46. Основні принципи сучасної методології суспільного вибору та прийняття рішень.

Ще у XVIII ст. почали формуватися основи наукової теорії раціонального вибору, згідно з якою трьома головними характери­стиками раціональності є індивідуальний характер, обмеженість, суб'єктивність. Дану теорію слід розглядати у взаємозв'язку з кон­цепцією конституційного вибору та суспільного вибору, одним із засновників якої у другій поло­вині XX ст. став Дж. Б'юкенен.

В основу теорії покладено такі положення:

— вибір завжди персоніфікований;

— люди не можуть «зливатися» у процесі вибору в якусь єди­ну істоту;

— жодний соціальний організм не має центра прийняття рі­шень, який знаходився би поза індивідами;

— суспільна «свідомість» не існує інакше як через «свідо­мість» індивідів;

— немає ніякої первісної волі, що спрямовує розвиток суспіль­ства, формує цілі суспільного розвитку та вибирає їх поза всякими перевагами людей.

Тобто згідно з підходами теорії суспільного вибору, логіка колективної організації може бути зведена до логіки індивіду­ального розрахунку.

Сьогодні концепціями, в яких сформу­льовані основні принципи визначення процедури прийняття рі­шень, є концепції В.Парето, Дж.Хікса та К.Ерроу. Ефективність за Парето свідчить про те, що нічиє становище не може поліпшитися без погіршення становища когось іншо­го. Тобто, державою повин­ні бути сформовані такі цілі економічної політики, завдяки реа­лізації яких можуть бути забезпечені рівні стартові умови для всіх учасників ринку, що створює умови для якісної ефективної конкуренції і досягнення загальної збалансованості ринкової системи.

На думку К. Ерроу, у визначенні суспільством цілей та шляхів розвитку соціально-економічних відносин необхідний пошук оптимального раціональ­ного компромісу мети і переваг, що визначаються окремим суб'єктом і окремими соціальними групами.

Розвиваючи цю думку, Дж. Хікс звертає увагу, що до рішень за критерієм Парето можуть бути додані інші, прийняті більші­стю голосів у разі полярного розходження думок, але такі рішен­ня повинні викликати зростання добробуту більшості, яке перевищує за своєю величиною втрати меншості.

48. Ідеологія реформ: зміст і структура трансформації інверсійного типу.

Для того щоб розкрити особливості ринкової трансформації інверсійного ти­пу, потрібно передусім уточнити зміст цього процесу. В літературі його часто характеризують як перехід від адмініс­тративно-командної до ринкової економі­ки. Однак це досить однобічна характе­ристика.

По-перше, в розвинених країнах сві­ту, вже давно функціонує не суто ринкова, а змі­шана економіка. По-друге, в колишньому СРСР також існувала не суто адміністративна, а змішана економі­ка, що включала в себе товарно-грошові відносини як такі, що доповнювали і пев­ним чином оформляли директивно-пла­нові зв'язки.

Це означає, що реальний перехід здій­снюється не від адміністративно-команд­ної економіки до ринкової, а від зміша­ної одного типу до змішаної іншого ти­пу, точніше від змішаної економіки, що функціонувала на директивно-планових засадах, до змішаної економіки, що зас­нована на ринкових принципах.

Звичайно, що зміна засад — це також революційне перетворення, проте зовсім не таке, як демонтаж однієї системи і за­міна її на нову.

В Україні цей перехід має свої, особливості. По суті, в нашій країні не існувало власної економічної системи.

Сутність перехідного процесу в Україні полягає в переході від підсисте­ми ( багато еле­ментів, властивих самостійній економіч­ній системі, були відсутні), сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комп­лексу колишнього СРСР, який функці­онував на директивно-планових заса­дах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принци­пах.

Оскільки йдеться не про знищення од­нієї системи і побудову іншої, а про змі­ну засад, переструктурування і створення нових форм розвитку, весь процес можна назвати трансформаційним.

Важливою особливістю такого транс­формаційного переходу є його інверсій­ний характер, пов'язаний зі зміною послі­довності економічних перетворень.

Класичний тип формування ринкової економіки пов'язаний з переходом від аг­рарного суспільства до індустріального.

Інверсійний тип ринкового транс­формування - це формування рин­кової системи в умовах індустріаль­ного суспільства, тобто, своєрідне повернення назад.

Ринкове трансформування передбачає не тільки функціональну за­міну планових зв'язків на ринкові, а й структурну перебудову.

Інверсійний характер ринкового транс­формування виявляється в усіх економіч­них процесах.

Класичний тип формування ринкової економіки включав процеси пере­ходу від дрібної приватної власності до крупнішої, від вільної конкуренції до олігополії, монополії та різноманіття ринкових структур, від вільного ціноутворення до включення механізмів державного регулювання цін.

Інверсійний тип ринкового транс­формування передбачає протилежні пере­ходи: від загального одержавлення власнос­ті до різноманіття її форм, від державної монополії до впровадження конкурентних засад, від директивно-планових цін до віль­ного ціноутворення тощо.