§ 28. Залежний інфінітив.

Інфінітив виконує в реченні функцію складової частини дієслівного присудка, а також функції деяких другорядних членів (додатка, обставини і означення), утворюючи з цим реченням лексико-граматичне ціле, інфінітивну конструкцію/ групу з дієсловами, іменниками і прикметниками.

Konstruktion:	Beispiele der Verwendung des Infinitis:
1. Modalverb + Inf. I Akt.	• Ich kann dich nicht verstehen.
2. behaupten + Inf. I Akt.	• Er behauptet, alles gut zu verstehen.
3. Verb + Inf. II Akt.	• Er behauptet, alles gut zu verstanden zu haben.
4. glücklich sein + Inf. II Akt.	• Ich war glücklich, meinen alten Freund gesehen zu haben.
5. Modalverb + Inf. I Akt.	• Ich will an dieser Konferenz teilzunehmen.
6. Modalverb + Inf. I Pas.	• Ich will zu dieser Konferenz eingeladen werden.
7. einen Wunsch haben + zu + Inf. I Pas.	• Ich habe keinen Wunsch, zu dieser Konferenz eingeladen zu werden.
8. behaupten + Inf. II Pas.	• Er behauptet zu dieser Konferenz eingeladen worden zu sein.
9. Futur II Aktiv = werden + Inf.II Aktiv a) vollendete Yukunft	• Sobald mein Mann den Urlaub bekommen haben wird (Futur II), werden wir in ein Erhohlungsheim fahren.
b) Vermutung	• Er wird bestimmt geschlafen haben.

Інфінітив із всіма словами, які до нього відносяться називається “залежним інфінітивом”. Усі слова, що відносяться до інфінітиву, стоять перед ним; сам інфінітив стоїть в кінці речення або інфінітивної групи.

Інфінітивна група може стояти в кінці речення, посередені його або перед ним. Поширена інфінітивна група відокремлюється комою, або комами.

• Diesen Weg mit Erfolg bestritten zu haben, ist das Verdienst eines Chemikers, der ein Schweißpulver zusammenstellte, das die Aluminiumoxyde beseitigte.

• Eine solche Analyse scheint bisher noch nicht ausgeführt worden zu sein.

§ 29. Вживання Infinitiv з часткою «zu» або без «zu»:

Інфінітив активного стану, що залежить від іншого дієслова “залежний інфінітив” вживається в реченні з часткою «zu», яка стоїть перед інфінітивом і пишеться окремо. Якщо дієслово в інфінітиві з відокремлюваним префіксом, то «zu» стоїть між префіксом і коренем.

zum Beispiel:

• Ich hoffe dich am Abend zu sehen. – Я сподіваюсь побачити тебе ввечері.

• Ich habe vor, einige Prüfungen vorfristig abzulegen. – Я маю намір, здати деякі іспити достроково.

Без частки «zu» інфінітив вживається:

1. після модальних дієслів: müssen, sollen, wollen, mögen, möchten, können, dürfen і дієслова lassen;

• Nach dem Unfall mußten wir nach Hause zu Fuß gehen. - Після нещасного випадку ми були змушені йти додому пішки.

• Der Lehrer ließ uns den Text übersetzen. – Вчитель велів нам перекласти текст.

2. після дієслова bleiben у сполученні з локальними дієсловами: haften (приліпати, приставати), kleben, hängen, kauern (сидіти навпочіпки), liegen, sitzen, stecken, stehen, wohnen;

• Er blieb mit dem kranken Kind sitzen. – Він залишився сидіти із хворою дитиною.

3. після дієслів, що означають відчуття: fühlen, hören, spüren, sehen і після дієслів: bemerken, erblicken, finden, wissen.

• Niemals sah ich ihn lachen. – Я ніколи не бачив, як він сміється.

(Такі конструкціі за значенням близькі до підрядних додаткових речень, які вводяться сполучниками dass і wie, і перекладаються на українську мову підрядними реченнями із сполучниками що і як.)

4. після дієслів, що означають рух: fahren, fliegen, führen, gehen, kommen, laufen, reiten, schicken;

• Ich gehe frisches Brot kaufen. – Я іду купувати свіжий хліб.

5. після дієслів: lehren, lernen, helfen;

• Der Vater lehrt seine kleine Tochter lesen. – Батько вчить читати свою маленьку доньку.

6. після дієслів heißen, nennen і після дієслова haben в сталих словосполученнях;

• Heißt das nicht elend leben? – І це називається жити без нудьги?

• Du hast gut reden (lachen). – Тобі добре говорити (сміятися).

(Такі конструкції звичайно емоційно забарвлені.)

7. як підмет на початку речення, якщо він стоїсь на першому місці в реченні і не має при собі залежних слів; звичайно у висловлюваннях узагальнюючого характеру, у прислів’ях;

• Lesen ist nützlich. – Читати корисно.

• Probieren geht über Studieren. – Краще один раз побачити, ніж сім разів почути.

8. в односкладових реченнях, що означають наказ або побажання.

• Nur nicht weinen! – Тільки не плакати!

З часткою «zu» інфінітив вживається:

1. як складова частина дієслівного присудка після дієслів, що означають різні види дії, яка відбувається: beginnen, anfangen, aufhören, beabsichtigen, fortfahren, fortsetzen usw.

• Er beginnt den Brief zu lesen.

2. як додаток після багатьох об’єктних дієслів: bitten, versprechen, versuchen, hoffen, vermuten, erlauben, raten, vorhaben, wünschen usw.

• Ich hoffe dich am Abend zu sehen.

3. як додаток після прикметників, прислівників та дієприслівників з дієсловом “sein“: glücklich, stolz, froh, überzeugt usw.

• Ich bin froh, Sie kennen zu lernen.

4. як означення після абстрактних іменників, наприклад: Absicht, Bitte, Freude, Glück, Gedanke, Möglichkeit, Wunsch, usw.

• Er hatte den Wunsch, nach Kaukasus zu fahren.

5. після прислівників з дієсловом “sein“ і неозначено-особовим займенником “es“:

• Es ist interessant, Deutsch zu lernen.

6. після дієслів haben, sein, brauchen, verstehen, wissen, scheinen, glauben, pflegen, які разом з інфінітивом набувають модального значення. (див. нижче)