Короткий зміст

1. Значення та основні завдання слухання музики.

Сприйняття – це свій відбиток у корі мозку предметів і явищ, які впливають на аналізатори людини. Сприйняття – непросто механічне, дзеркальне відображення мозком людини тієї, що перед його очима або ще, що чує його вухо. Сприйняття завжди активний процес, активна діяльність. Воно є першою етапом розумового процесу, отже передує і супроводжує всіх видах музичної деятельности. Сприйняття музики здійснюється що тоді, коли не може включитися у решта видів музичної діяльності, коли він ще над стані сприймати інші мистецтва. Сприйняття музики – провідний вид музичної діяльності в всіх вікових періодах дошкільного дитинства. Чути, сприймати музику – це що означає розрізняти її характер, ознайомитися з розвитком образу: зміною інтонації, настроїв. Відомий музыкант-психолог Е.В.Назайкинский пропонує розрізняти дві назви: сприйняття музики і музичне сприйняття – залежно від цього, відбулося воно. Музичним сприйняттям він називає яка відбулася сприйняття - відчуте і цілком осмислене. «Музичне сприйняття є сприйняття, спрямоване на розуміння і осмислення тих значень, якими має музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен». У протилежному разі музика сприймається як звукові сигнали, чимось чутне і чинне на орган слуху. Важливо формувати саме музичне восприятие.

Основні задачі педагога в процесі слухання музики.

А) навчити дітей любити музику, емоційно відгукуватися на неї.

Б) сприяти всесторонньому розвитку дитини.

В) розвивати музичні здібності.

Г) виховувати оцінне відношення до музики, закладаючи основи музичного смаку.

Д) розвивати сприйняття музики, формувати навики слухати і запам'ятовувати її.

Е) знайомити дітей з творами композиторів-класиків – всіх народів.

Ж) навчити розрізняти музику по характеру і змісту, жанрам, засобам виразності.

2. Методи навчання та прийоми розвитку музичного сприймання.

У педагогіці існують різні класифікації методів навчання: наочні, словесні, практичні.

1. Наочно–слуховий (виконання музики, пред'явлення її дітям) – найважливіший в музичному вихованні.

2. Наочно-зоровий (показ ілюстрацій, картинок) - можна віднести і до прийомів музичного виховання.

Музика на заняттях може звучати як у безпосередньому виконанні так і у грамзапису (яка збагатить процес навчання, але не замінює прямого звучання). Музика через свою специфіку, вимагає посередника між композитором і слухачами. Цей посередник – виконавець. Тільки він може вдихнути життя в музичний твір, пожвавити його. Бездумне, нудне, мляве виконання може занапастити навіть найгеніальніше творіння.

Від установки, яку дає музичний керівник перед слуханням, багато в чому залежить її сприйняття дітьми. Умінням захопити дітей бесідою про музичні твори, не спрощуючи їх змісту, володіє не кожен музичний керівник.

Що ми розуміємо під змістом музики? У книзі «Психологія музичних здібностей» Б. Теплов пише, що змістом музики є відчуття, емоції, настрій. Основа змісту музики – вираз настроїв, відчуттів.

1.Контрастного сопоставления музыкальных произведений

2. Наглядный прием «цвет – настроение»

3. Использование грамзаписи – эффектно применение в сравнении с «живым» использованием (оркестр, хор, баян или скрипка).

4. Объединение различных видов искусства – (музыки, поэзии, живописи)