68. Сучасна політична культура та мас-медіа

Г. Алмонд і С.Верба вперше використали поняття "політична культура" для аналізу якісного стану різних політичних систем.

Процес розвитку відкритого інформаційного суспільства, що досягається завдяки розвитку інформаційних технологій, розширення інформаційного простору, сприяє підвищенню рівня політичної культури громадян та їх політичної активності. В цьому процесі значно посилюється і розширюється функція мас-медіа у формуванні вищого рівня політичної культури та ідеології сучасного українського суспільства, впровадження в масову свідомість світоглядно орієнтованих оцінок явищ і фактів, зумовлених інформаційними процесами. Разом з тим, загальні потоки інформації стають все більш неконтрольованими, достовірність, точність і коректність даних практично ніким не перевіряються, що може призвести до зміни усталеної політичної орієнтації громадян, спотвореного виду формування політичної культури. Скажімо, в світі Інтернет сьогодні можуть бути будь-які політичні гасла і заклики, неправдива інформація, здатна посіяти паніку і викликати неадекватні масові реакції. Але найголовніше - інформаційна революція перетворила ЗМІ у віртуальну "четверту" гілку політичної влади, котра за силою, оперативністю і проникливістю свого впливу набагато переважає всі три традиційні гілки влади разом взяті. Політична боротьба стала все більше розгортатися у віртуальному інформаційному просторі і набувати нових посттрадиційних віртуальних форм. ЗМІє такими ж компонентами демократичної політичної системи як парламент, виконавча влада, незалежний суд. Звичайно, ЗМІ як спосіб масового зв'язку між тими, хто управляє і тими, хто є об'єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не лише оперативну, а й офіційну інформацію - закони, укази, постанови, розпорядження тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Разом з тим, ЗМІ є видом зворотного зв'язку: вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади. Таким чином, в процесі руху інформації в суспільстві формується громадська думка, що відображає людське буття, суспільну практику людей, рівень їх політичної культури і виступає як регулятор діяльності. Вона (суспільна думка) створюється під впливом буденної свідомості, емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки політики, мистецтва і, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації. Разом з тимЗМІмають показувати зразок політичної культури, зміни самої сутності політичного мислення. Преса, інші засоби масової інформації покликані формувати, виховувати політичну культуру в суспільстві. Політична культура й самого журналіста передбачає правдивість, чесність, надання переваги загальнолюдським чинникам перед кастовими, класовими.

Від того, наскільки розвинутий інформаційний простір, значною мірою залежить і відкритість суспільного устрою для демократичних перетворень і рівень політичної культури суспільства. мас-медіа відіграють головну роль у процесі формування громадської думки, привертаючи увагу членів суспільства до нової, суспільно-значимої проблеми чи до оцінки тих чи інших явищ. Отже, інформаційна діяльність мас-медіа спрямована не лише на інформування або зміну політичної позиції та ціннісних орієнтацій, і тому саме мас-медіа мають стати й одним з важливих чинників формування політичної культури. Політична інформація подається мас-медіа різними способами - від об'єктивно-нейтральної до суб'єктивно-оціночної, при цьому рівень достовірності політичної інформації скорочується, наприклад, по мірі наближення виборів, що є досить поширеною тенденцією в діяльності ЗМК. Наслідком цього є загострення проблеми відчуження громадян від влади і перетворення таких елементів демократії, як альтернативні вибори, політичний плюралізм і свобода слова на засоби недемократичного розподілу і приватизації влади. Незважаючи на ці проблеми, провідна роль у забезпеченні суспільства політичною інформацією належить саме мас-медіа, які забезпечують можливість комунікації між політиками, виявляючи рівень їх політичної культури і політичної свідомості, між політичними рухами та органами державної влади, а також здійснення громадянами політичного вибору, зумовленого рівнем політичної свідомості і політичної культури.

Недостатня ефективність державного управління і, відповідно, політичної комунікації у її традиційній формі породжує проблему політичної відчуженості, втрати довіри до влади та ініційованої нею політичної комунікації та водночас підвищує значення альтернативної політичної комунікації. Остання є невіддільною від орієнтації на формування високого рівня політичної культури, збереження ціннісних орієнтацій громадян, становлення громадянського суспільства, основним принципом якого є політична активність локальних та регіональних об'єднань громадськості. У перехідному українському суспільстві зміст політичної культури визначається правлячими елітами, які виступають у масовій свідомості уособленням соціальної влади, і саме тому контроль за діяльністю мас-медіа стає однією з основних передумов набуття політичної влади. Хоча на законодавчому рівні проголошено свободу слова і незалежність ЗМК від державної влади, вони фактично не мають реальної юридичної та економічної захищеності, і це дає можливість фінансовим і політичним елітам використовувати мас-медіа в своїх інтересах, впливати на формування і розвиток політичної культури, що відповідала б реаліям суспільно-політичного стану суспільства. Все це стало наслідком того, що в українських мас-медіа спостерігається дефіцит з якісною політичною аналітикою, значного поширення набула масова бульварна преса, котра формує у людей примітивні і деструктивні за своїм спрямуванням уявлення про суспільні цінності, веде до розмивання гуманістичних традицій українського соціуму.