4*. Основні форми соціального партнерства в країнах Європи

У ринкових умовах господарювання успіхи в економіці, соціальній, культурній та інших сферах суспільства значною мірою зумовлені характером відносин та рівнем взаємодії державної влади і бізнесу. У цілому взаємодія бізнесу та влади, як показує світовий досвід, відображає інтереси суспільства і є важливим чинником сталого розвитку країни. Без належної взаємодії між бізнесом і державою неможливе виконання соціально-економічних функцій з боку держави без бізнесу, так само як і неможливий ефективний розвиток бізнесу без підтримки держави. партнерство держави і бізнесу – це система співробітництва підприємств і бізнес-організацій з державними установами, а також регіональних корпорацій з державними підприємствами, спрямованими на досягнення загальних економічних цілей, на вирішення актуальних соціально-економічних питань. У цілому взаємодію держави та бізнесу на умовах партнерства слід розглядати і як умову, і як обов’язкову ознаку сучасної соціально орієнтованої економіки. Сьогодні відомо 2 схеми взаємодії держави та бізнесу на партнерських засадах. Перша схема поширена в розвинутих країнах і являє собою трансформацію інституціонального середовища до нових пріоритетів і умов господарської діяльності держави. Впровадження нових принципів в існуючі інститути відбувається двома шляхами: у межах основної економічної політики державного регулювання (Великобританія, Нова Зеландія) або в межах зміни та доповнення існуючої системи державного управління (більшість країн ЄС). Кожна країна використовує власні методики, які відповідають рівню розвитку в них ринкових відносин і національним традиціям. Друга схема набуває поширення у країнах Східної Європи, а також у країнах колишнього СРСР. Головною відмінністю зазначених країн є формування в них принципово нової нормативно-правової бази партнерства держави та бізнесу, що супроводжується формуванням інститутів, які відповідають ринковим відносинам і новій ролі держави в господарському житті. Бізнес виступає головною сполучною ланкою, яка забезпечує повноцінну інтеграцію суспільства, існування та розвиток соціальної відповідальності. Суть соціальної відповідальності бізнесу (корпоративної - КСВ) полягає у відносинах із персоналом підприємства, організації, установи шляхом дотримання трудових і соціально-економічних прав працівників та врахування їхніх інтересів, встановлення додаткових соціальних пільг та гарантій, зокрема включаючи окремі бонуси і для членів сімей працівників, у формуванні соціально прийнятних цін на продукцію та послуги, що надаються населенню.

У світі існує декілька моделей КСВ, кожна з яких відтворює суспільно-економічний уклад тієї чи іншої країни. Європейська модель регулюється нормами, стандартами та законами відповідних держав, тому що більшість соціальних проблем відносяться європейськими компаніями до сфери етичної відповідальності. Так, наприклад, у Франції існує закон, який зобов'язує компанії звітувати про виконання програм соціальної відповідальності та охорону навколишнього середовища. У Німеччині, в обмін на пожертвування, видається спеціальний сертифікат, що дозволяє зменшити базу оподаткування у розмірі пожертвуваної суми. Для Великобританії характерною є активна підтримка бізнесу з боку держави та добре розроблена система заходів соціального забезпечення та охорони здоров’я. Вона виявляється у налагоджені партнерства із власниками підприємств у секторі освіти, які беруть участь у фінансуванні проектів, наданні податкових пільг, просуванні ініціатив щодо відповідності національних стандартів до міжнародних. Також ефективним є метод матеріального заохочення компаній, які інвестують проекти соціального значення у вигляді податкових відрахувань, податкових канікул, вільних економічних зон, венчурних фондів або підтримки міжсекторного партнерства бізнесу у вигляді тренінгів, грантів, обміну фахівцями, освіти журналістів. Головне, що держава створює середовище, яке сприяє стимулюванню та винагороді компаній за добру соціальну поведінку (соціальний "знак якості", премії за розвиток КСВ).