70.Роль змі у забезпеченні політичних прав та свобод громадян у

демократичному суспільстві. Копко

ЗМІ, які за своєю природою часто виконують дуалістичну функцію, беручи участь з одного боку в процесі формування цілей розвитку суспільства, а з іншого – в процесі актуалізації та оприлюднення цих цілей, мають безпосереднє відношення до реалізації права на комунікацію. Акцентація уваги саме на політичних правах та свободах громадян зумовлена наступними процесами: з одного боку, політизацією медіасфери, з іншого – медіатизацією політики. Взаємозалежність політики та журналістики породжує різного роду небезпеки або загрози, зокрема загрозу застосування цензури, загрозу маніпуляції громадською думкою тощо. Українське суспільство, яке ще не виробило своїх традицій як у політичній, так і в інформаційній сферах, яке має низьку політичну, правову та інформаційну культури, як ніяке інше, піддається впливам негативних тенденцій. За унікальну роль засобів масової інформації у забезпеченні демократичних прав та свобод громадян їх часто називають "сторожовими псами демократії". Завдання ЗМІ полягає в інформуванні населення, наданні фактів, на основі яких люди можуть приймати відповідальні політичні рішення. В умовах демократичного суспільства ЗМІ також необхідні як форум для дискусій та громадських дебатів між політичними супротивниками. Водночас соціальна роль ЗМІ двояка - вони одночасно і відображають і створюють громадську думку. Саме цей другий аспект використовується зацікавленими суб'єктами для організації впливу ЗМІ на прийняття політичних рішень на свою користь. В умовах глобалізації та виникнення феномену mainstream media ця функція перейшла на якісно новий рівень. Як зазначає Д.В.Дубов, "ніколи жодна держава не мала таких можливостей маніпулювання суспільною свідомістю, які мають сьогодні глобалізовані ЗМІ. На часі запитання: хто ж реально керує світовими процесами - держави з їх традиційними інститутами влади чи ЗМІ з їх потенціалом формувати реальність для простих громадян?" З одного боку, впродовж всієї історії пресі доводилося боротися проти гнітючого державного контролю. Відлуння цієї боротьби є потужним чинником, що спрямовує політику у бік звільнення від регулятивних обмежень і полишення інформаційних систем виключно на ласку ринкових сил. Як буде показано далі, сучасні тенденції до дерегуляції певною мірою, грунтуються на припущенні, що найкращі умови для демократичної політичної комунікації може забезпечити ринок. Існує і "глибоко укорінилася тенденція утримувати певну дистанцію між органами державної влади та засобами вільного висловлювання у питаннях громадської думки, інформації та культури". Свобода полiтичної журналiстики можлива ли-ше в громадянському суспiльствi. В Україні його теж розумiють по-рiзному. Мирослав Попович стверд-жує, що треба розрiзняти спiльноту i суспiльство. На його думку, "суспiльство є сукупнiсть органiзацiй та iнституцiй, спiльнота є невловима цiлiснiсть, що ха-рактеризується такими туманними рисами, як "мен-тальнiсть", "культурно-полiтична традицiя" то-що. Громадянське супiльство є саме суспiльство, а не окреслена спiльнота".

Свого громадянського суспiльства ми ще не маємо. Ми тiльки починаємо говорити про необ-хiд-нiсть його побудови. З одного боку, є розумiння того, що для побудови громадянського суспiльства i для творення модерної української нацiї потрiбно певним чином формувати громадську думку. ЗМI у цьому мають брати найактивнiшу участь (особливо, якщо це стосується пiднесення рiвня правової та полiтичної культури населення). З iншого боку, щоб формувати громадську думку (навiть з найблаго-роднiшою метою), ЗМI повиннi обмежити себе в деяких свободах. Тобто має бути розуміння, що певне питання треба висвiтлювати так, але аж нiяк не iнакше. Це дуже болiсний процес для мас-медiа. Бо нема гарантiї того, чи витримають вони ту планку, падiння якої може призвести до пере-тво-рення засобiв масової iнформацiї у засоби масової про-паганди. Адже "полiтика-преса-влада" - це те, що повинно пiдтримувати державнiсть, а не тягнути її у безодню анархiї i розбрату". Те, що полiтична журналiстика завжди знахо-диться пiд прицiлом у можновладцiв, ще раз тiльки пiдтверджує її особливу роль, бо "через неї в най-бiльш узагальненiй i концентрованiй формi вiдо-бражається суть i перспективи розвитку даного сус-пiльного ладу". Окрiм того, полiтичний журналiст причетний без-посередньо до процесу забезпечення полiтичних прав i свобод громадян. Право на iнформацiю (у тому числi полiтичну) є одним iз головних i не-вiд'ємних прав наших громадян. А полiтичний жур-налiст дає можливiсть отримати (або ж не отри-мати) всю iнформацiю про полiтичнi процеси в суспiльствi, що особливо актуальним є під час ви-борiв, коли вiд отримання полiтичної iнформацiї за-лежить i право вибору кожного громадянина.