Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська Національна академія міського господарства

Житлово-комунальний технікум Конспект лекцій

З дисципліни «Основи менеджменту»

Для студентів денної та заочної форми навчання за спеціальністю:

5.14010101 «Готельне обслуговування» та «Організація обслуговування в готелях»

Розглянуто та схвалено цикловою Укладач: викладач

Комісією комерційної діяльності ЖКТ ХНАМГ

протокол №12 Романько І.М.

від 20.06 2011 року

Голова комісії: Непочатова Г.В.

Харків 2012

Тема 1. «Поняття і сутність менеджменту»

(2 години лекції 4 години самостійного вивчення)

План

1. Поняття менеджменту як самостійної області знань.

2. Загальна характеристика теорій менеджменту, їх обґрунтування

3. Формування іміджу підприємства

4. Філософія підприємства. ( самостійне вивчення )

5. Еволюція управлінської науки. (самостійне вивчення )

6. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі і Україні (сам. вивчення)

Література

1. Мескон М.Л., Альберт М., Хедоури Р. Основы менеджмента: Пер.с ангд.-М.: “Дело”, 1992. сір.28-30, 62-77, 81-84.

2. Уокер, Джон Р. Управление гостеприимством, вводный курс. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности “Гостиничный и туристический бизнес” М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. стр. 8-11.

3. Мальська М.П., Пандяк І.Г. Готельний бізнес: теорія та практика. Навчальний посібник,- К.: Центр учбової літератури, 2006 стр.

4. Нечаюк Л.І., Нечаюк Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: Навчальный посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2006 стр. 7-13, 17-26

1. Поняття менеджменту як самостійної області знань

Поряд із поняттям «управління» сьогодні в наш словниковий запас увійшов термін «менеджмент». І це не випадковість, а закономірність, яка обумовлена орієнтацією нашої економіки на ринкові методи господарювання, що давно вже діють у більшості розвинутих державах світу. Вивчення досвіду цих держав показує, що своїм досягненням вони багато в чому завдячують системі управління виробництвом. Очевидно, що діючі там схеми управління підприємствами, організаціями, які. власне, й привели до успіху економіку цих країн не могли не зацікавити наших учених та практиків. Досліджуючи ці схеми з метою набуття власного досвіду, вони виявили, що обійтися без менеджменту тут неможливо.

Це і є головною причиною того, що слово «менеджмент» іноземного походження потрапило до нашого лексикону сьогодні й, напевно, назавжди.

Нерідко нам доводиться чути, що поняття «управління» та «менеджмент» за своїм змістом тотожні, що це лише своєрідні «примхи» наших економістів у «копіюванні» Заходу привели до підміни управління менеджментом. Це як би лише данина моді й не більше. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять, як їх необхідно трактувати? Ось питання, на які нам треба дати відповідь.

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни, стану, або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин. Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх, або окремих, існуючих там виробничих факторів, до яких відносяться:

• матеріальні

• енергетичні

• фінансові

• трудові інформаційні ресурси тощо.

Але ефективний результат будь-якого управління навіть при використанні найбільш передових технологій, матеріалів, висококваліфікованих робітників буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом, узгоджених його дій. Саме таке завдання покладається на менеджмент, що в перекладі з англійської мови означає керівництво, завідування, вміння обходитись з чимось, вміння справлятися з роботою.

Таким чином, управління - це процес ув’язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент-це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув'язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певним технологічним процесом, машиною тощо).

У зарубіжній літературі існує чимало визначень менеджменту, але всі вони об'єднанні однією основою - людськими стосунками в процесі праці, організаторськими здібностями керівників, побудовою органів управління підприємствами, організаціями. Так, Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення менеджменту:

У менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками):

У менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

У менеджмент - це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);

У менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби й підрозділи.

