59.Фактори ефективності впливу журналістського тексту. Оксана

Результати впливу ЗМІ можуть проявлятись у трьох сферах: інформаційній, мотиваційній і поведінковій.

Традційно вважається, що процес масової комунікації відбувається за формулою комунікатор - реципіент ("К" - "Р")]. З погляду інформатики (та й загальної психології) ефективність діяльності цієї структури залежить від потужності (майстерності) комунікатора, включаючи здатність каналу не спотворювати інформацію, і здатність реципієнта сприймати інформацію.

Будь-яка аудиторія повинна розглядатись не як стихійна сукупність людей, що виникла випадково, а як певна соціальна група, який притаманні стійки соціально-демографічні, соціально-психологічні та прфесійні ознки.

При цьому знання про аудиторію має бути релевантним завданням дослідження, тобто відповідати його меті. Наприклад, щоби дослідити взаємодію різних засобів і каналів масової комунікації, треба чітко знати, до якого набору джерел масової комунікації звертається той чи інший прошарок аудиторії, оскільки взаємодіяти мають саме ті канали комунікації, до яких даний прошарок звертається, і виявляється нераціональною взаємодія між тим органом журналістики, до якого звертається ця аудиторія, і тим, який оказується зовні її інтересів. Також і контент-аналіз повноти репрезентованості тієї чи іншої теми у системі матеріалів, скажімо, обласної газети, має протікати на фоні реальних потреб аудиторії в інформації по даній темі, інтересів до неї тощо. Інакше не можливо ні оцінити діяльність газети, ні виробити рекомендацій по веденню теми.  

Однак соціологічні дослідження окремих сторін і ланок журналістики при всьому їх значенні все ж не приводять до виробки цілісної оцінки ефективності журналістської діяльності (чи то якогось органа журналістики, чи відносно визначеного прошарку аудиторії, чи задовольняння конкретної потреби суспільства в інформації тощо).

І навіть тоді, коли розроблені й прийняті рекомендації, які сформульовані у результаті тих приватних досліджень, рівень оптимізації найчастіше не буде дуже високим, так як прийняті міри можуть бути заблоковані недостатньо оптимальним функціонуванням інших сторін і ланок журналістського організму. Припустимо, знайдені та засвоєні журналістами найкращі способи привертання і утримання уваги тієї частини аудиторії, яка звертається до даного видання. Однак при цьому журналісти не мають достатніх знань про те, який спектр інтересів, мотивів звернений до них. Зрозуміло, що за таких умов значно активізувати увагу аудиторії не вдасться.  

Тому важливе значення мають комплексні дослідження, дані яких дають підставу для розробки рекомендацій по оптимізації функціонування всіх складових тієї чи іншої ланки журналістської діяльності (формування типологічного образа видання, визначення комплексу мір для поліпшення роботи та ін.). Комплексні дослідження торкаються діяльності всіх учасників інформаційного процесу (видавця, журналіста, типологічних особливостей видань і програм при чіткому знанні аудиторії за всіма необхідними параметрами). І використовується вся система методів (опитування, контент-аналіз, спостереження) збору емпіричної інформації, яка у свою чергу отримує системну інтерпретацію, що складає фундамент для розробки комплексу заходів.