59

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ РОСЛИННИЦТВА

1. Огляд спеціальної літератури з теми дослідження……………….6

2. Нормативно-правове забезпечення………………………………..9

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «ЗЕРНОПРОДУКТ»……………………………...12

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ЗАТ «ЗЕРНОПРОДУКТ»

1. Рівень собівартості продукції рослинництва…………………….23

2. Динаміка собівартості озимої пшениці та соняшнику…………..25

3. Структура собівартості 1ц озимої пшениці та соняшнику……...37

4. Кореляційний аналіз озимої пшениці та соняшнику…………….39

РОЗДІЛ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА……………………………………………………………..45

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….51

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….53

ВСТУП

Дана тема - собівартість продукції рослинництва – дуже актуальна на даний момент для України. Необхідно почати, перш за все, з того, що в цілому за останні роки виробництво сільськогосподарської продукції знизилось як тваринництва, так і рослинництва. Це трапилось, тому що господарства були «предоставлені самі собі», що ще нині і діє.

Коли згадуєш собівартість продукції рослинництва, особливо зерна, то ніяк не обменеш 2000 рік, такий мало врожайний і з дуже великими цінами назерно. В цьому ж році і скоротилось поголів’я худоби в господарствах, а в деяких і зовсім не стало. Чому так сталося?

Зупинимося на визначенні собівартості. Як вже відомо, для виробництва сільськогосподарської продукції потрібні затрати живої і уречевленої в основних та оборотних засобах праці. Загальні затрати праці на виробництво продукції становлять витрати виробництва. Вони включають вартість витрачених засобів виробництва (насіння, кормів, добрив, палива) і амортизацію основних засобів, новостворену вартість необхідною працею (заробітна плата) і новостворену вартість додатковою працею (чистий доход).

Вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість необхіднею працею становлять собівартість продукції. Отже, собівартість як економічна категорія виражає витрати у грошовому виразі на використані засоби виробництва і заробітну плату з відрахуванням на соціальне забезпечення з розрахунку на одиницю продукції.

Проаналізуємо собівартість зерна у 2000 році. По-перше, дуже дороге пальне. В умовах переходу до ринкових відносин під час збору врожаю на Україні штучно підвищуються ціни. А після неприбуткового року навряд чи знайдуться кошти на своєчасну закупку пального. По-друге, у собівартість входить також амортизація основних фондів, яка в цьому році була великою чи взагалі техніка взята в оренду. Так як техніка ненова, то для неї характерна поломка, а потім і ремонт. Йде час. Паливо своєчасно не закупили – збирати нічим, а тут ще і стара техніка. Отримуємо несвоєчасне збирання врожаю. А коли запізнюються з уборкою, то більша частина врожаю, як вже відомо, опиняється на землі, звідки зерно не збереш. Також в цьому році були не тільки економічні фактори, а також і кліматичні, які вплинули на врожайність і звичайно на собівартість. Про це можна розповідати багато, але це не є головним в розкритті даної теми.

Отже, головна мета даної курсової роботи – простежити тенденції зміни собівартості продукції рослинництва в ЗАТ “Зернопродукт” на основі її статистичного аналізу.

Але для досягнення поставленої мети необхідно звернути увагу і на коло вищезгаданих питань, тобто на структуру і рівень собівартості та що на це впливає. Тому першорядним завданням є складання базованої на реальних отриманих та вивчених даних природно-економічної характеристики господарства, що надалі і розкривається в першому розділі даної роботи.

Враховуючи те, що статистичний аналіз з точки зору теорії не можливий без освітлення структури та динаміки досліджуваного явища, а також зміни його рівня. Серед головних завдань можна виділити наступні:

- вивчення зміни рівня собівартості продукції рослинництва,

- простежити динаміку собівартості двох основних культур господарства, в нашому випадку це озима пшениця і соняшник,

- виявити,яка зі статей витрат більш впливає на зміну структури собівартості даних культур.

Освітивши рівень собівартості, доцільно провести її індексний аналіз. Для повного статистичного аналізу собівартості необхідно скористатися методом кореляції, тобто відобразити взаємозв’язок між врожайністю і собівартістю.

Щоб узагальнити суму отриманих результатів вищевказаних завдань, треба на базі їх розрахунків зробити прогнозування собівартості окремих культур на заданий період в умовах даного господарства.

Розділ 1 теоретичні основи аналізу собівартості рослинництва

1. Огляд спеціальної літератури з теми дослідження

Собівартість продукції (робіт, послуг) являє вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) трудових та природних ресурсів, сировини, матеріалів, енергії, основних засобів та інших витрат на виробництво і продаж і є найважливішим показником виробничо-господарської діяльності підприємства.

Загальна сума витрат, обумовлена технологією виробництва продукції або виконанням робіт, і загальновиробничі витрати складають технологічну (галузеву) собівартість. Технологічна собівартість разом з загальногосподарськими (періодичними) видатками утворює виробничу собівартість.

Як пишуть Абрамова Н.В. і Сумкін А.С. у своїй статті "Аналіз доходів і витрат у сільськогосподарських підприємствах" [9], з метою більш точного визначення витрат для включення до виробничої собівартості використовується термін "франко". Франко - італійське слово, означає "вільний", обмежує включення транспортних витрат з доставки сільськогосподарської продукції місцем призначення. Наприклад, продукцію рослинництва калькулюють наступним чином: зерно - франко-ток; сіно, солому - франко-стіг; картопля, овочі, коренеплоди, баштанні - франко-місце зберігання; зелений корм - франко - місце споживання і т.д.