Менеджмент - це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну й продуктивну групу. Саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток. Він є його результатом. Всюди, де ми вкладаємо економічні фактори виробництва, особливо капітал, ми не досягали розвитку. Розвиток справа швидше людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії і надання їй напрямку є головним завданням, задачею менеджменту Отже, якщо управляти можна всіма елементами виробництва, то керувати можна лише людьми, персоналом. Тому, якщо ми вживаємо термін «управління» стосовно людей, персоналу, то ми повинні розуміти в такому випадку не все управління в широкому змісті цього слова, а лише менеджмент як складову частину управління, або управління у вузькому розумінні цього слова.

Звідси стає зрозуміло, чому часто в поняття «управління» та «менеджмент» укладався однаковий зміст, адже вони є синонімічними.

З наведених вище визначень менеджменту можна зробити заключення про те, що це поняття с багатомірним і характеризується організаційною, функціональною та особовою складовими.

Організаційна складова менеджменту - це ієрархія управління підприємством, в якій виділяється вища, середня та низова ланки.

Функціональна складова - це поточний процес виконання функцій менеджменту: планування, організації, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.

Особова складова - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

Усі підходи до вивчення поняття «менеджмент» зводяться до наступних узагальнень:

У менеджменті розглядається як вид діяльності людини, спрямований на досягнення мети; менеджмент визначається як процес, з допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними, займаються постановкою їх мети і розробкою способів її досягнення; Р менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, в межах якої реалізовуються функції управління; менеджмент розглядається як категорія людей, зайнятих управлінням. Таким чином, узагальнюючи різноманітні визначення та складові менеджменту, можна прийти до наступного визначення його суті:

Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації) на всіх його рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.

Інакше кажучи, менеджмент означає організацію роботи колективу згідно з метою його діяльності. Найціннішими в менеджменті є люди, співробітники як основний елемент будь-якого виробничого процесу. Знайти або виховати компетентних співробітників набагато складніше, ніж отримати, наприклад, інвестиції. Менеджмент понад усе цінить людей із оригінальними ідеями. Він вчить працювати не так швидко, як мудро.

Отже, менеджмент - це швидше практична діяльність, ніж наука чи професія, хоч він охоплює як одне, так і друге.

На західних підприємствах розрізняють:

• топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени управління);

• мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керівники самостійних відділів);

• ловер-менеджмент - низову ланку керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів).

Щоб змінити існуючу нині в Україні економічну ситуацію, необхідно виховати керівників нового типу, які б діяли за ринковими законами. І тут не завадить звернутися до закордонного досвіду підготовки менеджерів, використання існуючих там технологій управління ринковим механізмом господарювання.

Розвиток виробництва на межі ХІХ-ХХ ст. змусив керівників зосередитися на розробці наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами та фінансами. Ця проблема постає в двох аспектах:

1. як збільшити продуктивність (відношення обсягу виробництва до використаних ресурсів) за рахунок полегшення виконуваної роботи;

2. як мотивувати працівників, щоб скористалися перевагами нових методів.

Вчені і практики, які вирішували згадані питання, започаткували школу наукового управління.

У роботах, що відносяться до кінця ХІХ — початку XX ст., були зроблені спроби узагальнення накопиченого до цього часу досвіду і створення основ науки менеджменту (табл. 1.2). Методичний інструментарій на цьому етапі формувався насамперед як спосіб реалізації принципів менеджменту. Так, відповідно до принципових положень концепції керування працею і виробництвом на підприємстві, сформульованих засновником школи наукового менеджменту Ф.У. Тейлором, розроблялися методи раціоналізації праці і виробництва.

Серед них слід зазначити насамперед методи роздробки кожної операції на елементарні складові частини і визначення за допомогою хронометражу найбільш прогресивних елементів трудового процесу робітників, що досягли максимальних результатів, усуваючи усі нераціональні рухи.

Він вважав, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна вдосконалити виробничі операції, досягти їх ефективного виконання. Першою фазою методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. На основі отриманої інформації розроб­лялися рекомендації для усунення зайвих, непродуктивних рухів з метою підвищення ефективності виробництва.