69. Підприємництво – рушійна сила формування нових економічних відносин.

Господарським кодексом України (станом на 1.04.2007) підприємництво, визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Й.Шумпетер та інші економісти виділяють наступні функції підприємництва:

- ресурсна (мобілізаційна) – мобілізація внутрішніх і зовнішніх ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, природних тощо) для ефективного функціонування.

- творча – пов’язана з розробкою та реалізацією нових бізнес-ідей, ноу-хау, винаходів; творче ставлення до справи.

- організаційна – пов’язана з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, налагодженням технологічного процесу, організацією комерційної діяльності.

- стимулювальна - дає змогу створити механізм підвищення ефективності праці, застосувати дієві стимули збуту товарів на основі виявлених споживчих потреб.

- управлінська – пов’язана з управлінням персоналом та фірмою.

- захисна – передбачає систему захисту прав та інтересів підприємців, створення сприятливих умов для функціонування підприємництва, усунення наявних проблем на макрорівні.

Основними рушійними силами розвитку підприємництва є потреби, інтереси, прагнення до створення матеріальних і духовних благ, ділова творчість людини, суперечності й конкуренція, стимули.

У процесі формування нових економічних відносин роль підприємництва все більше зростає і за таких умов воно набуває таких особливостей:

• Виступає силою, що прискорює шлях до ринкових перетворень; впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва, збуту товарів і надання послуг; прискорює темпи економічного розвитку національної економіки в цілому;

• Забезпечує господарську незалежність суб’єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє раціональному використанню ресурсів;

• Стимулює ділову активність, забезпечує ефективні стимули до високопродуктивної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидкому оновленню технологічної бази і номенклатури продукції з урахуванням споживчого попиту;

• Створює нові робочі місця, сприяє формуванню нового типу суспільного способу життя та підприємницької культури.

71. Умови ефективності підприємницької діяльності, підприємств фірм у перехідний період

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто трансформуючись у ту силу, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації та постійного оновлення.

В умовах трансформаційного періоду важливого значення щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності набувають такі чинники:

- Вибір ефективних форм і методів підприємницької діяльності – в умовах трансформації економіки найпоширенішими є три основні організаційні форми підприємницької діяльності: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація (акціонерне товариство);

- Підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції – основною ознакою ефективності (продуктивності) є досягнення мети виробничої або іншої діяльності підприємства за умов найменших витрат суспільної праці або часу. Найважливішими чинниками, що впливають на конкурентоспроможність п-ва, є впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, зростання обсягів виробництва та місткості ринку, вдосконалення системи діючих на п-ві стимулів до праці тощо;

- Активізація інноваційно-інвестиційної діяльності через використання нових форм управління циклом «наука-техніка-виробництво» (технопарки, бізнес-інкубатори);

- Оптимізація поточних витрат і розмірів підприємств – оптимальними слід вважати такі витрати на виробництво і реалізацію продукції (послуг), які забезпечують підприємницькій структурі отримання максимально можливого прбутку. Оптимальним вважають такий розмір підприємства, за якого забезпечується отримання максимально-можливого прибутку за мінімальних витрат виробничо-фінансових ресурсів ;

- Аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку підприємництва – до зовнішніх відносять державну економічну і соціальну політику, структурні зміни в економіці і суспільстві, інституціональні механізми та інфраструктуру держави; внутрішні – цілі, технологія, працівники, структура, організація та стиль управління, мотивація підприємницької діяльності.