52. Політична кампанія в пресі: типи та етапи.

    Відчутна політизація масової свідомості – результат парламентських, президентських виборчих перегонів, чоціологічних опитувань, референдумів. Безумовно, що це не може не позначитися і на формах діяльності в мас-медіях, знаходячи своє вираження, зокрема, в підвищенні ролі мас-медійних кампаній.

    Три види:

• агітаційно-пропагандиські

• управлінські

• консультативні

    В основі мас-медійних політичних кампаній – теми тактичного і стратегічного характеру, пов’язані з актуальними політичними, соціально-економічними і господарчими проблемами на певному етапі життя суспільства. Тут важливо визначивши тему кампанії, знати її публіцистичне зерно, найбільш продуктивну форму її проведення, яскравий девіз чи лозунг, які виражають цю тему. Ефективність кампанії зростає при налагодженні координації ЗМІ різних рівнів та регіонів. Взаємодія мас-медіа різних регіонів робить політичну кампанію особливо масштабною.

Успіх політичної кампанії закладається вже на її інформаційно-підготовчому етапі. І починається він, як правило, з визначення громадської думки. Зацікавивши аудиторію першим повідомленням кампанії, необхідно далі постійно слідкувати за утриманням її уваги, готувати свідомість людей до сприйняття нової і нової інформації. Тут необхідно пам’ятати про так званий закон очікуваності. За цим законом всяке нове повідомлення має бути узгоджене з попередніми знаннями людини.

    Необхідно повторювати в мас-медіях повідомлення про первісний факт за наростаючою лінією. Надто важливим є постійний розвиток, поглиблення проблематики кампанії, своєчасна зміна акцентів.

    Ритмічна будова кампанії – одна з головних проблем її організації і проведення. Спеціалісти вважають, що процеси забування у людини починаються відразу після завчання, яке спершу йде швидкими темпами. Тому кампагнію треба вести особливо інтенсивно на її початку, щоб закріпити основні її засади у свідомості аудиторії.

    У політичному процесі мас-медіа виконують бінарну функцію: репродуктивну (тобто відтворюють політику) і продуктивну (ЗМІ самі творять політику).  

53. Сучасна українська портретистика.

    Портерт – зображення у творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя героя, одягу, взуття тощо.

    В журн. творі дає можливість наочно побачити героя, і в цьому плані він стимулює читацьку увагу. Інша його функція – допомогти через відтворення певних зовнішніх деталей зазирнути у світ душі людини, світ її емоцій і почуттів.

    В журн. практиці портрет утвердився як жанровий різновид: автопортрет, соціальний портрет, соціологічний портрет, політичний портрет.

    Увага мас-медіа зосередилася на політичних портретах насамперед історичного характеру. Це особливо стосується діячів і явищ, які були під забороною або довколо яких десятиліттями творилися міфи.

   Деякі видання, як наприклад, „Дзеркало тижня”, перейшли від політичних портретів видатних особистостей до соціологічних портретів політичних об’єднань. Багатьом зацікавленим у з’ясуванні суті політичних процесів запам’яталися солідні аналітичні нариси про найголовніші пол. партії України, опублік. на поч. 2002 р., якраз напередодні виборів до ВР.