71.Конфлікт та його види в публіцистичному творі.

Конфлікт у публіцистиці - головний засіб розкриття характеру, по­няття бінарне. Він має відображати об'єктивне соціальне про­тиріччя, динаміку суспільного процесу і водночас є засобом відобра­ження, художньо-публіцистичним прийомом у розкритті характеру.

На відміну від художньої літератури, публіцистика освоює соціальний конфлікт не опосередковано (шляхом художнього уза­гальнення), а прямо, фактично передаючи і науково аналізуючи соціально-історичні та духовні протиріччя дійсності через призму особистості.

Як і в літературі, бінарний механізм конфлікту в публіцистиці спрямований на глибоке розкриття характеру особистості і обста­вин, які формують її.

Природа конфлікту в публіцистиці - соціально-моральна. Осо­бистість характеризується дією, яка чітко і виразно проявляється в ситуації конфлікту - розмежування, зіткнення, боротьби.

Оскільки конфлікт у публіцистиці базується на соціальних фак­тах, несе в собі соціальну оцінку дійсності, то і вибір самого конфлікту диктується, насамперед, соціальною дійсністю з ди­намікою її безперервних змін і протиріч. Навіть якщо у публіцистич­ному творі йдеться про індивідуально-психологічний конфлікт, він всеодно розглядається автором на рівні і в світлі соціальних теорій та уявлень з обов'язковим оціночним знаком, який в літературному творі може бути і відсутнім.

Крім цього, конфлікт у публіцистиці здатний прогнозувати тен­денції власного розвитку: від локально-спонтанного до суспільного конфлікту-проблеми, з одного боку, самоконструювання шляхом власного розв'язання - з іншого.

Реалістичність конфлікту впливає і на його багатоскладовість. Його вищі поверхи можна визначити відповідно до основного поло­ження мистецтва слова, тобто сфери творчості про характери і об­ставини як внутрішньо-психологічний і зовнішньо-подієвий. Внутрішньо-психологічний реалізується на рівні людини і її характе­ру, зовнішньо-подієвий - навколишньої дійсності. Гармонійне поєднання цих двох аспектів конфлікту веде до продуктивних наслідків. Синтез характерів і подій дає змогу повно і точно зафіксу­вати, скорегувати орієнтири соціального розвитку суспільства, його соціально-економічних, політичних, духовних основ, постулатів, про­блем і завдань.

Спостереження над природою конфлікту дають змогу виділити

його визначальні ознаки:

форма соціально-політичного і ідейно-естетичного освоєння

і осмислення протиріч дійсності;

соціально-політична детермінованість, заангажованість; співвіднесення з проблематикою, тематикою та ідейно-емоційною спрямованістю твору;

чітко виражена авторська концепція дійсності і людини; оціночна характеристика публіциста. Дослідження багатоманітності конфлікту у публіцистиці, дають можливість виділити, як домінуючі в практиці, такі їхні типи: подієвий, проблемно-тематичний, конструктивно-технологічнйй.

Виходячи з практики, матеріалу, яким оперує публіцист»можна умовно виділити узагальнені конфлікти типу "людина-проблема" і "факт-проблема". Перший у чистому вигляді проявляється у худож­ньо-публіцистичних жанрах, другий - в аналітико-публіцистичних. Ці конфлікти взаємопов'язані, їхнє штучне роз'єднання неможливе, оскільки вони знаходяться в діалектичному взаємозв'язку.

Конфлікт у публіцистичному творі - це характеристика особистості дією з перемінним виявленням її психічного складу, духовно світу і виховання. Конфлікт забезпечує оповіді високу динамічність. Не випадково публіцисти дошукують в біографії героя до такого опорного момен­ту, який би працював на ідею твору.