14. Інформація та теоретичне знання

Інформація – 1)повідомлення про щось; 2)відомості, що є об’єктом збереження, переробки та передавання. Це середовище здатне забезпечити новий характер рішень у процесі розроблення наукових та прикладних проблем, що носить глобальний характер. Інформація завжди опредмечена, вона «завжди – про щось». Інформація (словник Мочерного) – найсучасніший (виникає в сер. 70-х ХХ ст.) елемент продуктивних сил, окремий фактор виробництва.

Знання (словник Мочерного) – 1) результат процесу пізнання дійсності та її правильне відображення у свідомості людини у формі понять, категорій, теорій; 2)оволодіння досвідом і розумінням, на підставі яких можна обґрунтувати певні надійні висновки. Розрізняють З. на рівні розуміння, наукові З. та ін.

Отже, важливо розрізняти інформацію та теоретичне знання. Інформація та доступ до неї не означає знань. Проте можливість трансформації та переосмислення інформації є підґрунтям для формування знань.

В Україні постійно користуються Інтернетом. З усіх користувачів 20% користуються задля здобуття знань через інформацію.

Таким чином, інформація є основою для формування теоретичного знання тому що знання включають інформацію, але не всяка інформація переходить у знання.

18*. Принципи, форми, протиріччя становлення індустріальної економіки та індустріального суспільства.

Індустріальне суспільство виникає у процесі та як результат становлення капіталістичної економічної системи, на основі первісного нагромадження капіталу та індустріалізації народного господарства окремих країн і регіонів.

Індустріальне суспільство сформувалося на основі машинно-промислового принципу виробництва (етап розвитку продуктивних сил суспільства, коли головною сферою, що забезпечує задоволення потреб суспільства є промисловість). Процеси індустріалізації супроводжувалися виникненням системи притаманних їй протиріч. Основні їх причини та чинники закладалися вже самим характером процесів первісного нагромадження капіталу:

1)масовим вилученням власності у дрібних товаровиробників, швидкою поляризацією суспільства, що виявилося у поглибленні диференціації доходів населення;

2) зміні соціального статусу основної частини громадян, які за умов економічної свободи перетворюючись у найманих працівників на принципах монокваліфікації, впадали залежність від власників капіталу;

3) формування ринку праці, який функціонував за законами ринку (встановлення ринкової рівноваги без впливу суб’єктивного чинника).

Слід зазначити, що однобічний процес індустріалізації, який сприяє розвитку лише у сфері промисловості, негативно впливає на тенденції становлення нового капіталістичного суспільства, гальмуючи або навіть дезінтегруючи ці процеси.

10*. Економічні закони як внутрішній чинник трансформації економічних систем. Логіка економічного розвитку.

Економічний розвиток базується на загальноекономічних законах (закон зростання потреб, З. зростання продуктивності праці, закон поділу праці, закон попиту та пропозиції) та під впливом розвитку технологічного способу виробництва. У ході свого розвитку економічна система проходить від простіших (нижчих) станів до вищих (доіндустріальний тип → індустріальний→ постіндустріальний).

Економічний розвиток в класичному трактуванні визначався поділом праці та спеціалізацією він виступав як кумулятивний результат взаємодії чинників – поділ праці та спеціалізація ведуть до зростання продуктивності праці, обсягів виробництва, доходів, заощаджень, що стимулює до впровадження нововведень.

За Шумпетером економічний розвиток відбувається у формі дисгармонійних стрибків, які проходять унаслідок освоєння інновацій.

Протягом 70-х широкого трактування набула двосекторна модель Льюїса. За нею є 2 сектори: сучас. – відносно передова техніка, і добре функціонуючий ринковий механізм, традиц. – відстала техніка, слабкий зв’язок з ринком. Наприкінці ХХст. Е.Оуенс висловив тезу, що пора звертати увагу не лише на розвиток продуктивних сил, а і на його якісний характер.

Отже, економічний розвиток – це багатоплановий, поступовий та гармонійний процес, який веде до радикальних перетворень у соціальних структурах, поведінці людей, суспільних інститутах, а також до прискорення економічного зростання, скорочення нерівності та викорінювання безробіття. На противагу цьому економічне зростання – процес кількісно змін на мікро- та макрорівнях у межах технологічного способу виробництва, який виражається у збільшенні обсягів виробництва.