67. Ринок праці: сутність і структура. Пропозиції товару на ринку. Попит на товар на ринку. Формування зайнятості як форми відповідності пропозиції робочої сили і попиту на неї.

Ринок праці – си-ма соц.-екон. відносин між роботодавцями (власниками засобів в-ва) та населенням (власниками роб. сили) щодо задоволення попиту перших на працю, а других – на роб. місця, які є джерелом їхніх засобів існування.

Основними складовими ринку праці є пропозиція робочої сили; попит на роб. силу; вартість та ціна роб сили.

Пропозиції товару на ринку праці. Сукупна робоча сила – це заг. чис-ть насел. віком від 15 до 70 рр. включно, яке прагне реалізувати свою зайнятість шляхом вироблення товарів та послуг і отримати за це винагороду в грошовій чи натуральній формі.

Пропозиція роб. сили формується населенням працезд. віку, особами молодше прац. віку, населенням пенсійного віку.

Основними чинниками впливу на пропозицію робочої сили є кількість працездатних, їх тудова активність, рівень міграції та рівень зароб плати.

Попит на товар на ринку праці. Попит на роб. силу визнач. к-тю та якістю роб. місць, які існують в ек-ці і функціонують або потребують заповнення.

Розрізняють ефективний попит, який визнач. к-тю економічно доцільних роб. місць, і сукупний попит, що включає також зайняті працівниками, але неефективні роб. місця.

Різниця між сукупним та ефективним попитом на роб силу відбиває надлишок роб. сили, тобто частину прихованого безробіття.

Чинники, що впливають на попит роб сили: рівень фондоозброєності та трудомісткості виробництва, рівень освіти та кваліфікації, продуктивність праці, наявність вакантних місць.

Формування зайнятості як форми відповідності пропозиції робочої сили і попиту на неї. Задоволена пропозиція роб. Сили як реалізована екон. (трудова) активність формує зайнятість.

Незадоволена пропозиція – це безробіття або резерв роб. сили. Незадоволений попит на роб. силу – це вакантні роб. місця. Система роб. місць є первинним структуротворчим елементом щодо зайнятості.

Отже, важливою рисою зайнятості в Укр. є велика к-ть зайнятих у сфері послуг (59 %), багато працюючих за кордоном на випадкових, тимчасових роботах без контрактів (2-7 млн.); незареєстрована зайнятість. Вона охоплює як працюючих (це може бути їх додатк. заробіток), так і частково працюючих (осіб з неповною зайнятістю). Специфічною рисою зайнятості в постсоц. країнах є розвиток самозайнятості населення. Самозайняті – це особи, які самостійно, за власні кошти орган-ть власне в-во і реаліз-ю товарів і послуг. А також несуть відпов-ть за продукцію та послуги.

68. Особливості функціонування нац. Ринку праці та протиріччя щодо реалізації стратегічних цілей трансформації екон. Системи.

Ринок праці – си-ма соц.-екон. відносин між роботодавцями (власниками засобів в-ва) та населенням (власниками роб. сили) щодо задоволення попиту перших на працю, а других – на роб. місця, які є джерелом їхніх засобів існування.

Сучасний ринок праці в Україні є неоднорідним. Це багатошарова структура, яка об’єднує зареєстровані та незар., в тому числі приховані частини.

Нові тенденції в розвитку ек-ки: стрімкий спад попиту на роб. силу в одних галузях та секторах ринку і відносно бурхливий розвиток ін. вступили у протиріччя з жорсткою регламентацією умов праці на п-вах з традиційними режимами зайнятості, викликали до життя нові форми організації праці, нестандартні форми функціон. ринків праці. У 90-х рр. ХХ ст. у зв’язку з перехідним процесом х-не зростання так званої гнучкості ринку праці.

Гнучкий ринок праці – це інституція надання будь-яких форм реалізації екон. (трудової) активності, що передбачають вихід за межі нормальної тривалості роб. дня (тижня) і цілорічної зайнятості, підписання тимчасових, (зокрема, короткострокових) трудових контрактів тощо.

Неповна зайнятість в Україні має ряд особливостей.

По-перше, це є наслідком скорочення попиту на роб. силу і альтернатива безробіттю.

По-друге, через відсутність в законодавстві норми «часткове безробіття» - це форма прихованого безробіття.

По-третє,неповністю викор. всі продук. сили.

Особливістю українського ринку праці на сучасному етапі розвитку є зростання диспропорцій між професійно-кваліфікаційною структурою населення в потребами ринку. Ринок праці є неоднорідним, існує розрив між попитом і пропозицією на робочу силу, тому головна стратегічна ціллю є повна зайнятість. Навіть за умов розробки стратегії регулювання зайнятості, системи професійної підготовки та перепідготовки, наявності розгалуженої системи органів працевлаштування, спеціальних програм стимулювання зайнятості та ін. стратегічна ціль залишається недосягнутою.