Друге заняття План

1. Причини, початок і характер першої світової війни.

2. Ставлення до війни різних суспільно-політичних груп і партій.

3. Економічне і політичне становище у роки війни.

Теми рефератів

1. Українські Січові стрільці: хто вони?

Додаткова література

1. Литвин М.Р., Науменко К.Л. Українські січові стрільці. - Львів, 1991.

2. Реєнт О., Янишин Б. Україна в період першої світової війни: історіографічний аналіз // Український історичний журнал. - 2004. - № 4. – С.3-31.

3. Якимович Б. “Гей, Січ іде, красен мак цвіте!” (До 100-рiччя заснування галицькиx “Сiчей”) // Військово-історичний альманах. - 2000. – №1. - С.3-27.

4. Коваль Р. За честь і волю. – К., 2005.

Методичні рекомендації

Відповідаючи на перше запитання, слід пояснити:

• що стало головними причинами війни?

• які військово-політичні союзи були утворені?

• на боці якого з них воювали українці?

Початок і хід воєнних дій не потребує детального аналізу, необхідно лише зазначити, що на першому етапі успіх був на боці Росії. Внаслідок окупації Галичини розпочинається політика русифікації і репресій по відношенню до місцевого населення.

Розглядаючи друге питання, необхідно відмітити, що ставлення до війни різних класів і партій було неоднаковим. Чим пояснюються відмінності у поглядах? У першу чергу, історією розвитку українських земель. Перебування довгий час у складі Австро-Угорщини породжувало у західних українців ілюзію, що найбільшим ворогом для України є Росія, і навпаки, українці з Наддніпрянської України схильні були підтримувати Росію і гинути “За Царя і Отечество!”.

Відповідь на трете запитання повинна містити не тільки окремі статистичні данні щодо наслідків війни, а й переконливі докази того, що це була величезна трагедія для українського народу, наслідки якої були катастрофічними. Разом з тим, вона створювала передумови краху імперій, об’єднання переважної більшості українських етнічних земель і створення незалежної української держави.

Тема 8 Українська національно-демократина революція 1917-1920 рр.

Після російської Лютневої революції 1917 року у Києві утворився національний соціалістичний уряд - Центральна Рада, яка домагалася автономії України у складі Росії. Ініціаторами його створення виступили дві, різні за характером, політичні сили – помірковане Товариство українських поступовців та Українська народна партія очолювана М.Міхновським, яка єдина безкомпромісно стояла на позиціях самостійництва. До створення УЦР долучилися також Українська соціал-демократична робоча партія на чолі з В.Винниченком і С.Петлюрою та нова зростаюча Українська партія соціалістів-революціонерів, яку репрезентували М.Ковалевський, П.Христюк та М.Шаповал. 17 (4) березня 1917 р. було обрано керівний склад УЦР. Очолив її Михайло Грушевський – професор, відомий історик, авторитетний політичний діяч, який щойно повернувся із заслання. Його заступниками були обрані відомий письменник, голова УСДРП В.Винниченко та літературознавець С.Єфремов. Ця дата вважається датою заснування УЦР.

На здивування багатьох, Центральна Рада одержала негайну й дедалі зростаючу підтримку. Українці Петрограда та Києва провели з нагоди її створення величезні демонстрації. 19 квітня в Києві відкрився Український національний конгрес. На нього зібралося 900 делегатів з усієї України від усіх українських громад колишньої імперії, а також від різних економічних, освітніх, військових та інших організацій. Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради та затвердив М.Грушевського на посаді її голови. 18 травня понад 700 делегатів від українців, які служили в армії, на з'їзді в Києві дали своїм представникам доручення вступити до Центральної Ради. Майже через місяць так само вчинили близько 1000 делегатів Українського з'їзду селян. Потім до Центральної Ради також приєднався з'їзд робітників. Натхненна такими виявами довір'я, Центральна Рада усвідомила себе не лише представником відносно невеликої кількості національно свідомих українців, а українським парламентом і розпочала активну діяльність з метою домогтися від Тимчасового уряду визнання автономії України.

Хоча Тимчасовий уряд поставився до цієї ідеї негативно і зволікав із вирішенням питання про автономію, з ним, принаймні, були можливі переговори. Ситуація докорінно змінилася, коли внаслідок Жовтневого перевороту до влади у Петрограді прийшли більшовики на чолі з Леніним. Взяти владу в Україні в жовтні 1917 р. більшовикам вдалося тільки в Донецько-Криворізькому басейні, де переважною більшістю населення були робітники, серед яких українці складали ледь більше чверті. На решті території України УЦР втримала та зміцнила свою владу. 7 (20) листопада 1917 року вона видала свій ІІІ Універсал, в якому Україна проголошувалась Українською Народною Республікою.

Таблиця 8.1 – Здобутки та прорахунки УЦР

ЗДОБУТКИ

створено передумови для національно-культурного розвитку України; національні меншини отримали право національно-персональної автономії; були продовжені державотворчі традиції українського народу; до політичного життя були залучені великі маси українства, які набули досвіду політичної боротьби; почався процес пробудження національної свідомості; почався процес соціально-економічних перетворень; відбулася демократизація суспільно-політичного життя.

ПРОРАХУНКИ

не вдалося домогтися справжнього міжнародного визнання; не було створено армії; непослідовність у реалізації соціально-економічної політики; сліпе слідування соціалістичній доктрині економічної політики; не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст продовольством, забезпечити порядок і законність; закладено підвалини мирної зовнішньої політики України; захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин; не вдалося нейтралізувати соціальної демагогії більшовиків.