Рекомендації дсзу щодо формування заходів іпр з професійної та трудової реабілітації

Прізвище, ім’я, по батькові

Дата народження

Домашня адреса, телефон

Освіта

Професія, спеціальність

Останнє місце роботи

Стан зайнятості

(зайнятий, не зайнятий трудовою діяльністю, безробітний, інші категорії)

Рекомендації профконсультанта щодо:

• працевлаштування з урахуванням потреб сучасного ринку праці: про­фесії (спеціальності), які центр зайнятості може запропонувати особі:

• професійного навчання:

вид навчання:  підготовка,  перепідготовка,  підвищення кваліфікації

форма навчання:  групова,  індивідуальна

місце навчання:  навчальні заклади системи професійно-технічної освіти,

 підприємства та організації,  центри професійної реабілітації інвалідів

рекомендоване навчання за професією

• додаткових заходів (участь у тренінгах, необхідність адаптації робочого місця тощо):

"____"_________________20___ р. _______________________________

(ПІБ профконсультанта, підпис)

Розділ VIII. Сприяння працевлаштуванню окремих категорій населення

8.1. Надання соціальних послуг з працевлаштування громадянам, які проживають у сільській місцевості

Клієнтам, які проживають у сільській місцевості, соціальні послуги щодо пошуку та підбору роботи, профорієнтації, профнавчання, залучення до оплачуваних тимчасових громадських робіт, самозайнятості та ін. надаються центрами зайнятості на загальних засадах.

Головними особливостями діяльності ЦЗ в сільській місцевості є:

• підбір роботи з врахуванням сезонного характеру сільськогосподарсь­кої праці;

• необхідність врахування вузького кола роботодавців, які зазвичай займають монопольне положення на ринку праці;

• необхідність підвищення рівня професійної кваліфікації сільського населення загалом, а також посилення професійної та територіальної мобільності значної частини сільського населення;

• можливість орієнтації безробітних на самозайнятість та підприємницт­во в інфраструктурі сільських населених пунктів.

Ці та інші особливості ринку праці в сільській місцевості зумовлюють певну специфіку форм, методів надання соціальних послуг населенню.

Важливим засобом сприяння зайнятості сільського населення є пас­портизація населених пунктів для визначення наявних робочих місць та їх характеристики (галузь економіки, режим роботи, рівень оплати праці, умови праці тощо). Паспортизація передбачає також здійснення маркетин­гових заходів – з'ясування потреби населення у певних товарах та послугах.

Розробка паспорта складається з декількох етапів.

Перший етап. З'ясування у сільських та селищних радах, під час виїз­ду спеціалістів центру зайнятості до сільського населеного пункту, складу наявного населення, його професійно-кваліфікаційної структури та стану зайнятості, наявних підприємств, організацій, установ, інших роботодавців у розрізі галузей економіки, продукції, яку вони виробляють. На цьому етапі необхідно також виявити, чи очікуються інвестиції у певні під­приємства або започаткування інвесторами нових підприємств.

Другий етап. Зустріч з роботодавцями та вивчення реального попиту на продукцію, яку дані підприємства виробляють, поточної та перспектив­ної потреби в кадрах, у тому числі у професійно-кваліфікаційному розрізі, режиму праці та її оплати.

Третій етап. Розробка спеціалістами центру зайнятості Паспорту соціального розвитку села (додаток 4) та Паспорту сільської ради (додаток 5). У певних випадках замість зазначених двох видів паспортів може формуватися один. На підставі розроблених паспортів центрами зайня­тості складаються проекти угод (додаток 6) між центром зайнятості та сільською або селищною радою про спільні дії щодо сприяння зайнятості населенню даного села (селища).

На підставі розроблених паспортів населених пунктів вносить пропози­ції до органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади пропозицій щодо заходів сприяння зайнятості сільського населення, які містяться у проектах угод між центром зайнятості та сільськими (селищ­ними) радами.

