- •Die Morphologie
- •§ 1. Das Verb (дієслово), Grundformen des Verbs (основні форми дієслова)
- •§ 2. Präsens (Gegenwart)
- •§ 4. Perfekt (vollendete Gegenwart)
- •§ 5. Das Perfekt mit dem Hilfsverb „haben“ bilden:
- •§ 6. Das Perfekt mit dem Hilfsverb „sein“ bilden:
- •§ 7. Дієслова, які утворюють Perfekt або з „sein“, або з „haben“.
- •§ 8. Plusquamperfekt (vollendete Vergangenheit)
- •§ 9. Perfekt і Plusquamperfekt модальних дієслів, дієслів „lassen“, „helfen“, „lernen“, „lehren“, „bleiben“, дієслів руху, а також дієслів, що означають відчуття.
- •§ 10. Futur I (Zukunft)
- •§ 11. Futur II (vollendete Zukunft)
- •§ 12. Genus des Verbs (стан дієслова)
- •§ 13. Vorgangspassiv
- •§ 14. (Das Stativ) Zustandspassiv oder das resultative Passiv
- •§ 15. Subjektloses Passiv
- •§ 16. Der Konjunktiv
- •§ 17. Präsens Konjunktiv (Konjunktiv I)
- •§ 18. Значення і вживання Konjunktiv I в Präsens:
- •§ 19. Präteritum Konjunktiv (Konjunktiv II)
- •§ 20. Perfekt und Plusquamperfekt Konjunktiv
- •§ 21. Futur I und Futur II Konjunktiv
- •§ 22. Konditionales I und Konditionales II
- •§ 23. Значення і вживання Konjunktiv II:
- •§ 24. Beispiele der Verwendung des Konjunktivs:
- •§ 25. Der Imperativ
- •§ 26. Infinite Formen des Verbs. (неособові / іменні) форми дієслова.
- •§ 27. Infinitiv (інфінітив/ неозначена форма дієслова)
- •§ 28. Залежний інфінітив.
- •§ 29. Вживання Infinitiv з часткою «zu» або без «zu»:
- •§ 30. Der Infinitivsatz
- •§ 31. Modalverben, ihre Bedeutungen und Gebrauchsbeispiele.
- •§ 32. Вживання модальних дієслів для виразу впевненості, сумніву, припущення, наказу, побажання.
- •§ 33. Модальні дієслова з Infinitiv I Passiv:
- •§ 34. Повнозначні дієслова, які мають модальне значення.
- •§ 35. Das Verb „lassen“:
- •§ 36. Das Verb „brauchen“:
- •§ 37. Модальні конструкції з дієсловами „scheinen“ і „glauben“:
- •§ 38. Модальні значення дієслів „verstehen“,
- •§ 39. Інфінітивна група з дієсловами „pflegen“ і „suchen“:
- •§ 41. Infinitivkonstruktionen „um ... Zu“,
- •§ 42. Partizipien (дієприкметники)
- •§ 43. Partizip I
- •§ 44. Das Gerundivum
- •§ 45. Partizip II
- •§ 46. Die abgesonderten Partizipialfügungen
- •§ 47. Перехід Partizip I і іі в прикметники і прислівники.
- •§ 48. Das Substantiv. (Іменник) Der Artikel. (Артикль)
- •§ 49. Deklination der Substantive.
- •§ 50. Утворення множини іменників
- •§ 51. Deklination der Substantive im Plural.
- •§ 52. Das Adjektiv (прикметник)
- •§ 53. Deklination der Adjektive
- •§ 54. Zahladjektiv (Числівник)
- •§ 55. Die Grundzahlen
- •§ 56. Ordnungszahlen
- •§ 57. Die Bruchzahlen
- •§ 58. Das Pronomen (займенник)
- •§ 59. Personalpronomen (persönliches Fürwort)
- •§ 60. Possessivpronomen (besitzanzeigendes Fürwort)
- •§ 61. Demonstrativpronomen (hinweisendes Fürwort)
- •§ 62. Reflexivpronomen (das rückbezügliches Fürwort)
- •§ 63. Das unpersönliche Pronomen „es“
- •§ 64. Reziprokpronomen (die wechselbezüglichen Fürwörter)
- •§ 65. Interrogativpronomen (die fragenden Fürwörter)
- •§ 66. Relativpronomen (die bezüglicher Fürwörter)
- •§ 67. Indefinitpronomen und Negativpronomen
- •§ 68. Das Adverb (Прислівник)
- •§ 69. Die Pronominaladverbien
- •Verben mit präpositionalem Objekt
- •§ 70. Komparation der Adjektive und Adverbien (Ступені порівняння прикметників та прислівників)
- •§ 71. Die Präpositionen (прийменники)
- •§ 72. Zweigliedrige oder paarige Präpositionen.
