Розділ IX. Взаємодія центрів зайнятості з роботодавцями

9.1. Принципові засади взаємодії з роботодавцями

Законодавством України визначено, що роботодавець – це власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Слід підкреслити, що роботодавці завжди є і соціальними партнерами, і клієнтами державної служби зайнятості.

Оскільки ситуація на ринку праці в місті, селищі, районі динамічно змінюється, центри зайнятості мають пристосовувати свої послуги і техно­логії їх надання саме для задоволення актуальних у даний час потреб роботодавців.

У наш час ефективне обслуговування роботодавців можливе лише в разі застосування Інтернет/Інтранет–технологій, створення умов для са­мостійної роботи роботодавців, впровадження Єдиної технології надання послуг. Це потребує посилення інформаційної роботи з роботодавцями, які мають усвідомити важливість та корисність для суспільства й конкретної людини їхньої участі у формуванні ФЗДССУВБ, надання центру зайнятос­ті інформації про вакансії, організації тимчасових робіт, участі в розробці програм підвищення професійного рівня претендентів на роботу.

Залученню роботодавців до співпраці має передувати активна роз'яс­нювальна робота щодо можливостей задоволення центрами зайнятості потреб роботодавців у персоналі і щодо соціального значення діяльності державної служби зайнятості. Цю роботу можна виконати лише за умови залучення до неї не тільки спеціалістів відділу по роботі з роботодав­цями, а й усіх інших спеціалістів центру зайнятості. З метою підвищення ефективності надання послуг роботодавцям, зокрема щодо підбору праців­ників, розробки стратегії укомплектування вільних робочих місць, необ­хідно забезпечити координацію діяльності всіх спеціалістів ЦЗ із забезпе­чення партнерських стосунків з конкретним підприємством.

Перш за все центру зайнятості необхідно чітко визначитися щодо кола інтересів роботодавця, кадрових проблем кожного підприємства та на підставі здійсненого аналізу запропонувати конкретні послуги, спрямовані на позитивне розв'язання цих проблем.

Виходячи з цього, центри зайнятості повинні:

• здійснювати підбір необхідних працівників відповідно до особливос­тей конкретного виробництва та вимог роботодавця;

• забезпечувати роботодавця інформацією про професійно-кваліфікацій­ний склад осіб, зареєстрованих у центрі зайнятості;

• організовувати оперативне та якісне професійне навчання претендентів на роботу з урахуванням специфіки і потреб підприємства;

• систематично надавати роботодавцям інформацію про зареєстрованих осіб (без зазначення їхніх прізвищ), які мають професійні якості, що відповідають профілю конкретного підприємства;

• здійснювати аналіз надходження внесків до Фонду загальнообов'язко­вого державного соціального страхування України на випадок без­робіття;

• давати кваліфіковані пояснення або проводити консультації щодо додержання норм законодавства про працю і зайнятість, державного соціального страхування на випадок безробіття, у тому числі при вивільненні або звільненні працівників, реєстрації трудових договорів; використання праці іноземців; працевлаштування громадян, які потре­бують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці; надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном;

Крім того, центр зайнятості повинен довести роботодавцям пере­ваги, що дають їм тісні зв'язки зі державною службою зайнятості:

• можливість отримання в центрі зайнятості доступу до найбільшої в країні бази даних про осіб, що шукають роботу, доступу до інформа­ційних ресурсів ДСЗУ;

• можливість забезпечення центром зайнятості підбору персоналу (в то­му числі з використанням психодіагностичних методик) та його попередньої професійної підготовки;

• розширення можливостей роботодавців щодо створення додаткових робочих місць;

• пом'якшення негативних наслідків масового вивільнення працівників, що відбувається в разі скорочення штатів з причин реорганізації, зак­риття структурних підрозділів або банкрутства підприємства. Це дося­гається завдяки швидкому реагуванню служби зайнятості на ці події, формами й методами якого є, зокрема, консультування працівників щодо їхніх прав і державних гарантій соціального захисту, організація профнавчання і сприяння підприємництву та самозайнятості, допомога в пошуку і підборі підходящої роботи;

• допомога у формуванні позитивного іміджу роботодавця, оскільки інформація про конкретне підприємство пропонується клієнтам центру зайнятості у вигляді Інформації про ПОУ, відеофільмів про підприєм­ство, а також при проведенні ярмарків вакансій, днів професії тощо;

• сприяння переконанню громадськості міста, селища, району в тому, що підприємство бере участь в реалізації політики зайнятості, яка має сус­пільно корисний характер, особливо для безробітних і членів їхніх сімей, які сподіваються на підтримку співвітчизників.

Успіху у залученні роботодавців до співпраці можна досягти, якщо:

• будувати співпрацю з роботодавцями на підставі системності та ціле­спрямованості, ретельного планування співробітництва центру зайня­тості з кожним конкретним роботодавцем;

• ініціювати створення спільно з місцевими органами державної влади, громадськістю районні та міські організації (асоціації) роботодавців;

• активно залучати до співпраці з роботодавцями працівників центру зайнятості, у тому числі юристів, які відповідно до функціональних обов'язків мають постійні або періодичні контакти з роботодавцями, і цілеспрямовано підвищувати їхню ділову компетентність;

• організовувати конференції, наради, збори за участю представників місцевих органів державної влади для розробки й вдосконалення засо­бів задоволення потреб роботодавців у робочій силі;

• укладати двосторонні угоди про співробітництво з підприємствами, які суттєво впливають на розвиток міського ринку праці, або багато­сторонні договори з підприємствами, соціальними службами для моло­ді, людей з інвалідністю, навчальними закладами, громадськими жіно­чими та молодіжними організаціями;

• використовувати для зміцнення взаємодії телефонні бесіди, листуван­ня, зустрічі в центрі зайнятості та під час нарад та інших заходів, що проводять органи влади;

• постійно і ретельно вивчати актуальні потреби, економічний стан та кадрові проблеми підприємств;

• систематично інформувати підприємства про витрати коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття із зазначенням досягнутого ефекту щодо укомплек­тування кадрами ПОУ та працевлаштування населення, а також про стан місцевого ринку праці.