Ефективним засобом сприяння зайнятості сільського населення, підви­щення його конкурентоспроможності є професійне навчання. Враховуючи особливості життя на селі, сезонність сільськогосподарського виробницт­ва, відсутність у більшості мешканців села конкурентних професій, спеці­альностей, необхідних перш за все для виробництв з новими технологіями, організація професійного навчання сільських безробітних потребує особ­ливих підходів.

Професійне навчання сільських мешканців доцільно здійснювати без­посередньо в тих населених пунктах, де вони проживають. Підставою для такої форми навчання має бути тристороння угода на підготовку, пере­підготовку та підвищення кваліфікації безробітних, яка укладається між центром зайнятості, сільською (селищною) радою та ПТУ, технікумами, іншими професійними навчальними закладами, що мають відповідні мож­ливості. Організацію такого навчання має взяти на себе центр зайнятості. При цьому враховується, що навчальні групи можуть бути малокомплект­ними, з гнучким, зручним для сільських мешканців, режимом навчання та його побудовою за модульним принципом.

Зміст навчальних програм має відповідати реальним можливостям працевлаштування та сучасним технологіям. Зокрема, вони мають бути спрямовані на формування в слухачів знань, умінь та навичок, що необ­хідні для перетворення особистих низькодохідних, дрібнотоварних госпо­дарств у підприємницькі структури, застосування в них сучасних техно­логій рослинництва та тваринництва.

Найважливішим та реальним засобом зайнятості на селі є започатку­вання сільськими мешканцями власної справи за сприяння державної служби зайнятості. Центри зайнятості мають орієнтувати шукачів роботи, на здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з розвитком інфра­структури сільської місцевості, перш за все на започаткування підприєм­ництва у побутовому, медичному та транспортному обслуговуванні насе­лення, переробці сільськогосподарської продукції та сировини, торгівлі, організації дозвілля, зеленого туризму тощо.

У процесі проведення семінарів "Як розпочати свій бізнес?" та "Від бізнес-ідеї – до власної справи" організувати зустрічі з успішними під­приємцями – колишніми безробітними, особливо з фермерами та власни­ками особистих селянських господарств. Доцільно допомогти підприєм­цям-початківцям налагодити зв'язки з місцевими відділеннями фондів під­тримки підприємництва та дорадчими комітетами, фондами розвитку фер­мерства.

Оскільки праця в сільському господарстві має сезонний характер, актуальним є пошук можливостей тимчасового працевлаштування сільсь­ких мешканців як у своєму районі, так і за його межами. З цією метою необхідно використовувати інформацію єдиного банку даних про вакансії державної служби зайнятості України і активно пропонувати шукачам роботи варіанти тимчасового працевлаштування на підприємствах у іншій місцевості та містах.

Центри зайнятості, які обслуговують населення регіонів з традиційно надлишковою робочою силою, що не пов'язане з сезонними коливаннями зайнятості, мають постійно підтримувати ділові стосунки та забезпечувати обмін інформацією з іншими центрами зайнятості, перш за все в тих регіонах, де є необхідність у робочій силі в сільському господарстві, будівництві, туризмі, курортному обслуговуванні, готельному господарст­ві, торгівлі та громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні населення тощо.

У разі потреби центри зайнятості мають організовувати професійне навчання безробітних, які погоджуються на запропоновану роботу в іншій місцевості.

З метою формування в сільського населення готовності до опанування сучасними виробничими технологіями, до професійного навчання, пошуку роботи за межами населеного пункту проживання, до ринкових умов центри зайнятості повинні посилити інформаційне забезпечення своїх послуг.

В кожній сільській (селищній) раді мають бути створені та постійно оновлюватися інформаційні куточки з відомостями про послуги служби зайнятості, про попит на робочу силу, в тому числі для тимчасової роботи в різних регіонах, про перспективні професії та можливості їх набуття, форми та методи пошуку роботи, адреси Інтернет-порталу ДСЗУ, теле­фони автоматизованого голосового повідомлення.

Центри зайнятості мають систематично висвітлювати проблеми місце­вих ринків праці та шляхи їх розв'язання в засобах масової інформації, у виступах спеціалістів на сесіях сільських рад, засіданнях круглих столів та інших заходах та під час проведення виїзних інформаційних заходів з сільським населенням.