39.Естетичні проблеми журналістської творчості.(??????)

Хто такий журналіст? Перш за все людина, яка пише. Пишуть всі,певною мірою. Але як же повинен писати журналіст? Або про що повинен писати журналіст? Про політику? Про війни? Про найновіші досягнення у техніці? Про маловідомі місця? Все це важливо. Але ... «Журналіст повинен писати про людей, у різних обставинах». В цьому деякі дослідники вбачають саме журналістську естетику.

Гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

У сучасному світі відчувається глибокий занепад естетичного смаку. Це особливо помітно серед молоді, почуття краси серед якої стрімко падає.Людина повинна сприймати загальноприйняті, класичні ідеали краси, бути у захваті від них; чудові природні ландшафти починають викликати у неї почуття благоговіння, захвату, тощо. те природне почуття краси і гармонії, котре притаманне усім людям ще від самого народження

Журналістський матеріал виконує естетичну функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює текст, і тим, хто його сприймає. Кожна людина вбирає в себе духовне багатство людства. Тому важливо, щоб журналісти вміли правильно обирати теми, правильно їх подавати, тим самим виховуючи читачів.

40.Типізація і індивідуалізація в журналістиці. (можна брати інформацію і з наступного питання)

Творцем справжніх художніх цінностей можна вважати того, хто, спираючись на об’єктивні закономірності явищ дійсності, вміє відтворювати їх з неповторною індивідуалізацією. Багатство світу – передумова розкриття художньої своєрідності митця, а ця своєрідність – передумова розкриття об’єктивних рис дійсності. Лише оригінальний підхід дає змогу побачити смисл, красу довколишніх явищ і предметів.

Коли ж індивідуальність починає розуміти іншу людську індивідуальність, виникає творче спілкування між людьми. Але різні школи журналістики сприймають індивідуальність журналістів по-різному. Західна школа журналістики, має на меті висвітлення реальності без виявлення індивідуальності журналіста, до цієї школи відносяться Сполучені Штати Америки, Західна Європа. Тут творчість журналіста вбачається в безособистісному викладі фактів, утримання від оцінки подій, від аналітики. Тут, на нашу думку, втрачається цілий жанр журналістських творів, а саме аналітика, та в дечому публіцистика. Ряд вчених–журналістикознавців, говорять, що саме через це на Заході відкрилося так зване «полювання на сенсацію», справа в тому, що без елементів аналітики, індивідуального бачення журналістом події, матеріал втрачає свою неповторність, оригінальність і фактично стає «прісним», становище може врятувати оригінальність не самого матеріалу, а фактів, які є основою будь якого журналістського твору. Така тенденція не є позитивною, адже при відсутності сенсації, журналісти не рідко вдаються до вигадування сенсації, а це вже не є журналістикою.

Також різноманітні різновиди штампів теж є певною типізацією в журналістиці. Вирізняють композиційні трафарети, трафарети у розкритті теми, характеристиці персонажів. Та все ж найживучіший - словесний штамп. У його основі лежить повторення, і то багаторазове, уже кимось знайденого, відкритого, навіть у свій час оригінального. Першопричина штампа – невміння або небажання мислити, шукати. Типи образів у журналістиці як і в літературі однакові: образ-персонаж, мікрообраз, художня деталь, образ автора, образ події.