69. Композиційні прийоми в журналістиці Копко

Найпоширенішим композиційним прийомом є перекинута піраміда. Він найбільш вживаний для інформаційних жанрів, найкраще видно цю структуру у повідомленнях інформаційних агенств.

Аналіз журналістської практики (її кращих зразків) дозволяє виявити найбільш поширені композиційні прийоми. До них належать:

- послідовний статичний виклад: характерний для таких жанрів, як інформаційна замітка, звіт, інтерв'ю, коментар, стаття, рецензія (за приклад може слугувати будь-яка хронікальна замітка);

- послідовний динамічний виклад: динаміка забезпечується чергуванням діалогів, монологів, описів, авторських реплік і ремарок, фактів, узагальнень і висновків (яскрава ілюстрація - фейлетон Степана Колесника "Куди пливе ескадра?");

- статистичний чи динамічний виклад зі вставними епізодамабо ретроспекціями (за приклад можна взяти статтю Ільфа та Петрова фейлетонного звучання "Байдужість", значну частину якої становить вставне оповідання про художника, якому не допомогли відвестии до лікарні його дружину-породіллю);

- авторські відступи або публіцистичні монологи: уповільнюючи виклад, вони надолужують втрачене й наповнюють темп оповіді

мисловим її навантаженням (улюблений прийом С.Плачинди: майе в кожному своєму виступі він вдається до відступів в історичне минуле, де шукає відповіді на сьогочасні питання);

- прийом обрамлення: це коли якась картина або теза, подається автором на початку твору і повторюється в кінці дослівно або дещо в зміненому вигляді (саме в такий спосіб вибудовує низку своїх новел, зібраних у книзі "Писанка на кленовому листку", Ф.Зубанич);

- прийом рефрену: полягає в періодичному повторенні певного вислову (слова, фрази, тези чи строфи), що становлять компо­зиційний каркас твору (дуже характерний для воєнної публіцистики О.Довженка);

- прийом інверсії: при його застосуванні послідовність викладу свідомо порушується: твір може починатися з кульмінації або розв'язки з тим, щоб потім повернутися до початкових фактів чи де­талей (класичний приклад - фейлетон О.Вишні "У ніч під Новий рік").

Журналістська практика знає й чимало інших композиційних прийомів. Започатковані і випробувані досвідченими публіцистами, вони витримали перевірку часом, довели своє право на існування, хоча й належать до розряду маловживаних. Паралельний виклад, монтаж (асоціативний і паралельний), історична або літературна аналогія, прийом подвійного зосередження матеріалу, докази від протилежного, пастки, уявні розмови - цей ряд можна було б продов­жувати і продовжувати.

№ 69. Композиційні прийоми в журналістиці

Композиція(від лат. – складати, створювати, компонувати) – це зумовлена задумом, змістом побудова літературного твору, поєднання частин компонентів, їхня гармонія, співвідношення.

      Прийоми:

• послідовний статичний виклад: хар-ний для інформ. замітки, звіту, інтерв’ю, коментарю, статті, рецензії;

• послідовний динамічний виклад:динаміка забезпечується чергуванням діалогів, монологів, описів, авторських реплік і ремарок, фактів, узагальнень, висновків;

• статистичний чи динамічний виклад зі вставними епізодами або ретроспекція ми;

• авторські відступи або публіцистичні монологи: уповільнюючи виклад, вони надолужують втрачене й наповнюють темп оповіді смисловим її навантаженням;

• прийом обрамлення: якась картина або теза подається на початку і повтор. У кінці дослівно, або у зміненому вигляді;

• прийом рефрену: періодичне повторення певного вислову, що становить композиційний каркас твору;

• прийом інверсії: послідовність викладу свідомо порушується – твір може починатися з кульмінації або розв’язки з тим, щоб потім повернутися до початкових фактів чи деталей.

Іще серед прийомів можна називати маловживані: паралельний виклад, монтаж (асоціативний і паралельний), історична або літературна аналогія, прийом подвійного зосередження матеріалу, докази від протилежного, пастки, уявні розмови і т.д.

(Гриценко, Шкляр. «Основи міжнародної журналістики – ст.. 255)