§ 74. Das erweiterte Attribut (поширене означення)

Узгоджене означення, виражене прикметником або дієприкметником може мати при собі пояснювальні слова (додатки, обставини), які граматично і за змістом тісно пов’язані між собою і виконують функцію одного поширеного члена речення. Таке означення називається пошире-ним. Узгоджене означення стоїть здебільшого перед означуваним словом, яке виконує функцію будь-якого члена речення, а неузгоджене – після означуваного слова. Якщо означуване слово вживається з артиклем, тоді поширене означення стоїть в рамці між артиклем (рідше займенником або числівником) та означуваним словом (іменником).

Дуже часто німецьке поширене означення українською мовою слід перекладати в такому порядку:

1. означуваний іменник та його артикль;

2. основне слово – дієприкметником або дієприслівником;

3. залежні слова.

• Die vom Staatsanwalt ausgeübte Kontrolle wies viele Mängel auf. – Проведена прокурором перевірка виявила багато недоліків.

• Er übersetzt zwei in der lätzten Zeit von unserem Verlag herausgegebenen Romane. – Він перекладає два романи, видані останнім часом нашим видав-ництвом.

Поширене означення за своїм значенням дуже близьке до підрядного означального речення і конкурує з ним. Тому у разі труднощів з перекладом поширеного означення його перекладають підрядним означаль-ним реченням:

• Die Kinder spielen in dem nach Garten liegenden Zimmer. – Діти граються у кімнаті, яка виходить (вікнами) у сад.

Поширене означення (das erweiterte Attribut) часто вживається в науковій літературі, публіцистиці та в ділових паперах. У художній літературі і в усному мовленні переважають підрядні означальні речення (Relativsätze oder Attributsätze).

§ 75. Der Satz (речення)

Реченням називається мінімальна інтонаційно і граматично оформлена одиниця мовного спілкування, що формує і виражає окрему, відносно закінчену думку і відношення цієї думки до дійсності. За структурними ознаками речення поділяються на прості і складні. Просте речення містить у собі одну предикативну одиницю. Для будови німецького речення характерні таки чотири основні ознаки: а) наявність обох головних членів речення підмета і присудка (двоскладність); б) наявність дієслова в особовій формі; в) фіксоване місце дієслів, що призводить до утворення рамкової конструкції.

Найхарактернішою рисою будови німецького речення є рамкова конструкція – роздвоєння присудка і включення між його обома частина-ми другорядних членів речення Предикативна рамка може бути повна і неповна.

При повній рамці змінювана частина присудка стоїть безпосередньо після підмета або перед ним, а незмінювана – у кінці речення. При прямому порядку слів у рамці розміщуються всі члени речення, крім підмета, а при зворотньому – всі члени речення, крім другорядного, з якого починається речення. Частинами прсудка, які утворюють рамку можуть бути:

1. допоміжне дієслово на першому або на другому місці та Partizip II чи Infinitiv у кінці речення, якщо присудок виражений аналітичною дієслівною формою (Perfekt, Plusquamperfekt, Futurum Aktiv, всі часові форми Passiv):

• Haben Sie mit dem Doktor gesprochen?

• Gerstern war Robert von seinem Posten an der Botschaft in London zurück-gekehrt.

• Ein ehrlicher Mensch wird nie seinem Freund im Stich lassen.

2. змінювана частина дієслівної форми на першому, або на другому місці і незмінювана – на останньому, якщо присудок відважений дієсловом у Präsens або в Präteritum з відокремлюваним наголошеним першим компонентом:

• Ich bringe meine Freunde mit.

• Der Personenzug fährt um 5.15 Uhr von Köln ab.

3. змінювана частина складеного дієслівного присудка на першому або на другому місці та незмінювані частини у кінці речення:

• Im Dezember wollen wir in das neue Haus einziehen.

• Möchten Sie eine Tasse Kaffe trinken?

4. зв’язка складеного іменного присудка на першому або на другому місці і незмінювані частини у кінці речення:

• War so etwas überhaupt möglich?

• So wurde ich mit Sandra näher bekannt.

При неповній рамці другорядний член, який не має особливого комунікативного навантаження, стоїть поза рамкою, так що незмінювана частина присудка займає передостаннє місце в реченні. У сучасній німецькій мові неповна рамка зустрічається дуже часто, особливо в усному мовленні. Найчастіше за рамку виносяться:

1. додатки, виражені поширеним інфінітивом, і обставини, виражені сполучниковим інфінітивом:

• Hans suchte indessen den Riesen auf, um ihn zum Zweikampf herauszufortdern.

2. обставини порівняння зі сполучниками wie і als:

• Sein gesundes, rundes Gesicht schiehn etwas Luft anzufassen wie ein Kinder-ballon.

3. обставини, виражені прийменниковими групами, і прийменникові додатки:

• Die Mutter schaute sie an mit ihren durchdringenden Augen.

4. однорідні члени речення:

Beide mussten und würden ihn helfen, mit Rat und Obdach, mit Parieren und Geld.

5. предикативне означення, виражене поширеним дієприкметником або абсолютним знахідним відмінком.

• Auf dem Wege durch die duftenden Gärten ging sie schweisam neben mir her, den Kopf grübelnd gesenkt.