2. Групова динаміка

Групи, створені з волі керівництва для організації виробничого процесу, називаються формальними групами. Як би малі вони не були, це - формальні організації, чиєю найпершою функцією стосовно організації в цілому є виконання конкретних завдань і досягнення певних, конкретних цілей. В організації існує три основні типи формальних груп: групи керівників, виробничі групи й комітети.

Командна (супідрядна) група керівника складається з керівника і його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками.

Другий тип формальної групи - це робоча (цільова) група. Вона звичайно складається з осіб, що разом працюють над тим самим завданням. Хоча в них є загальний керівник, ці групи відрізняються від командної групи тим, що в них значно більше самостійності в плануванні й здійсненні своєї праці.

Третій тип формальної групи - комітет - буде розглянутий нижче.

Усі командні й робочі групи, а також комітети повинні ефективно працювати - як єдиний злагоджений колектив. Ефективне управління кожною формальною групою усередині організації має вирішальне значення. Ці взаємозалежні групи являють собою блоки, що утворюють організацію як систему. Організація в цілому зможе ефективно виконати свої глобальні завдання тільки за умови, що задачі кожного з її структурних підрозділів визначені таким чином, щоб забезпечувати діяльність один одного. Крім того, група в цілому впливає на поведінку окремої особистості. Таким чином, чим краще розуміє керівник, що ж являє собою група й фактори її ефективності, і чим краще він володіє мистецтвом ефективного управління групою, тим більше ймовірності, що він або вона зможуть підвищити продуктивність праці цього підрозділу й організації в цілому.

Незважаючи на те, що неформальні організації створюються не з волі керівництва, вони є потужною силою, яка за певних умов може фактично стати домінуючою в організації й зводити нанівець зусилля керівництва. Більше того, неформальні організації мають властивість взаємопроникати. Деякі керівники часто не усвідомлюють, що вони самі примикають до однієї або декільком таким неформальним організаціям. Цей феномен властивий не тільки людям, зв'язаним співпідпорядкованістю.

Як і всій організації в цілому, щоб добитися ефективності функціонування, групам потрібне планування, організація, мотивація й контроль діяльності.

Група зможе більш-менш ефективно йти до досягнення своїх цілей залежно від впливу наступних факторів: розміру, складу, групових норм, згуртованості, конфліктності, статусу й функціональної ролі її членів.

Розмір. Групи, що нараховують від 5 до 11 членів, звичайно приймають більш точні рішення, ніж ті, які виходять за межі цієї чисельності. В міру збільшення розміру групи, спілкування між її членами ускладнюється, і стає більш важким досягнення згоди з питань, пов'язаних з діяльністю групи й виконанням її завдань.

Склад. Під складом тут розуміється ступінь подібності особистостей і точок зору, підходів, які вони проявляють при вирішенні проблем. Рекомендується, щоб група складалася з несхожих особистостей, тому що це обіцяє більшу ефективність, ніж якби члени групи мали схожі точки зору.

Групові норми. Норми, прийняті групою, впливають на поведінку окремої особистості й на те, у якому напрямку буде працювати група: на досягнення цілей організації або на протидію їм. Норми покликані підказати членам групи, яка поведінка і яка робота очікуються від них.

Згуртованість. Згуртованість групи - це міра тяжіння членів групи друг до друга й до групи. Високозгуртована група - це група, члени якої випробовують сильну тягу друг до друга й вважають себе схожими.

Групова однодумність - це тенденція придушення окремою особистістю своїх дійсних поглядів на яке-небудь явище для того, щоб не порушувати гармонію групи.

Статус членів групи. Статус тієї або іншої особистості в організації або групі може визначатися низкою факторів, включаючи такі як старшинство в посадовій ієрархії, назва посади, розташування кабінету, освіта, соціальні таланти, інформованість і накопичений досвід.

Ролі членів групи. Існують дві основні спрямованості ролей для створення нормально працюючої групи. Цільові ролі розподілені таким чином, щоб мати можливість відбирати групові завдання й виконувати їх. Підтримуючі ролі мають на увазі поведінку, що сприяє підтримуванню й активізації життя й діяльності групи.

Комітет - це група усередині організації, якій делеговані повноваження для виконання якого-небудь завдання або комплексу завдань. Іноді комітети називають радами, цільовими групами, комісіями або командами. Але у всіх випадках тут мається на увазі групове прийняття рішень і здійснення дій, що відрізняє комітет від інших організаційних структур.

Спеціальний комітет (ad hoc committee) - це тимчасова група, сформована для виконання певної мети (ad hoc - латинські слова, що означають « для цього»).

Постійний комітет (Standing committee) - це перманентно діюча група усередині організації, що має конкретну мету. Найчастіше постійні комітети використовуються для надання організації консультацій з питань неминущої важливості.

На більш низьких рівнях організації комітети можуть бути утворені для таких цілей як зниження собівартості, удосконалювання технології й організації виробництва, вирішення соціальних питань або для поліпшення відносин між підрозділами.