Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Potentsialnaya_5-Ka_Po_Modulyu_LAW.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
83.37 Кб
Скачать
  1. Визначення правосуддя. Завдання правосуддя.

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ. 

Завданнями правосуддя є: всебічне зміцнення законності й правопорядку; запобігання злочинам та іншим правопорушенням; охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України основних засад суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань; виховання громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов’язку, поваги до прав, честі й гідності громадян; виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які відповідно до ст. 6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. 

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціалізованих судів.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Пріоритетним напрямком діяльності Конституційного Суду є здійснення конституційного судочинства в Україні.

Суди загальної юрисдикції

Верховний суд

Верховний Суд України — найвищий судовий орган в Українській системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України:

  • розглядає справи, віднесені до його підсудності та справи, пов'язані з виключними обставинами;

  • переглядає, інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції;

  • дає роз'яснення з питань застосування законодавства;

  • розглядає звинувачення на адресу Президента України;

  • представляє Україну у відносинах з судами інших держав.

Вищі спеціалізовані суди

В Україні діє три вищих спеціалізованих суди:

  • Вищий адміністративний суд України;

  • Вищий господарський суд України;

  • Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ України з розгляду цивільних і кримінальних справ, є касаційною інстанцією для розгляду справ, що підпадають під загальну юрисдикцію. 

Вищий господарський суд України

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом у системі спеціалізованих господарських судів України та касаційною інстанцією у господарській юрисдикції.

Вищий адміністративний суд України

Основне завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб.

Апеляційні суди

Загальні апеляційні суди

Загальні апеляційні суди розташовані у всіх обласних центрах областей, у столиці АР Крим та містах республіканського значення Києві та Севастополі. Юрисдикція поширюється у межах свого регіону. Загальна кількість — 27.

Апеляційні господарські суди

Апеляційні господарські суди переглядають рішення та ухвали господарських судів першої інстанції. Загальна кількість — 8. Юрисдикція апеляційних господарських судів є особливою і не збігається з адміністративно-територіальним устроєм.

Місцеві суди

Загальні місцеві суди

Загальні місцеві суди (або суди першої інстанції) загальної юрисдикції знаходяться у містах, районах, містах обласного значення та районах у містах. Загальна кількість — 66.

Господарські місцеві суди

Господарські місцеві суди розташовані у всіх обласних центрах областей, у столиці АР Крим та містах республіканського значення Києві та Севастополі. Юрисдикція поширюється у межах свого регіону. Загальна кількість — 27.

Окружні адміністративні суди

Окружні адміністративні суди розташовані у всіх обласних центрах областей, у столиці АР Крим та містах республіканського значення Києві та Севастополі. Юрисдикція поширюється у межах свого регіону. Загальна кількість — 27.

Правоохоронні органи

Прокуратура України. (ст. 121 КУ )

  1. підтримання державного обвинувачення в суді;

  2. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

  3. нагляд за дотриманням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

  4. нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Органи внутрішніх справ України. Основними нормативно-право­вими актами, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ України, є Закони України “Про міліцію” (від 20.12.90) та “Про оперативно-розшукову діяльність” (від 18.02.92)

До системи органів внутрішніх справ входять: міліція, внутрішні війська, державний пожежний нагляд.

Міліція складається з таких підрозділів:

  • кримінальна міліція

  • міліція громадської безпеки

  • транспортна міліція

  • державна автомобільна інспекція

  • міліція охорони

  • спеціальна міліція

Служба безпеки України – це державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Порядок організації та діяльності СБУ визначається Законами України “Про Службу безпеки України” (від 25.03.92), “Про оперативно-розшукову діяльність” (від 18.02.92), “Про розвідувальні органи України” (від 22.03.2001), “Про контррозвідувальну діяльність” (від 26.12.2002) та деякими іншими актами законодавства.

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним сприяти захисту прав і свобод та представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури України регулюється Законом України “Про адвокатуру” від 19.12.92.

Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та діяльності нотаріату є Закон України “Про нотаріат” від 02.09.93.