- •Die Syntax
- •§ 73. Die Satzglieder (члени речення)
- •§ 74. Das erweiterte Attribut (поширене означення)
- •§ 75. Der Satz (речення)
- •§ 76. Der zusammengesetzte Satz
- •§ 77. Die Satzreihe
- •§ 78. Die zweigliedrigen Konjunktionen/Doppelkonjunktionen (подвійні сполучники)
- •§ 79. Das Satzgefüge
- •Inhalt:
§ 16. Der Konjunktiv
(Умовний спосіб)
Konjunktiv вживається, як й умовний спосіб в українській мові, і вказує на те, що особа, яка говорить розглядає дію, про яку повідомляє не як фактичну. Порівняйте:
Indikativ (дійсний спосіб):
|
Konjunktiv (умовний спосіб): |
• Peter hat gestern 20 neue Vokabeln gelernt. – Петер (дійсно) вивчив 20 нових слів, цей факт виражається дійсним способом. |
• Susanne behauptet, sie habe gestern 30 neue Vokabeln gelernt. – Чи дійсно вивчила Сузанна 30 нових слів, я цього достовірно не знаю, але це цілком можливо. (В цьому реченні вживається умовний спосіб.) |
Konjunktiv використовується:
для виразу можливої дії, яка по суті не відбувається, тобто для виразу припущення, сумніву, обережного спонукання (наказу, або прохання), бажання, яке ще можливо виконати, або взагалі нездійсненного бажання;
в непрямій мові, частіше за все для виразу реальної дії, яка передається з чужих слів. Тут кон’юнктів виражає ще особливий вид модальності – модальність чужого висловлювання.
Розрізняють Konjunktiv I (“кон’юнктів непрямої мови” або “кон’юнктів чужої думки”) і Konjunktiv II (“кон’юнктів нереальної умови”).
• Susanne behauptet, sie habe gestern 30 neue Vokabeln gelernt. (Die Aussage wird ganz neutral weitergegeben; der Sachverhalt kann stimmen oder auch nicht. Sprachlich wird diese neutrale Haltung durch den Konjunktiv I zum Ausdruck gebracht.)
• Susanne behauptet, sie hätte gestern 30 neue Vokabeln gelernt. (Der Sprecher hat erhebliche Zweifel am Wahrheitsgehalt seiner Aussage; deshalb benutzt er den Konjunktiv II, um diese Ungewissheit sprachlich zu verdeutlichen.)
Кон’юнктів у німецькій мові (на відміну від української, де умовний спосіб має тільки одну часову форму, яка не має конкретного часового значення) має ті самі часові форми, що й дійсний спосіб (Indikativ) в Aktiv i в Passiv, але, їх утворення і вживання відрізняється від індікатива, оскільки розбіжність між значенням окремих часових форм Konjunktiv меньш чітка; внаслідок цього одна часова форма Konjunktiv може в окремих випадках замінятися іншою. Для заміни деяких часових форм Konjunktiv існують ще дві особливі форми кондиціоналіса – Konditionalis I і Konditionalis II. (Konditionalis I і Konditionalis II служать для заміни часових форм кон’юнк-тіва, які співпадають з формами індикатива).
Merken Sie sich! Характерною рисою всіх часових форм кон’юнктіва є наявність суфікса -e в усіх особах однини і множини та відсутність особового закінчення у 1-й і 3-й особах однини, а для Präteritum – також наявність умлаута у корені слова для всіх дієслів, крім дієслів слабкої дієвідміни.
Для виразу припущення, сумніву, обережного спонукання (наказу, або прохання), бажання, яке ще можливо виконати, або взагалі нездійсненного бажання вживаються дві часові форми кон’юнктіва:
• для оформлення теперешнього і майбутнього часу – Präteritum Konjunktiv,
• для минулого часу – Plusquamperfekt Konjunktiv.
В непрямій мові:
• для виразу теперішнього часу вживається Präsens Konjunktiv,
• для минулого – Perfekt Konjunktiv,
• для майбутнього – Futurum I Konjunktiv.
При співпаданні форм кон’юнктіва з формами індикатива вони можуть замінюватись відповідно на Präteritum і Plusquamperfekt Konjunktiv і на Konditionalis I.