92. Економічне зростання: сутність, чинники, показники. Теорії економічного зростання

Передумови та шляхи економічного зростання в Україні серед завдань економічної політики набувають першочергового значення. Без переводу економіки на траєкторію зростання не можна розв’язати жодної соціально-економічної проблеми українського суспільства. Економічне зростання є природною формою буття людства, нормальним станом його економіки. Загострення проблем економічного зростання зумовило посилення уваги до теоретичних і практичних питань суспільного розвитку, вони стали першочерговими у постсоціалістичному просторі, особливо в Україні. Теорія Дж.Кейнса ґрунтується на тому, що без наявності достатнього сукупного попиту суспільне виробництво не може збільшити кількість виробленого продукту. Модель Харрода-Домара – єдиним фактором економічного зростання є збільшення розмірів капіталу. Модель Р.Солоу спирається на аналіз визначальної ролі національних заощаджень, приросту чисельності населення та технологічного прогресу. Вона виходить із функціональної залежності між кількістю продукту, праці та капіталу, що була встановлена Коббом і Дугласом. За Солоу, саме оптимальний рівень нагромадження капіталу визначає темпи економічного і соціального прогресу суспільства. С.Кузнець довів, що НТП є головною умовою економічного зростання.

Важливе значення також мають міжнародні чинники: стан торгівельного та платіжного балансу, валютний курс, паритети купівельної спроможності та пропорції міжнародного обміну.

Головними чинниками економічного зростання є: 1) інвестиції в основний капітал; 2) зростання кількості та якості трудових ресурсів; 3) НТП, впровадження інновацій; 4) зміни законодавства; 5) інституційне забезпечення.

До концептуальних схем економічного зростання на межі XX і XXI ст. сьогодні відносять такі чинники як: відкритість економіки, частка експорту наукомісткої продукції, стан людського капіталу, шкільної освіти, частка державного споживання у ВВП, рівень податків.

На поч. XXI ст. в умовах переходу до інноваційного шляху розвитку теорії економічного зростання акцентують увагу на проблемах першочергового розвитку людського капіталу. Усе більшої популярності сьогодні набуває теорія ендогенного економічного зростання, яка поєднує переваги відкритості економіки та торговельної лібералізації з власною структурно-технологічною політикою, опорою на внутрішній ринок. Показники, що характеризують економічне зростання – збільшення обсягу ВВП на душу населення та темп приросту чи збільшення обсягу виробленого ВВП/д.н.

93. Особливості моделей трансформації економіки та їх вплив на макроекономічну динаміку у різних постсоціалістичних країнах

Економічне зростання будь-якої економіки не є постійним і рівномірним. Показником зменшення обсягу суспільного виробництва є зменшення обсягу ВВП, тоді виникає криза. Всі постсоціалістичні країни пережили кризове падіння виробництва. Але є кілька країн, які протягом перехідного періоду не відчували кризового зменшення ВВП. Це Китай та В’єтнам. Головною особливістю цих країн була модель економічних перетворень – градуалізм – поступова, еволюційна трансформація системи суспільних відносин, інституцій. Формування ринкових відносин передбач. спочатку в певному відокремленому сегменті економіки. Таким чином традиційна та ринкова системи функціонують разом, але не змішуються. Характерною рисою економічної моделі було також створення «двосекторної» економіки – поєднання планової та ринкової систем економічних відносин. У Китаї роль «ринкового» сектору відігравало с/г. селяни мали право орендувати землю, але були зобов’язані здати державі певну частку продукції, а частку могли продати за ринковими цінами. Друга модель перетворень економічної системи в перехідний період, спрямована на негайний перехід до ринкових відносин відразу всього господарства, дістала назву «шокової терапії».

Ця модель була розроблена спеціалістами МВФ та СБ для країн Сх. і Ц. Європи. Вона передбачала макроекономічною стабілізацією (жорстка податкова і кредитна політика, боротьба з дефіцитом державного бюджету), реформа цін та ринку (лібералізація економіки); розвиток підприємництва; перегляд ролі держави – законодавча реформа, реформа соціальної сфери. Використання цих заходів спричинило різкий спад національного виробництва.