Специфіка орієнтації безробітних громадян на здійснення підприємництва суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою

Одним із видів підприємницької діяльності є її здійснення підприєм­цем – фізичною особою. Зазвичай вона ґрунтується на особистій праці громадянина і не потребує значних капіталовкладень, спеціальних облад­нання і приміщень. Спеціалісти центру зайнятості спілкуючись під час співбесід або на семінарських заняттях з безробітними, які розмірковують над можливістю заняття підприємницькою діяльністю, звертають їхню увагу на зазначені обставини та наводять можливі варіанти подібного під­приємництва, а саме:

• ремонт автомобілів, побутової техніки, товарів особистого вжитку;

• будівництво приватних будинків, дач, гаражів, ремонт квартир;

• дрібне кустарно-ремісниче виробництво: дерево- та металообробка, пошиття одягу, виготовлення спортивного спорядження, меблів тощо;

• дрібне побутове обслуговування населення: ремонтні майстерні, ре­монт одягу та взуття;

• творча, художня діяльність, народні промисли;

• виробництво сільськогосподарської продукції, фермерство;

• організація "зеленого туризму";

• репетиторство, послуги з перекладу, комп'ютерного набору, інтелек­туальна та наукова діяльність на замовлення;

• комп'ютерне програмування, веб-дизайн, Інтернет-бізнес;

• консультаційні послуги будь-якого змісту;

• надання послуг із фото-, відеозйомки.

Увага потенційних підприємців привертається до таких переваг малого і дрібного підприємництва перед найманою працею:

1. Відсутність обмежень (порівняно з вимогами, яким має відповідати пре­тендент на вакансії, при виборі діяльності у вигляді найманої праці).

2. Самостійне планування робочого часу, гнучкий графік роботи, можли­вість неповної зайнятості.

3. Трудова діяльність у формі самозайнятості можлива незалежно від рів­ня безробіття в даній місцевості.

4. Уся діяльність організується самостійно, немає керівників.

5. Усі матеріальні вигоди, весь прибуток від виконання трудової діяль­ності отримує особа–підприємець.

6. Значно більша свобода дій та можливість для творчості.

Переваги малого і дрібного підприємництва у порівнянні з "класич­ним" підприємництвом:

1. Значно менші майнові та немайнові ризики, а отже – психологічна напруга.

2. Відсутність потреби в значних капіталовкладеннях, спеціальному при­міщенні.

3. Менше перевірок з боку контролюючих органів.

4. Відсутність проблем з підбором та організацією роботи персоналу.

5. Менша потреба у знаннях бізнесу та організаційних зусиллях, які зазвичай обмежуються забезпеченням збуту.

6. Психологічна простота у початку індивідуального малого підприєм­ництва без оформлення юридичної особи, ніж бізнес з правом юридичної особи, оскільки він не потребує великих організаційних зусиль, значних коштів і мінімізує майнові та інші ризики.

Основні акценти профорієнтаційної бесіди з безробітними щодо заняття малим і дрібним підприємництвом.

I. На етапі мотивації розкривається зміст малого і дрібного під­приємництва на основі власної трудової діяльності та його переваги у порівнянні з іншими формами зайнятості.

II. На етапі зняття бар'єрів. У безробітного отримується згода на продовження орієнтаційної бесіди. Потім йому пропонується пригадати у хронологічному порядку та записати всі випадки роботи не за наймом (самозайнятость, підприємництво тощо) у своєму житті.

Пропонується пригадати та записати імена декількох друзів, родичів, знайомих, які займаються подібною трудовою діяльністю, та обговорити успішність їхньої діяльності.

III. На етапі рефлексії (самоаналізу) з безробітним обговорюється можливість заняття малим або дрібним підприємництвом. Якщо у клієнта не має впевненості, що ця форма зайнятості є підходящою для нього з економічної та психологічної точок зору, йому пропонується виконати таку вправу:

• записати на аркуші свої трудові вміння та навички: "Я умію/можу:" (таблиця 1, стовпчик 1). Бажано, щоб клієнт пригадав якомога більше тих вмінь, що пов'язані з його професією, супутніх навичок, побутових вмінь;

• оцінити ці вміння за схемою: вмію виконувати – вмію виконувати добре – вмію виконувати професіонально (стовпчик 2);

• оцінити за схемою: не подобається – можу робити – подобається – дуже подобається (стовпчик 3);

• здійснити інтегральне оцінювання підходящості виду діяльності на основі стовпчиків 2–4 (стовпчик 4).

У стовпчику 5 необхідно поставити позначку навпроти тих видів діяльності, які допускають можливість самозайнятості у вигляді малого або дрібного підприємництва в даній місцевості.

таблиця 1

1	2	3	4	5
Я умію / можу: 1. 2. ..........
1. Вміння: професійні вміння, супутні навички, побутові уміння, хобі. 2. Професіоналізм: вмію виконувати (+), вмію виконувати добре (++),вмію виконувати професіонально (P). 3. Уподобання: не подобається (–), можу робити (+), подобається (P), дуже подобається (PP). 4. Підходящість: за підсумками стовпчиків 2–4 – підходить (P), дуже підходить (PP). 5. Можливість та потреба цього виду діяльності.

Це завдання безробітний може виконувати самостійно, але почати його треба зі спеціалістом. Бажаний час виконання – не менше 30–40 хвилин.

IV. Обговорення результатів. Під час співбесіди клієнт та спеціаліст обговорюють результати виконання вправи та обмірковують можливість заняття клієнтом індивідуальною трудовою діяльністю.

V. "Домашнє завдання". Після співбесіди спеціаліст пропонує клієнту продовжувати обмірковувати можливість для нього заняття малим або дрібним бізнесом та напрями цієї діяльності. Клієнту пропонується також обговорити досвід ведення подібного бізнесу з його знайомими підприєм­цями. Наступна співбесіда з питання самозайнятості призначається не раніш як за тиждень.

VI. Остаточне рішення. Під час наступної співбесіди спеціаліст з'ясо­вує у клієнта, яке рішення він прийняв. У разі позитивної відповіді – про­понує йому взяти участь у програмах ЦЗ, спрямованих на залучення безро­бітних до самозайнятості та підприємництва.

Скоріш за все основна організаційна проблема, з якою може зіткнутися особа, що зайнята малим або дрібним підприємництвом, – це збут продук­ції. Тому при підготовці осіб для заняття індивідуальною трудовою діяль­ністю центру зайнятості треба акцентувати увагу саме на формуванні у них навичок вибору виду підприємництва, у результатах якого у даній міс­цевості є потреба, на їхньому навчанні організації збуту продукції і пошу­ку потенційних клієнтів. Це має реалізувати під час семінарів "Як розпоча­ти свій бізнес?" та "Від бізнес-ідеї до власної справи".

Після проходження орієнтаційних семінарів та навчання безробітний, який планує зайнятися малим або дрібним підприємництвом без оформ­лення юридичної особи, може на загальних засадах захистити бізнес-план та отримати допомогу по безробіттю для заняття підприємницькою діяль­ністю.