Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
транс шпори.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
706.56 Кб
Скачать

31. Монополія держ. Форми власності

Домінування за соціалізму загальнонародної форми власності втілювалось у життя шляхом повної націоналізації осн. засобів вир-ва і перетворення їх у держ. власність. Тільки мала частка засобів вир-ва, представлена майном селян, юридично становила кооперативну власність. Насправді рівень одержавлення об’єктів кооперативної власності був вищий ніж у сфері держ. власності. Суб’єкт держ. власності – держава. Реальним власником держ.в ласності була партійно-рад. номенклатура. З іншого боку М.Горбачов висував думку про «нічийність» власності. Але власність у централізовано керованій ек. сист. не була нічийною, оскільки тут існували винятки з доступу до ресурсів. Головна проблема відносин власності лежала в площині специфікації прав власності. Особливо це стосувалось основної ланки сусп. вир-ва – підприємства. Під-во майже позбавлялось права на дохід, тобто права володіти результатами використаних засобів вир-ва. Ця суперечність була головною у відносинах держ. власності. В централізовано керованій ек. сист. мала місце тіньова ек. (обсяг випуску неякісної продукції, штучний дефіцит, фіктивні з/п, премії). Доходи від тіньової діяльності у СРСР на кінець 80-рр. XXст. становили 20% ВНП. Згідно з теорією прав власності, під-во має бути відповідальним за понесені збитки. Наявність тіньової ек. засвідчує відсутність ефективних стимулів розвитку. Держ. під-во було приречене на життєздатність (планово-збиткове під-во). Вважалося, що головним призначенням господ. механізму є забезпеч. свідомого використання сист. ек. законів соціалізму.

32. Директивність планування та відсутність чинників конкуренції

Директивне планування – народногосподарське планування за умов централізовано керованої ек. сист., яке базувалось на використанні директивного плану, тобто обов’язкового до виконання інструменту збалансованості сусп. вир-ва. Практика планування довела необхідність розроблення поряд з річними та довгостроковими планами ще й середньострокових (5р) планів розвитку народн. господ. Сутність директивної сист. планув. полягала в тому, що центр. органи держ. управл., побудовані за принципом ієрархії, доводили планові завдання до нижчих рівнів у вигляді планових директив. У разі невиконання цих завдань трудові колективи зазнавали ек. і сусп. покарання.

Відомчість – кожне відомство відстоювало свої інтереси, які не завжди збігалися з загальнодержавними. Місництво – кожна регіональна ієрархія намагалася відстояти власні, місцеві інтереси. Директивне планування за своїм змістом є хибним, бо базується на «плануванні від досягнутого». Головними недоліками директивної сист. планування є: обмеження господарської ініціативи під-в; відсутність стимулів для підвищення ефективності вир-ва; «ручне» керування економікою. Переваги: дозволяє сконцентрувати необхідні ресурси для розв’язання нагальних проблем; створює можливості для повної зайнятості; створює кращі умови для здійснення соціального захисту насел.

Ці завдання могли бути розв’язані тільки за допомогою жорсткого централізованого планування. І коли ці завдання були виконані, директивне планування стало гальмом подальшого розвитку.

Рушійною силою механізму ринк. господ. є конкуренція. Відсутність у командно-адміністрат. ек. інституту конкуренції спричинила виникнення – соціалістичного змагання. Соціалістичне змагання – суспільне відношення, що виникає і розвивається на основі соціалістичної власності. У Конституції СРСР соц. змагання визначалось як один з основних чинників зростання продуктивності праці, підвищення ефективності вир-ва і якості роботи.