Тема 11 Радянська Україна в 1945 – 1991 рр.

Студенти повинні знати про те, що війна принесла багато втрат Україні. Від рук фашистів загинув кожний шостий її житель (на фронтах Другої світової війни загинуло близько 6 млн. осіб, стільки ж закатували фашисти під час окупації). Гітлерівці зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тисяч сіл і понад 16 тис. підприємств, 10 млн. осіб залишилися без житла. Прямі збитки народного господарства становили 285 млрд. крб.

У важких умовах жила більшість населення України. Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах. До того ж, в зв’язку з малосніжною зимою 1945 року та посушливим літом 1946, установленням для України великого хлібозаготівельного плану, в республіці почався голод, внаслідок якого 1946 року загинуло 800 тис. осіб, 1 млн. людей хворiли на дистрофію.

Студентам варто звернути увагу на те, що відбудова народного господарства України відбувалася у досить складних і суперечливих умовах. Ціною величезного напруження сил загоювалися рани війни. За темпами будівництва Україна нагадувала 30-і роки. Наприклад, до жовтня 1945 року в республіці було відбудовано 123 з 306 основних шахт. На кінець 1950 року Україна виробляла чавуну, сталі, кам’яного вугілля стільки, як у довоєнний період, а з виробництва прокату, чорних металів, залізної руди, продукції машинобудування, електроенергії показники значно перевищували цей рівень.

Незважаючи на значні втрати, які принесла війна, і повоєнні проблеми у республіці, активізувалося громадсько-політичне життя. Українське суспільство чекало на поліпшення з боку центру: припинення репресій, реформування колгоспної системи, демократизації. Всупереч цьому Москва розпочала нову ідеологічну компанію пошуків “ворогів народу”. Наступ сталінізму очолив помічник кремлівського диктатора, секретар ЦК ВКП(б) А.Жданов. У 1946 році ЦК КП(б)У під тиском центру ухвалив ряд постанов “Про перекручення й помилки у висвітленні української літератури в “Нарисі історії української літератури”, “Про журнали “Перець”, “Вітчизна” та ін. З’явилися розгромні рецензії на “Історію України”, видану 1943 року.

Головний удар сталінізму припав на літературу. 1951 року зазнав переслідування В.Сосюра за вірш “Любіть Україну”. Поета звинувачували в тому, що він оспівує не соціалістичну Україну, а Україну “взагалі”. Безглуздо звинуватили у “націоналізмі”, “петлюрівщині” поета М.Рильського.

Другим етапом боротьби з націоналістичними ухилами стала компанія проти космополітизму (низькопоклонства перед Заходом), нацьковування представників однієї нації на представників іншої.

Боротьба з космополітизмом супроводжувалася масовими репресіями проти єврейської інтелігенції. Серед репресованих опинилися видатні єврейські письменники: Г.Полянкер, Й.Бухбіндер, Н.Забара, А.Гонтар та ін. Сталінське керівництво мало цікавило, що велика кількість репресованих – учасники Другої світової війни.

Студентам треба пам’ятати і усвідомлювати, що після завершення Другої світової війни у західних областях України відбувалась громадянська війна. Регулярні частини радянської армії та частини НКВС проводили операції з ліквідації загонів ОУН – УПА. Щоб знищити повстанський рух, радянські силові структури вжили цілу низку жорстоких політичних заходів:

• відбувалось масове виселення з районів розташування баз УПА;

• депортації підлягали як окремі сім’ї, так і цілі села, що були пов’язані з УПА (майже 500 тис. осіб);

• спецгрупи НКВС, переодягнені у форму УПА, здійснювали провокації (пограбування місцевого населення, зґвалтування, убивства).