Продукція сільськогосподарського виробництва підрозділяється на основну, побічну і пов'язану. До основної відноситься продукція, для отримання якої організовано виробництво (зерно, картопля, овочі і т.д.). Побічної вважається продукція, яка виходить одночасно з основною в силу біологічних особливостей і має другорядне значення (наприклад: солома, полова зернових культур, гній та ін) Декілька видів основних продуктів, що є результатом виробничого процесу, називають спряженими (наприклад: насіння і соломка в льонарстві; молоко і приплід в молочному скотарстві та ін.)

При обчисленні собівартості продукції витрати розподіляють між основною, пов'язаною і побічною продукцією, причому побічна продукція враховується при калькуляції тільки та, яка використовується на підприємстві.

А Вєтошкіна Є.К. у своїй статті "Формування собівартості продукції рослинництва" пише, що об'єкти калькуляції собівартості продукції багато в чому визначаються видом виробництва, а методика обчислення-застосовуваними методами калькуляції.

Простий спосіб калькуляції собівартості використовується в тому випадку, коли об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом калькуляції, тобто коли отримують тільки один вид продукції і відсутня незавершене виробництво. При цьому методі витрати на виробництво ділять на вихід продукції (робіт, послуг).

У випадку, якщо від одного виробництва отримали декілька видів основної продукції (пов'язану продукцію), то розподіл витрат до об'єктів калькуляції виробляють, використовуючи метод реалізаційних цін або метод коефіцієнтів.

При калькулюванні собівартості методом реалізаційних цін сполучена продукція оцінюється за цінами реалізації, а витрати на виробництво розподіляють по окремих об'єктах калькуляції. Пропорційно вартості продукції за цінами реалізації. Після обчислення розміру витрат по кожному об'єкту їх ділять на кількість одержуваної продукції. Цей метод калькуляції собівартості використовується при обчисленні собівартості з урахуванням якості.

При обчисленні собівартості сполученої продукції з використанням встановлених коефіцієнтів всі види продукції переводяться в умовну відповідно до встановлених коефіцієнтів.

У процесі виробництва сільськогосподарської продукції нерідко поряд з основною продукцією отримують побічну, яка використовується в господарстві. При калькуляції основної продукції із загальної суми витрат вичитав насамперед вартість побічної продукції в загальноприйнятій оцінці.

Підстилки іншу побічну продукцію оцінюють за цінами можливої ​​реалізації (використання).

Попередільний метод обчислення собівартості продукції використовується в тому випадку, коли сировина і матеріали послідовно проходять кілька переділів (фаз) переробки. У цьому випадку обчислюється собівартість продукції, отриманої з кожного переділу, тобто напівфабрикатів. Собівартість готової продукції визначається в останньому переділі (фазі) переробки.

При комбінованому методі обчислення собівартості із загальної суми витрат віднімається побічна продукція. Решта витрати розподіляються між окремими видами спряженої продукції або за Методом коефіцієнтів, або реалізаційних цін або іншим методом.

В овочівництві захищеного ґрунту використовується метод калькуляції з виділенням прямих витрат за видами продукції.

Витрати на виробництво кожного виду овочів визначаються шляхом додавання прямих витрат з часткою розподіляються, що припадають на цей вид продукції.

У разі застосування методу неповної собівартості продукції у витрати виробництва не відносять загальногосподарські витрати. Їх щомісячно списують на дебет рахунку 90 "Продажі".

Михайлина В.П у своїй статті "Розрахунок собівартості продукції з урахуванням якості" [13] звертає нашу увагу на те, що процес виробництва сільськогосподарської продукції носить тривалий характер за часом і відрізняється нерівномірністю виходу продукції. Вважається, що продукцію рослинництва отримують тільки один раз на рік. Тому калькуляцію собівартості продукції в сільськогосподарських організаціях здійснюють один раз на рік після закінчення календарного року. По галузях виробництва, що дає продукцію безперервно (наприклад, в овочівництві захищеного ґрунту, птахівництві, по молочному стаду великої рогатої худоби), можна обчислювати не тільки річну собівартість, а й більш коротким періодам. Аналіз показників цих калькуляцій дозволить вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Оскільки в рослинництві через сезонність виробництва немає можливості оперативно контролювати і порівнювати витрати, приймати необхідні управлінські рішення протягом звітного періоду, рекомендується калькулювати окремі види робіт (в розрахунку на обсяг та одиницю виконаних робіт) у кожному окремому технологічному процесі. При цьому так само Абрамова Н.В., Сумкін А.С. у своїй статті "Аналіз доходів і витрат у сільськогосподарських підприємствах" [9] пишуть, що калькуляція собівартості продукції кожної сільськогосподарської культури (або групи культур) та кожної групи худоби повинна бути оформлена у вигляді калькуляційного листа, зміст якого дозволяло б бачити складу собівартості за комплексними статтями витрат у цілому і на одиницю продукції як в узагальнюючому грошовому вимірнику, так і в натуральних вимірниках витрат (людино-годинах за затратами праці; вагових показниках за витратами предметів праці; умовних показниках витрати кормів - кормоедініцах; умовних показниках виробничого споживання засобів праці - тонно -кілометрах; умовно-еталонних гектарах тощо).

Зміст і побудова калькуляційного листа має відповідати вимогам складання звітності про витрати на виробництво і бути важливим інформаційним засобом управління процесом формування собівартості.