Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
транс шпори.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
706.56 Кб
Скачать

44. Об’єкти і суб’єкти економіної політики в трансформаційному постсоціалістичному суспільстві

Економічна політика, як будь-яка сис­тема, має свій об'єкт і суб'єкт.

Об'єктом економічної політики є по­треби та інтереси суб'єктів господарсько­го життя — рушійні сили економічного життя суспільства.

Суб'єктом економічної політики, який формує і здійснює економічну стратегію, є політичні, державні та громадські ор­ганізації, трудові колективи, працівни­ки, громадяни. Він визначається еконо­мічною політикою і політичною владою, інтересами пануючих верств.

Для розробки стратегії, яка б відпо­відала існуючій владі, обираються цілі, напрями, методи та засоби. Практичне втілення їх у суспільне виробництво і являє собою економічну політику.

За допомогою економічної політики розподіляється, перерозподіляється, об­слуговується і утримується влада, у тому числі економічна.

Економічна політика використовуєть­ся насамперед для перерозподілу прав власності та концентрації останньої у су­б'єктів, що її здійснюють. Для цього за­стосовують весь арсенал політичних, економічних, адміністративних, ідеоло­гічних заходів та методів, у тому числі: роздержавлення і приватизацію, демо­нополізацію, реструктуризацію, лібе­ралізацію цін, податкові пільги та са­нації, ліцензії і квоти, розміщення дер­жавного замовлення тощо.

Економічна політика має поєднати інтереси усіх су­б'єктів господарської діяльності. Такою економічна політика стає тоді, ко­ли вона науково обґрунтована, її реалізація відтворює для лю­дини і суспільства умови життя, праці, побуту, відпочинку, розвитку, які відпо­відають можливостям економіки, сприяє прогресу суспільного виробництва і спря­мована на задоволення матеріальних і духовних потреб усіх суб'єктів суспіль­ства, їх узгодження.

Формувати економічну стратегію в Ук­раїні необхідно, як показує світовий досвід, з урахуванням загальних і специфічних, локальних та глобальних явищ.

Відмітною рисою сучасної економі­ки є нестабільність. Виходячи з цього, слід передбачити можливість альтернативних шляхів її розвитку. Потенційно існує широ­кий спектр перспектив: від певною мірою інверсії, повернення до авторитарно-бюрокра­тичної системи — до постіндустріального суспільства; від корумпованої тіньової економіки — до праволіберальних, за­снованих на приватній власності, систем. Серед багатьох варіантів для кожної країни обирається оптимальний. Критеріями ви­бору на його користь є як загальні тен­денції розвитку світової цивілізації, так і наявні ресурси, національні особливості, історичні традиції, географічне та геополітичне положення країни.

45. Цілеполагання в економічній політиці.

Завдання й цілі економічної політики певної країни, пріоритетність і послі­довність їхнього досягнення дає змогу визначати аналіз причин активного втручання держави у процеси забезпечення оптимального функціонування ринкової економіки. Методологічна основа формування цілей економічної полі­тики держави являє собою досить складну і тривалу процедуру їх вибору, який передбачає початок цілісного ланцюгового процесу прийняття політико-економічних рішень, узгоджень тощо.

Цілепокладання — вибір та реальне визначенням мети, що являє собою образ майбутнього результату діяльності.

Цілепокладання є реальним втіленням різноманітних дій у конкретну систему мети, засобів і результату. Центральним пунк­том цілепокладання є визначення мети через засіб. Мета без визна­чення засобу є лише первісним проектом у думці. Тільки одержавши визначення через конкретний засіб досягнення у процесі цілепокладання мета набуває закінченої форми і стає дієвим чинником людської діяль­ності.

Дві домінуючі цілі якість економічного зростання і боротьба з некерованою інфляцією слід вважати універсаль­ними, всезагальними макроекономічними цілями економічної по­літики будь-якої держави.

Прояд з глобальними цілями економічної політики політичні сили, уряди країн формують цілу низку стратегі­чних і тактичних цілей, що визначають основні завдання та на­прями соціально-економічного розвитку суспільства на певний період часу.

Специфічність періоду трансформації централізовано-планової соціалістичної економіки в ринкову си­стему господарювання в Україні об'єктивно вимагає підвищення ролі урядіу в напрямі визначення стратегічних цілей економічних реформ, формування принципів, засобів та інструментів саме тривалої економічної політики.