45. Журналістика і художня література – їх продуктивно-творчі інтеграція

Інформація в письменницькому і публіцистичній творчості виступає "вихідним продуктом" майбутніх художніх творів і публікацій. Остання обставина дає деяким людям право ставити знак рівності між "великою літературою" і журналістикою. Так, відомий латиноамериканський письменник Габріель Гарсіа Маркес в бесіді з кореспондентом "Известий" Ф. Лук ‘яновим на питання як співвідносилися в його творчості журналістика і робота над художніми творами, відповів: "По-моєму, між журналістикою і літературою немає ніякої різниці. Головне – інформація. Інформація, яку обробляє журналіст, нічим не відрізняється від тієї, яку збирає письменник. На основі одних і тих самих фактів можуть бути написані і роман, і репортаж. Хороший репортаж може стати літературним твором. І все-таки журналістику та художню літературу необхідно розрізняти за своєрідності використовуваного матеріалу.У газетно-журнальної публіцистики, що має справу з документальним відтворенням образу, інший спосіб узагальнення – відбір, пошук в самому житті примітних явищ, подій, характерів. Словом, журналістський матеріал – це інформація перш за все про тих чи інших реальних подіях, явищах, процесах, про ставлення до них героїв, про їх світогляді, потребах, інтересах, ціннісних орієнтаціях.У публіцистиці щасливого кінця не придумаєш. Як воно вийшло в житті, так і пишеться. Тому чим більше журналістові вдається зібрати фактів, тим глибше і різнобічної він їх проаналізує, обробить, тим вагомішим і точнішими будуть висловлені ним оцінки, висновки, пропозиції.

45.Журналістика і художня література: продуктивно-творча інтеграція.

Відомо, яку динаміку тематико-стильових напрямів, жанрових пошуків, категорій поетики виробила літєратурно-художня і журналыстська практика XX ст., скільки традицій і новацій знайшло своє втілення в її практиці.

Продовжується продуктивно-творча інтеграція журналістики і художньої літератури. На рівні тематики, стилів, жанрів продуктивно-творча інтеграція виразилася у появі нових "сімбіозних" жанрів, до яких належить газетне оповідання. Воно сприймається як дійовий засіб впливу на суспільно-художню свідомість аудиторії. Як форма відображення дійсності, воно вирізняється самостійністю, а в системі жанрової публіцистики і літератури займає проміжне місце, слугуючи продуктивно-творчим ланцюжком між цими двома видами творчості. Газетне оповідання - художньо-публіцистична розповідь на актуальну соціально-політичну і морально-етичну проблематику, що виконує в контексті матеріалів номера газети ідентичну їм функцію.

Зазначимо - помітно зростає питома вага етюдів, естів в палітрі художньо-публіцистичних жанрів.

Сучасній поезії і прозі зовсім не чужа пристрасть до документу, факту, що викликало до життя інтенсивний розвиток віршованої публіцистики. Документ і самовиражене почуття - такий сплав її жанрів. В них синтезується естетичне осмислення дійсності і експресивно-образне відображення дійсності, вони наділені своїми функціональними особливостями.

Виходячи з естетики документалізму, методів художньо-естетичного відображення в журналістиці, типологія жанрів віршованої публіцистики представлена творами поетико-пропагандистського та сатиричного видів. До першого відносяться: поетичний репортаж, поетичний нарис, поема-репортаж, поетичний нарис, поетичний репортаж, поетичний щоденник, поетичний лист. Жанри сатиричного виду своїм завданням ставлять критику вад, прорахунків в усіх сферах нашого життя. На озброєнні поетів-сатириків: пародія, епіграма, віршована мініатюра, байка, віршований фейлетон, віршований памфлет. Визначення жанрів сатиричного виду як віршованих, пояснюється їхньою змістовною сутністю, оскільки в їхній основі лежать такі факти і об'єкти зображення, що про "поетизацію" та "поетичність" не може бути й мови.

У ході класифікаційного аналізу виявлено і міжвидові жанри: газетний вірш, віршована текстівка, віршований коментар. Газетний вірш - це закінчений за змістом і формою публіцистичний твір у віршах гостро актуальної соціально-політичної тематики з чітко ви­раженою позицією автора й адресою виступу.

Поет веде щоденник епохи. Це не стільки образний вислів, скільки явище літературно-публіцистичного процесу. Звичайно, талант - рідкість, але настільки ж вірогідно і те, що він може розкритися, зміцніти, проявити себе лише за певних умов. Про нього треба турбуватися. Тут багато можуть зробити редакції, Спілки письменників і журналістів.

В сучасному творчому досвіді помітно посилила свої позиції поетика словесного мистецтва, удосконалюється і накопичує силу образна структура публіцистики, розширюється її логіко-психологічний інструментарій. І все це спрямовано на розкриття соціальної типовості доль і характерів, оновлення національної та індивідуальної психології.