77. Формування дохідної та видаткової частин бюджету. Дефіцит бюджету і способи його покриття.

Управління державними видатками є важливою частиною фіскальної політики і значною мірою визначається станом бюджетного процесу, порядком планування, затвердження й використання бюджету в частині видатків, а також контролем за його виконанням.

Видаткову частину державного бюджету формують:

Субсидії. Обґрунтування надання субсидій є досить суперечливим. Вони, з одного боку, можуть бути бажаними з соціального погляду, а з іншого – можуть чинити негативний вплив як на мікрорівні (можуть створювати перешкоди для розвитку конкурентного середовища, призводити до неефективного розподілу ресурсів,робити можливим існування збиткових і неефективних підприємств), так і на макрорівні (створювати навантаження на бюджет, перешкоди для вільної торгівлі призводити до втрат у добробуті споживачів)

Бюджетне кредитування. Його основні переваги – надання на умовах платності і обов’язкового повернення, що примушує підприємців до ефективного використання коштів. Пільгове кредитування може мати вигляд безпроцентних кредитів або кредитів за пільговими процентними ставками.

До державних видатків також відносять державні закупівлі, трансфертні платежі домогосподарствам (виплати бідним для підтримки рівня життя і платежі за програмами соціального страхування людям похилого віку), державні витрати на озброєння та послуги державних службовців.

Дохідну частину державного бюджету формують:

Податкові надходження (74%): ПДВ (36%), податок на прибуток (23%), акцизний збір (6%), податки на міжнародну торгівлю й зовнішні операції (6%), збори за спеціальне використання природних ресурсів (2,6%), інші податкові надходження (0,4%).

Неподаткові надходження (24%). –доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і держані цільові фонди.

Інші надходження (1,5%).

Збалансування бюджету можна отримати за умови, коли державні закупівлі дорівнюють податкам за мінусом трансфертних платежів. Дефіцит бюджету може фінансуватися за рахунок збільшення державного боргу.

Для фінансування державного дефіциту держава використовує такі можливості: податкові надходження, державні цільові фонди, доходи від операцій з капіталом, адміністративні збори та платежі. Звертає на себе увагу різноманіття та численність різних разових внесків до бюджету держави, які посилюють фінансовий тиск на інфляційну економіку.

Штучне утримання високої ставки веде до інфляційного оподаткування національної економіки, що затрудняє проведення результативної фіскальної політики.

78. Державний борг України та проблеми його обслуговування

Державний борг України в лютому 2009 становив бл. 130 млрд. грн. Варто зазначити, що в України один із найменших у світі державний борг – 12,4% ВВП, тоді як у інших країн – 70-80%, у Японії – 190% ВВП.

На кінець лютого 2009 року найбільша зовнішня заборгованість України була перед Росією і склала бл. 5 % загального державного боргу.

Необхідно звернути увагу на те, що здатність України обслуговувати зовнішню заборгованість є дуже залежною від кон’юнктури зовнішнього ринку. Небезпечною межею прийнято вважати ту суму зовнішнього боргу, що становить більше ніж 50% ВВП, перевищення зобов’язань з обслуговування зовнішнього богу – 30% від експорту, що в підсумку впливає на кредитний рейтинг країни.

Ьшення державного боргу. Дефіцт бюджету може фінансуватись за рахунок збіл Для покриття державного боргу держава використовує внутрішні (випуск ОВДП, продаж держ майна, розширення податко вої бази, запозичення, доходи від державної власності) та зовнішні (кредит). Емісія є інфляційним джерелом покриття державного боргу.

Нині потрібні радикальні та дієві рішення щодо створення ефективної економічної політики, яка б привела економіку до сталого зростання. Економічне зростання в перші роки ХХІ ст., стабільність грошової одиниці, суттєве збільшення міжнародних валютних резервів створювали сприятливі умови для поступового розв’язання боргової проблеми. Сьогодні ж ситуація знову погіршилась.