільного телебачення і роздержавлення мас-медіа. Я переконаний, що це одна з речей, які дуже шкодять ринку, і я бачу, в якому приниженні є журналісти, які працюють на державних телеканалах чи в газетах. Це ситуація, яку точно треба вирішувати. У широкому сенсі питання в тому, що в Україну хоч і прийшла свобода слова, але вона не перемогла остаточно. Канали дуже часто говорять те, що потрібно власникам, а не те, що є насправді, тому що в редакціях є самоцензура. І я особисто хочу зробити так, щоб свобода слова була не випадковим збігом обставин, а "залізобетонним" правилом.

- Як Ви вважаєте, чи є нормальним, принаймні з етичного погляду, що журналісти поєднують професійну діяльність із політичною?

С. Т.:Питання в тому, чи дотримуються журналісти журналістських стандартів. Коли журналіст чітко розрізняє межу між фактом і коментарем, має чіткі посилання на джерела інформації, то тоді проблеми в цьому немає. Ми ж мали дуже багато випадків, коли журналісти не були в списках, але дозволяли собі перетворитися на пропагандистів. І ми можемо мати випадки, коли журналісти є в списках, але при цьому дотримуються збалансованої інформації. Інша річ, коли журналіст обіймає керівну посаду в телерадіокомпаніях, бо тоді він регулює інформаційну політику і треба говорити вже про політичну заанґажованість. Але це питання журналістської етики, і ті журналісти, які обіймають керівні посади, мають подумати над тим, щоб на час виборів піти у відпустку. Але ключове тут питання - дотримання журналістських стандартів.

О. Л.:А Пабло Неруда нормально чинив, коли так робив? На мою думку, це нормально. Ми спілкуємося з виборцями, і вони це нормально сприймають, а якщо комусь це не подобається, то це вже інше питання.

В. К.:Слушне запитання. Я розділяю думку, що така ситуація не нормальна, а тому на час виборчої кампанії вирішив піти у творчу відпустку на кілька місяців. Зараз я діятиму в ролі "вільного стрільця" - публіциста, який пише про те, що цікаво, і водночас як кандидат у депутати буду брати і вже беру участь в агітаційних турах на підтримку блоку. За великим рахунком, я не вважаю, що в моїй діяльності випусковим редактором на каналі "К1" я якось міг би сприяти якійсь із політичних сил. Але я бачу, що люди хочуть, щоб було так: "мухи окремо, котлети окремо". То я погоджуюся і зробив так, як належить.

А. Ш.:Вважаю, що це дуже погано і підриває основи нашої професії. Тому я на час виборчої кампанії відмовився від усіх професійних проектів і закликав усіх наших колег також припинити професійну діяльність на час виборчої кампанії. Я переконаний, що не можна це поєднувати. Ну не можна до другої години дня працювати кандидатом у народні депутати, а після другої - випусковим редактором, або, працюючи генпродюсером, розказувати своїм журналістам, як треба висвітлювати ці вибори. Тому журналісти мали б показати приклад політикам, як можна розділити власні інтереси і не підривати довіру до професії. На жаль, мені дуже прикро, але не всі мої колеги цю логіку сприйняли. Хоча серед журналістів, які пішли в політику, є дуже достойні люди.

- Чи відчуваєте ви себе політиком?

С. Т.:Я думаю, що ті люди, які займаються громадською діяльністю і захищають свободу слова, вже давно відчувають себе політиками. Адже це питання було одним з ключових за колишнього режиму, і багато громадян вважало за обов'язок захищати цю свободу слова, а це вже політична діяльність.

О. Л.:Я завжди був політиком. Усі роки, які я воював з Кучмою, я воював і як журналіст, і як політик.

В. К.: Який же я політик? Хіба що "молодий політик", скажемо так. Це для мене лише друга виборча кампанія. Перша була ще в середині дев'яностих у Миколаєві, коли місцевим демократам узагалі не було кого висувати на мажоритарних виборах і висунули мене. Я вважаю себе журналістом, який отримав таке відрядження - піти в політику. Я й надалі пишу статті і отримую задоволення від улюбленої роботи. Але наразі я є кандидатом у депутати. Можна вважати так, що я журналіст, який є кандидатом у політики.

А. Ш.:Звичайно, бо мушу говорити на теми, які дуже далеко виходять за межі теми свободи слова. Люди такі питання ставлять, і люди чекають від мене відповідей. І при всьому цьому я набагато більше відчуваю себе таким собі посланцем професії у політиці. Я переконаний, що журналістика - це найдостойніша професія на Землі, і знаю, що в політиці можна дуже багато зробити для неї.

- Чи, на Вашу думку, ця кризова політична ситуація, яка зараз є у країні, не завадить нормальному проведенню виборів і чи не стануть ці вибори провальними для демократичного майбутнього України?

С. Т.:Вони стануть провальними, коли конституційна реформа в нинішньому вигляді буде затверджена. Ми вже бачимо, що парламент діє абсолютно безвідповідально, і це може призвести до того, що в нас буде мішанина урядів, і так триватиме безкінечно. Тому я небезпеку бачу не так у виборах, як у конституційній реформі, яку однозначно треба змінювати.

О. Л.:Вибори будуть провальними, зокрема для "Нашої України", в якій виборці розчарувалися, для Партії реґіонів та інших політичних сил, які все гарно декларують, а на ділі все по-іншому.

В. К.: Я вважаю, що в ситуації, яка зараз склалася, винні обидві сторони - і уряд з Президентом, і парламент. Політичні інтереси у Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та інших політиків різні. Відповідно, для досягнення своєї мети кожен з них знаходить доречні для цього моменту інструменти. Юлія Володимирівна обрала інструментом опозиційність. Але я думаю, що в її блоці є дуже багато людей, які вважають, що деструкція і створення штучних криз не на користь Україні. Я переконаний, що коли прийдемо в парламент, то будемо домовлятися і створимо більшість, яка працюватиме на Україну, а не на інші держави.

А. Ш.:Я зараз їжджу Україною і бачу, наскільки підвищився градус кампанії. Дуже круто зріс ризик того, що кампанія перетвориться на кидання лайном один в одного. Це точно не додає адекватності тому вибору, який робитиме електорат. Я думаю, що зараз, як ніколи, потрібно сісти, перевести дух і домовитися, як країна проживе три-чотири місяці до формування нового уряду вже новим парламентом. Тому що ситуація, коли ми не знаємо,