2.Визначення шлюбу. Умови, встановленні законодавством, для укладення шлюбу. Відповідно до ст. 21 СК України шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Ознаками шлюбу є: 1) добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК); 2) досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК); 3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом; 4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу .чоловіка і жінки. Інша справа - шлюбний договір, яким особи, що вступають в шлюб, чи подружжя в період шлюбу врегульовують відповідні майнові відносини на час шлюбу. У даному разі шлюбному договору притаманні майже усі ознаки цивільно-правового договору. Новий Сімейний кодекс, як і Кодекс про шлюб та сім'ю України, не визнає шлюб, не зареєстрований в органах РАЦСу, а також церковний шлюб. Однак у ст. 21 СК зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану. Умови вступу в шлюб - це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Правозгідним відповідно до ст. 37 СК є шлюб, який укладено з дотриманням вимог закону. Відповідно до нового Сімейного кодексу умовами вступу в шлюб є: 1) взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним; 2) досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку. Для жінки та для чоловіка шлюбний вік становить - 18 років. При цьому СК встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 16 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Перешкодами для укладення шлюбу є: 1) перебування в іншому шлюбі.

2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення.

3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення.

4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб.

Порядок укладення шлюбу Порядок укладення шлюбу можна звести до наступних етапів. 1. Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб. Новий СК передбачає можливість подання відповідної заяви про реєстрацію шлюбу як особисто, так і через представників. Заява є чинною протягом 3 місяців від дати її подання. 2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками. На органи РАЦСу покладено обов'язок щодо ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутнього подружжя і батьків та попередження про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. 3. Прийняття державними органами РАЦСу заяви за наявності всіх необхідних документів. При поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов'язані подати паспорти чи інші паспортні документи, а також документи про припинення попередніх шлюбів (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним), при цьому у заяві про реєстрацію шлюбу робиться відмітка із зазначенням документа, що підтверджує припинення попереднього шлюбу. У разі подання заяви про реєстрацію шлюбу особами, що не досягай шлюбного віку, вони зобов'язані подати свідоцтво про народження, а також довідку з місця проживання (п. 4.2 Правил реєстрації актів громадянського стану). 4. Заручини. З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів РАЦСу особи вважаються зарученими (ст. 31 СК). При цьому Сімейний кодекс підкреслює формальне значення заручин, тобто як такого стану, який не породжує у осіб обов'язку вступу в шлюб. Отже, заручини не породжують у заручених осіб сімейних прав та обов'язків. 5. Реєстрація шлюбу. Для розгляду порядку реєстрації шлюбу важливе юридичне значення має дослідження питань часу та місця реєстрації шлюбу. Час реєстрації шлюбу. Відповідно до ст. 32 СК реєстрація шлюбу здійснюється після спливу одного місяця від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу.

До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини: а) недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК); б) відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст. 24 СК); в) укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК); г) реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК); ґ) перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК); д) укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК); є) укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК); ж) приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК); з) укладання шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Для визнання шлюбу недійсним досить довести в суді наявність однієї із наведених вище обставин.

3 визначення часу відпочинку. Види відпочинку. Оплата праці.

Час відпочинку – це відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов’язків і який він може використовувати на власний розсуд

види часу відпочинку:

  1. перерва протягом робочого дня (зміни);

  2. відпочинок між змінами;

  3. вихідні дні;

  4. святкові неробочі дні;

  5. щорічні відпустки.

Перерва працівникам надається протягом робочого дня (зміни) для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається до робочого часу. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Загальна тривалість відпочинку між робочими змінами встановлюється при роботі змінами і має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Вихідні дні надаються для щотижневого відпочинку працівників.

Загальним вихідним днем є неділя. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається лише у виняткових випадках з метою:

  • для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

  • для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

  • для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

  • для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Святкові і неробочі дні в україні

  • 1 січня – Новий рік;

  • 7 січня – Різдво Христове;

  • 8 березня – Міжнародний жіночий день;

  • 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

  • 9 травня – День перемоги;

  • 28 червня – День Конституції України;

  • 24 серпня – День незалежності України;

  • один день (неділя) – Пасха (Великдень);

  • один день (неділя) – Трійця.

Щорічні відпустки :

основна відпустка надається усім працівникам тривалістю не менш як 24 дні за відпрацьований робочий рік. віком до 18 - відпустка тривалістю 31  день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена більша тривалість щорічної основної відпустки. ( науково-педагогічним працівникам - до 56 календарних днів.)

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам окремих категорій працівників(зайнятих на роботах із шкідливими чи особливими умовами праці). Тривалість встановлюються КабМіном Укр залежно від роботи, яку виконує конкретний працівник.

Щорічні відпустки повної тривалості у 1ий рік роботи надаються після 6 міс безперервної роботи на даному підп-і.У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки за 2ий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]