58. Соціально-економічні наслідки та ефективність приватизації в різних країнах

У Російській Федерації було лише 3 основні способи приватизації великих та середніх п-в: 56% - пільговий продаж акцій приватизованого п-ва «інсайдерам» (його менеджменту та рядовим співробітникам); 10% - ваучерна приватизація з рівним доступом ( приватизація шляхом продажу або видачі ваучерів без спеціальних пільг для адміністрації та співробітників п-в при їх обміні на акції) та частка державної власності – 34%. Результатом був саме пільговий продаж інсайдерам завдяки привілеям, які вони отримали в ході приватизації.

Що ж стосується, наприклад, Естонії, то у неї результатом приватизації став продаж аутсайдерам 60% загальної кількості приватизованих п-в.

Головним наслідком процесу приватизації в Україні стало подолання держ. монополізму і радикальні зміни структури власності, що є важливими передумовами відтворення ринкового середовища.

Українська модель приватизації, у тому числі за гроші, має багато недоліків, що не дало змоги реалізувати визначальні завдання: зростання ефективності недережавного сектору економіки, формуваняя власника-інвестора та структурна пербудова. Не досягнуто бажаного рівня залучення іноземних інвест, нових технологій та ноу-хау у реальний сектор економіки, у результаті чого національний товаровиробник не забезпечує потреби внутрішнтого ринку і неконкурентоспроможний на світовому. Головна причина неефективності приватизації-у самій моделі.

Приватизація стратегічно важливих підприємств супроводжувалась стійкою тенденцією до посилення рівня монополізації та екон концентрації.

Досвід укр моделі приватизації переконує в омилковості політики, спрямованої на зменшення держ регулювання цього процесу.

Як свідчить досвід, приватизація може проводитись більш ефективно, якщо створити різноманітні механізми її реалізації – добровільний викуп п-в своїми трудовими колективами, вільний продаж іншим громадянам і юридичним особам, у томі числі і на конкурсних засадах.

60. Первісне нагромадження капіталу та його особливості в перехідній економіці в постсоціалістичних країнах: методи і наслідки

ПНК-процес, який перетворює ЗВ та ін матеріальні цінності у капітал, а безпосередніх виробників – у найманих працівників.

У 2-й половині 80-х рр. ХХ ст. нагромадження капіталу відбувалося у формах кооперативного руху. Саме у кооперативах виникли перші значні за розмірами капітали.

Важливим чинником нагромадження капіталу був високий рівень інфляції наприкінці 80-х – у 1-й половині 90-х рр. ХХ ст. За таких умов відбувався перерозподіл інфляційних доходів від прошарків населення з низькими та середніми доходами до підприємців.

Особливе значення в процесі ПНК має приватизація держ. власності.

Процес первісного нагромадження капіталу за своєю сутністю х-ся передусім нагромадженням грошових ресурсів, а також матеріальних цінностей (засобів в-ва та предметів споживання) в руках окремих осіб, включенням їх у ринковий обіг, що і перетворює ці нагромадження на капітал.

Процес ПНК відбувається як в економічній, так і насильницькій формах. Він бере початок ще з часів радянської ек-ки, коли в її структурі існував «тіньовий сектор», який став вихідним пунктом ПН.

По-перше, керівники п-в, що підлягали приватизації використали можливість перерозподілити за заниженими цінами власність держ п-в на користь власних; продаж державних п-в іноземним інвесторам за зниженими цінами; державне майно придбавалось через організацію штучних банкрутств; керівники держ п-в мали значні пільги щодо придбання акцій; затримка виплати зар плати; ухиляння від сплати податків; сетифікатна приватизація, що не сформувала ефективного власника та виявила неможливість надходження коштів до доходної частини державного бюджету (взаємозаліки, бартер); розкрадання державного майна.